Засоби, що перешкоджають вивільненню із сенсибілізованих тучних клітин і базофілів гістаміну та інших медіаторів алергії

До сучасних засобів систематичної терапії ряду алергічних захворювань відносять засоби, які гальмують вивільнення медіаторів алергії із тучних клітин. Такі властивості притаманні кромолін-натрію (інтал) і кетотифену (задитен). Ефект препаратів тільки профілактичний.

Кромолін-натрій погано всмоктується у шлунково-кишковому тракті (не більше 10%), тому його застосовують інгаляційно для лікування бронхіальної астми. У спінхалер заряджають спеціальну капсулу, яка містить найдрібніший порошок. Лікувальний ефект розвивається поступово: через 2-4 тижні при щоденних інгаляціях 4 рази на добу. При тяжкому проходженні астми роблять 6-8 інгаляцій на добу. Кромолін-натрій добре переноситься хворими. Також препарат показаний для лікування алергічних ринітів, кон`юнктивітів, ентеритів.

Кетотифен (задитен), крім здатності зменшувати вивільнення медіаторів алергії, проявляє помірно виражений антигістамінний ефект. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту і проникає в усі тканини. Призначають його всередину у таблетках або капсулах. Показаний кетотифен при бронхіальній астмі, алергічних ринітах, кон`юнктивітах, дерматитах, харчовій алергії та ін. Стабільний терапевтичний ефект розвивається через 10-12 тижнів (за умови щоденного приймання двічі на день). Переноситься препарат добре, іноді може стати причиною сонливості, підвищення апетиту.

Засоби, що зменшують прояви алергічних реакцій

При спастичних реакціях шлунково-кишкового тракту (алергічні ентерити, коліти та ін.) препаратами вибору є М-холіноблокатори (атропін) і спазмолітики міотропної дії (но-шпа та ін.), при діареї призначають імодіум. Паралельно з ними призначають антигістамінні засоби.

Для лікування бронхіальної астми використовують бронходилататори: -адреноміметики (салбутамол та ін.), М-холіноблокатори (атровент, травентол, метацин та ін.), спазмолітики міотропної дії (еуфілін, теобромін, теофілін та ін.), препарати, які зменшують вивільнення медіаторів алергії (кромолін-натрій, задитен, глюкокортикоїди).

При шкірних проявах алергії препаратами вибору є антигістамінні засоби. При тяжких генералізованих процесах - глюкокортикоїди. Крім того, як засоби місцевої терапії застосовують протизапальні препарати стероїдної і нестероїдної структур. У випадках приєднання бактеріальної або грибкової інфекцій одночасно використовують антибіотики та протигрибкові препарати.

При алергічному риніті місцево у вигляді крапель або мазей використовують -адреноміметики (нафтизин, галазолін), антигістамінні засоби (азеластин ( алергодил), димедрол, супрастин та ін.). Виражений профілактичний ефект дають кетотифен, кромолін-натрій. У наш час для лікування алергічних риніту, ларингіту та інших захворювань верхніх дихальних шляхів використовують препарати, що містять лоратадин.

Анафілактичний шок - гострий системний алергічний процес, який наступає в результаті реакції антиген-антитіло в сенсибілізованому організмі і проявляється гострим периферичним судинним колапсом. Анафілактичний шок - найбільш драматичний по швидкості розвитку та важкості симптомів прояв алергічної реакції. Найчастіше він характеризується раптовим, бурхливим початком протягом 2с - 60 хв.( не характерно, але можливий розвиток анафілактичного шоку через 4-6 і навіть 8 годин) після контакту з алергеном. Анафілактичний шок переважно виникає після парентерального введення препарату. У людей з дуже вираженою алергією він може розвинутись після орального, місцевого або інгаляційного поступлення алергену. Такий шлях введення не виключає можливості летального кінця. Симптоми: збудження з наступним пригнічення ЦНС, бронхоспазм, гостра судинна недостатність.

Лікування даного невідкладного стану має два основних напрямки: відновлення кровообігу і забезпечення доброї вентиляції легень.