6.2. Моніторинг хворих що знаходяться на противірусному лікуванні.

Під час лікування слід забезпечувати ретельний моніторинг ефективності противірусної терапії, а також її безпечності, оскільки інтерферонотерапія може зумовлювати виникнення побічних реакцій із необхідністю модифікації або відміни схеми лікування, а іноді – проведення «терапії супроводу» ( підрозділ 6.1.).

При лікування ІФН α - необхідно проводити:

- загальний аналіз крові кожні 10 днів протягом 12 тижнів, потім 2 рази на місяць, до закінчення

лікування.;

- печінкові проби (АЛТ, АСТ, білірубін , тимолова проба та ін.. за необхідності) - кожні 4 тижні:

- гормони щитовидної залози (ТТГ, АТПО) – кожні 12 тижнів;

- рівень ДНК ВГВ – кожні 12 тижнів;

- виявлення сероконверсії HBeAg\ анти –HbeAg – через 12 тижнів при HbeAg +-гепатиті.

Після закінчення інтерферонотерапії протягом 6 міс необхідно кожні 12 тижнів проводити загальний аналіз крові, печінкові проби, визначати рівень ТТГ, ДНК ВГВ, HBeAg\ анти –HbeAg.

При лікуванні ламівудином – необхідно проводити:

• дослідження печінкових проб – кожні 12 тижнів;

• рівень ДНК ВГВ кожні 12 тижнів,

• при HBeAg+- гепатиті виявлення HBeAg\ анти –HbeAg кожні 24 тижні лікування.

• При HBeAg- гепатиті та невиявляємому рівні ДНК ВГВ, методом ПЦР кожні 6 – 12 міс. тестувати HBsAg.

Після припинення лікування ламівудином протягом 1 року може розвинутись вірусологічний рецидив та загострення гепатиту і при сероконверсії HBeAg . Тому таким хворим необхідно забезпечити контрольне біохімічне та вірусологічне дослідження крові (АЛТ, ДНК ВГВ кожні 1 – 3 міс протягом перших 6 міс, а потім з інтервалом 3 – 6 міс.

Якщо на фоні загострення гепатиту після закінчення терапії не розвилась резистентність до ламівудину то лікування цим препаратом можна відновити.

При вірусологічному прориві на фоні терапії ламівудином необхідно провести дослідження на наявність мутації вірусу. При виявленні YMDD-мутантних штамів, особливо при нормальних показниках АЛТ слабко виразному запаленні та мінімальному фіброзі лікування можна припинити. В іншому випадку при відсутності протипоказань розглянути питання про призначення ІФН α.

У разі неможливості проведення, або неефективності противірусної терапії, як альтернативне лікування у дітей з ХГВ з метою стримування фібротичних процесів в печінці можна розглядати препарати з гепатопротекторним, антифібротичним, антиоксидантним та антиапоптотичним ефектом: урсодезоксихолева кислота, препарати, що містять силімарин, донатори оксиду азоту, антраль, фосфатиділхолін. Тривалість та схеми прийому цих препаратів визначаються індивідуально. ( II-3, III).

7. Диспансерний нагляд

З диспансерного нагляду діти з ХГВ та хронічною ВГВ-інфекцією незалежно від того пройшли вони курс противірусної терапії чи ні не знімаються. Спостереження за такими хворими повинен здійснювати педіатр-гастроентеролог, або педіатр-інфекціоніст. Схема нагляду за такими хворими представлена в розділі 5 ( див. табл.4)

Пацієнтам з цирозом печінки в результаті вірусного гепатиту В необхідно проводити скринінг на ГЦК ( УЗД та визначення α-фетопротеїну в сироватці крові) кожні 6 міс. (клас ІІ -2 ).