5 Застосування вибіркових методів в аудиті. Ризики, що виникають під час вибіркового спостереження

Аудиторська вибірка – спосіб проведення аудиторської перевірки, при якому аудитор перевіряє документацію бухгалтерського обліку суб’єкта господарювання не суцільним порядком, а вибірково, виконуючи при цьому вимоги відповідного стандарту аудиторської діяльності.

Аудитори застосовують вибіркову перевірку в тому випадку, якщо:

1) характер і дані сальдо рахунка або класу операцій не вимагають 100%- ної перевірки;

2) повинні бути зроблені висновки про сальдо рахунка або класи операцій;

3) час і вартість повної перевірки всієї генеральної сукупності будуть занадто великими.

Можливість застосування вибіркового дослідження в процесі одержання аудиторських доказів в аудиті залежить від ряду умов:

1) обсяг генеральної сукупності повинен бути досить великим, тому що в іншому випадку застосування вибіркових методів не буде виправдано;

2) допустимий рівень помилок має бути досить низьким;

3) кожна одиниця генеральної сукупності повинна бути чітко визначена:

документи пронумеровані, для грошових документів визначений розмір суми по кожному з них і т.д.;

4) вибірка повинна цілком відповідати встановленій меті аудиторської перевірки;

5) вибірка повинна бути репрезентативною, тобто вибіркова сукупність повинна з максимальним ступенем надійності відображати стан даних генеральної сукупності;

6) генеральна сукупність повинна бути однорідною як за класом операцій, так і за величиною їх значень (коефіцієнт варіації не повинен перевищувати 0,33);

7) генеральна сукупність має містити операції всього звітного періоду;

8) кожна одиниця генеральної сукупності повинна мати рівний шанс потрапити у вибірку.

Вибірковий метод не слід застосовувати до процедур оцінки ефективності системи внутрішнього контролю. Також не рекомендується проводити вибіркову перевірку, якщо: 1) в аудитора виникають сумніви в правильності результатів попередніх перевірок; 2) розмір очікуваної помилки не відповідає фактично отриманому результатові; 3) окремі операції в сукупності мають істотне значення; 4) існують статті балансу, перевірка яких не бажана, а обов’язкова; 5) якщо генеральна сукупність неоднорідна і не стратифікована (стратифікація – поділ елементів сукупності на групи чи страти, в основі яких лежить ознака, що відповідає цілі аудиторської перевірки).

Для формування вибірки аудиторові рекомендується визначити: порядок перевірки, обсяг сукупності, що перевіряється, з якої буде зроблена вибірка, та розмір вибірки.

Аудитор може сформувати вибірку, використовуючи методи випадкового, систематичного добору або добору з урахуванням грошової одиниці. У цьому випадку елементи з генеральної сукупності відбираються доти, поки аудитор не вирішить, що обсяг вибірки достатній, щоб охарактеризувати генеральну сукупність.

Загальний підхід до оцінки результатів вибірки заснований на аналізі помилок, що потрапили у вибірку. Варто установити їх характер з погляду цілей перевірки.

Аудитор може також встановити сутність, причину помилок і їх вплив на інші ділянки аудиту. Якщо виявлені типові помилки, то аудитор може розбити сукупність, яка перевіряється, на підгрупи і перевіряти кожну з них окремо.

При визначенні обсягу (розміру) вибірки аудиторська організація повинна розрахувати ризик вибірки, допустиму й очікувану помилки.

Ризик вибірки полягає в тому, що думка аудитора по визначеному питанню, яка базується на основі вибіркових даних, може відрізнятися від думки з того ж самого питання, складеного на підставі вивчення всієї сукупності. Ризик вибірки має місце як при тестуванні засобів системи контролю, так і при проведенні детальної перевірки правильності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках.

Розмір вибірки визначається величиною помилки, яку аудитор вважає допустимою. Чим нижча її величина, тим більше необхідний розмір вибірки.

Допустима помилка визначається на стадії планування аудиту відповідно до обраного аудитора рівнем істотності.

Аудитор може перевірити правильність відображення в бухгалтерському обліку сальдо й операцій по рахунках або перевірити засоби системи контролю суцільним способом, якщо число елементів сукупності, яка перевіряється, настільки мале, що застосування статистичних методів не є правомірним або ж, якщо використання аудиторської вибірки є менш ефективним, ніж проведення суцільної перевірки.

У випадку, коли в результаті перевірки вибірково отриманих аудиторських доказів є недостатньо результатів для того, щоб прийняти рішення про достовірність (недостовірність) бухгалтерської звітності в частині кожної окремо узятої сукупності, то аудиторові варто збільшити обсяг вибірки для одержання відсутніх доказів.

Розмір вибірки визначається величиною ризику, яку аудитор вважає допустимою. Чим менший ризик, який аудитор може прийняти, тим більший розмір вибірки. Зниження розміру вибірки можливо, якщо аудитор допускає, що інформація, яка перевіряється, не має помилок.

На заключній стадії необхідний обов’язковий аналіз результатів вибірки. Аудиторові необхідно проаналізувати причини помилок. Може виявитися, що усі вони продиктовані загальною методичною помилкою. Якщо численні помилки є наслідком недбалості або некомпетентності, аудитор може вказати на них працівникам бухгалтерії і дати час на їх виправлення. Після цього аудиторові варто повторно перевірити відповідну ділянку обліку, відібравши елементи методом випадкової вибірки.

Порядок побудови вибірки залежить від показників якісних характеристик розділу аудиту. До них відносяться:

1) розділ аудиту є значимим у діяльності підприємства – у процесі виробничо-фінансової діяльності підприємство робить значну кількість операцій, які відносяться до даного розділу;

2) зміни в податковому законодавстві – у періоді, який перевіряється, змінився порядок оподатковування елементів, які входять до даного розділу аудиту;

3) зміна порядку обліку і звітності – підприємством протягом періоду, який перевіряється, був змінений порядок обліку елементів, які входять до даного розділу аудиту;

4) зміна бухгалтера – у періоді, який перевіряється, відбулася зміна відповідального виконавця на даній ділянці бухгалтерського обліку. Місяць, у якому відповідальний виконавець був у відпустці, є обов’язковим для включення у вибірку;

5) нетипові операції – у процесі вивчення договорів, на підставі яких ведеться господарська діяльність підприємства, встановлені незвичайні, відмінні від загальноприйнятих способів придбання, зміни і припинення майнових прав на той або інший об’єкт; нестандартні проводки, виявлені в результаті ознайомлення з Головною книгою.

Таким чином, ризики незалежного аудиторського контролю є невід’ємною складовою оцінки діагностики функціонування підприємств.

Експерту з економічної діагностики стану й діяльності підприємств необхідно розуміти концепції аудиторського ризику, знати класифікацію ризиків аудиторської діяльності та характеристику найбільш характерних рис ризиків в аудиті, вміти аналізувати моделі аудиторського ризику, визначати і оцінювати аудиторський ризик та його компоненти, фактори, які впливають на величину аудиторського ризику, та шляхи його зниження, а також застосовувати вибіркові методи в аудиті для всебічної діагностики функціонування підприємств.