Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Засобом невідкладної допомоги вважається адреналін (по 0,3-0,5 мл 0,1% розчину під шкіру або внутрішньом`язово з інтервалом 5-15 хвилин під контролем артеріального тиску, але не більше 2 мл). Адреналін є функціональним антагоністом багатьох хімічних посередників анафілаксії, які діють на гладенькі м`язи. Необхідно негайно провести інфузію ізотонічного розчину глюкози або хлориду натрію з дофаміном або норадреналіном. Потім вводять хлорид кальцію, антигістамінний препарат (димедрол) і велику дозу глюкокортикоїду (до 100 мг преднізолону). За показаннями вводять сибазон, строфантин і дають кисень. Потрібно стежити за діурезом. За необхідності вводять фуросемід. Смертність при анафілактичному шоці коливається в межах від 10 до 60%. У 12-15% хворих шок рецидивує через збереження в організмі антигену, тому необхідно ретельно спостерігати за хворим протягом кількох діб і бути готовим до проведення інтенсивної терапії.

Фармацевтична опіка при алергії

Загрозливі симптоми, які вимагають негайного звернення до лікаря

- важка задишка, ускладнене дихання, порушення з боку нервової системи, різке падіння артеріального тиску, приступи ядухи;

- виникнення ознак набряку гортані: хрипкий голос, «гавкаючий» кашель, ускладнення дихання;

- розповсюдження набряку на верхню половину обличчя;

- прояви вираженого неспокою, почуття страху, виражена слабкість, підвищена рухова активність;

- абдомінальний синдром – нудота, блювання, біль в животі різної інтенсивності;

- алергічний риніт супроводжується кров’янистими виділеннями із носа або підвищенням температури і гнійними виділеннями із носа;

- під час лікування з’явились нові прояви алергії;

- прояви алергії не зникають на фоні лікування раніше прописаними лікарськими засобами;

- при лікуванні прояв алергії не проходить впродовж доби або епізодично повторюється;

Перелік безрецептурних лікарських засобів для симптоматичного лікування алергії

 1. Антигістамінні препарати І покоління Клемастин, Мебгідрoлін, Хлоропірамін

2. Антигістамінні препарати ІІ - ІІІ покоління: Дезлоратадин, Фексофенадин, Ебастин, Лоратадин, Цетиризин 

3. Антигістамінні лікарські засоби для місцевого застосування:Алергодил, Лоратадин

4. Глюкокортикоїди для місцевого застосування: Гідрокортизон, Преднізолон + сечовина, Беклометазон

5. Ентеросорбенти: Вугілля медичне активоване, Діосмектит, Ентеросгель

6. Седативні засоби

7. Симпатоміметики для системного і місцевого застосування: Тетризолін, Ксилометазолін, Нафазолін, Оксиметазолін

8. Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів: Кислота кромогліциєва

 

Надання належної інформації щодо лікарських препаратів для відповідального самолікування

1. Надати рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів;

2. Застереження при застосуванні (особливості прийому, побічні ефекти, вплив режиму харчування тощо);

 Антигістамінні препарати

1. Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, почуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції, тому їх доцільно приймати ввечері

2. Антигістамінні препарати І покоління не застосовують у осіб, діяльність яких вимагає швидкої реакції, координації рухів і посиленої уваги (водії, оператори тощо) 

3. Седативна дія антигістамінних препаратів І покоління (від легкої сонливості до глибокого сну) може проявлятися у звичайних терапевтичних дозах

4. У антигістамінних препаратів (особливо І покоління) при тривалому застосуванні може відмічатися значне зниження терапевтичної ефективності (тахіфілаксія)

5. Антигістамінні препарати (особливо І і ІІ покоління) не можна поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, опіоїдними анальгетиками – можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС

6. При алергічних ринітах і полінозах застосування антигістамінних препаратів І покоління не бажане, оскільки вони можуть викликати сухість слизових, підвищувати в’язкість секрету і сприяти розвитку синуситів і гайморитів, а при бронхіальній астмі – викликати або посилювати бронхоспазм

 Стабілізатори мембран тканинних та циркулюючих базофілів (опасистих клітин)

1. Стабілізатори мембран опасистих клітин застосовують тільки з метою профілактики, тому прийом препаратів розпочинають за 3-4 тижні до ймовірного контакту з алергеном

2. Стійкий ефект стабілізаторів мембран опасистих клітин розвивається протягом 10-12 тижнів постійного приймання

3. В перші дні застосування препаратів кромогліциєвої кислоти (назального спрею) можливе подразнення слизової носа, що не потребує відміни препарату

4. Для досягнення бажаного ефекту препарати для місцевого застосування необхідно використовувати не рідше 4 разів на день 

Глюкокортикоїди для місцевого (локального) застосування

1. Не призначають після перенесених травм носа (2 міс.) та операцій на носовій перетинці (1 рік), наявності виразок на слизових оболонках носа

2. При тривалому застосуванні можуть викликати кандидоз верхніх дихальних шляхів, сухість слизових, носові кровотечі, пригнічення функції кори наднирників

3. Не можна перевищувати рекомендовану дозу, суворо дотримуватись техніки розпилювання, що наведена в інструкції по застосуванню

4. Не застосовують у вагітних та в період годування грудьми, а також дітям до 4 років

 Симпатоміметики для місцевого застосування

1. Судинозвужувальні препарати групи симпатоміметиків не рекомендується застосовувати більше 5-7 днів

2. Перед застосуванням препаратів для лікування риніту необхідно обов’язково провести ретельний туалет носової порожнини

3. Масляні розчини назальних крапель не застосовують у дітей, оскільки це може привести до потрапляння їх в легені і розвитку пневмонії

4. Симпатоміметики можуть викликати підвищення артеріального тиску, тому їх з обережністю призначають хворим з артеріальною гіпертензією і гіпертиреозом

5. Симпатоміметики можуть викликати підвищення внутрішньоочного тиску, тому їх з обережністю призначають хворим на глаукому

6. Симпатоміметики не призначають особам, що мають порушення мозкового кровообігу, серцевого ритму, при вираженому атеросклерозі

7. Симпатоміметики не прзначають одночасно з іншими судинозвужувальними засобами, з β-адреноблокаторами (можливо послаблення антигіпертензивного ефекту, розвиток порушень серцевого ритму), седативними (можливо послаблення дії), антидепресантами, інгібіторами МАО (можливо посилення дії і побічних ефектів), з іншими препаратами, що вводяться через носову порожнину

Антигістамінні засоби використовують при лікуванні гострих респіраторних вірусних інфекцій. Вони не є основними засобами вибору, але здатні зменшити такі прояви ГВРІ, як риніт, набряк слизової оболонки носу, кашель, чхання, полегшують загальний перебіг захворювання. Більш ефективні в даному випадку антигістамінні препарати І покоління, оскільки вони проявляють ще й холінолітичні властивості ( “підсушуюча” дія на слизові оболонки ( фенірамін, піпольфен, супрастин), пригнічення кашлю і корекція порушення сну ( димедрол ). Широко їх застосовують в комбінованих протипростудних засобах таких як Фервекс, Колдрекс, Колдакт, Терафлу, Антифлу, Флюколд, Колдфлю тощо.

До складу циз препаратів в основному входить хлорфенірамін – блокатор Н1-рецепторів, який усуває прояви алергічних реакцій: запобігає підвищенній проникливості капілярів, розширенню судин, набряку тканин, зменшує свербіння, неприємні відчуття в носоглотці; володіє помірним седативним і холіноблокуючим ефектом.