5.2. Безсторонність викладу та індивідуальність стилю

Безсторонність та неупередженість судді повинна бути відображена у письмово оформленому судовому рішенні.

Порівняймо:

Біля 3-х років тому в більярд-ному барі він заборгував по-терпілому, який на той час пра-цював маркером – 50 гривень.

Тривалий час останнього не бачив і тому вчасно не по-вернув борг.

01.09.2007 року, ввечері, він перебував в барі «Класік» зі своїми друзями. Там випадко-во і зустрівся з потерпілим,

який був п’яний і цілий час приставав до нього, вимага-ючи повернення боргу. В той момент він в сварку з потер-пілим вступати не хотів і ста-рався уникнути конфлікту.

Близько 3-х років тому в більярдному барі підсудний заборгував 50 гривень потерпі-лому, який на той час працював маркером.

Підсудний пояснив, що вчасно не повер-нув борг потерпілому, тому що тривалий час потерпілого не бачив.

01.09.2007 року підсудний ввечері знахо-дився в барі «Класік» зі своїми друзями. Та-кож у барі «Класік» знаходився потерпілий,

який на момент зустрічі з підсудним пе-ребував у стані алкогольного сп’яніння.

За свідченням підсудного, потерпілий неодноразово звертався до нього з ви-могою повернути борг. Також підсудний

стверджує, що він не мав наміру заво-дити сварку з потерпілим та намагався уникнути конфлікту.

Із витягу, наведеного у лівій колонці, не важко припустити, що рішення судді було на користь підсудного. Про менш емоційно-прихильне ставлен-ня судді до потерпілого свідчать вислови «потерпілий, який був п’яний» або «потерпілий, який … цілий час приставав». Про більш емоційно-прихильне ставлення судді до підсудного свідчить, передовсім, прийняття суддею свід-

Посібник із написання судових рішень

111

чень підсудного, зокрема щодо його внутрішніх переживань та мотивів, як встановлених фактів: «Тривалий час останнього не бачив і тому вчасно не по-вернув борг» або «В той момент він в сварку з потерпілим вступати не хотів і старався уникнути конфлікту».

Таким чином, лише неправильне використання мовних засобів створює відчуття упередженого ставлення судді до потерпілого та ставить під сумнів безсторонність такого судді.

Емоційна нейтральність, а отже, безсторонність та неупередженість ви-кладу досягається шляхом правильного вживання окремих частин мови та правильної побудови речень. Тому судді варто знати, як правильно викорис-товувати частини мови і будувати речення для того, що висловити свою по-зицію та, водночас, уникнути зайвої емоційності.

Чи може справа для судді бути складною? Вживання прикметників у судових рішеннях

Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї? Прикметники за значенням бувають якісними, відносними та присвійними.

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпосередньо влас-ним лексичним значенням. Саме якісні прикметники, як правило, додають емоційного забарвлення і формують враження про безсторонність та не-упередженість суду: п’яний потерпілий, хороша репутація, складна справа.

Тому в судових рішеннях таких прикметників слід уникати шляхом перефра-зування висловів.

Порівняймо:

«Дана кримінальна справа є дійсно особливо складною, багатоепізодною, об’ємною та бага-тотомною...»

Ця кримінальна справа є багатоепізодною та бага-тотомною...

Перш за все, якщо справа є багатотомною, то вже є великою за обсягом. Тому прикметник «об’ємною» є зайвим. Окрім цього, якщо суддя констатував багатотомність та багатоепізодність справи, йому не варто нав’язувати своє емоційне сприйняття цієї справи як складної.

112	Посібник із написання судових рішень
	Потерпілий був п’яний	Потерпілий перебував у стані алкогольного
		сп’яніння

Прикметник «п’яний» є словом неформальним, придатним для побутово-го вжитку. Для офіційно-ділового стилю, яким слід викладати судові рішення, притаманним буде формальний опис стану людини як такої, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

Водночас, частина якісних прикметників є доволі вживаною у судових рі-шеннях як складова сталих висловів: тривалий час, обґрунтоване рішення, суб’єктивні побоювання, повний обсяг, активне сприяння, системний аналіз.

Оскільки якісні прикметники виражають ознаки, які можуть проявля-тися більшою чи меншою мірою, вони мають ступені порівняння: вищий і найвищий. Хоча прикметники у вищому чи найвищому ступенях порів-няння не є притаманними для судових рішень, інколи суддя повинен вда-ватися до порівнянь. Таким чином, кожен зі ступенів має дві форми: прос­ ту і складену.

Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявля-ється більшою мірою, ніж в іншому.

Проста форма вищого ступеня порівняння прикметника утворюється за до-помогою суфіксів -іш, -ш. Складена форма вищого ступеня порівняння прикмет-ника утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш, менш.

тривалий	триваліший	більш тривалий
активний	активніший	більш активний
обґрунтований	–	більш обґрунтований

Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.

Проста форма найвищого ступеня порівння прикметника утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-. Скла-дена форма найвищого ступеня порівняння прикметника утворюється за до-помогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш.

Вживання слова самий у складеній формі найвищого ступеня порівняння прикметника є русизмом.

	Посібник із написання судових рішень		113
тривалий	–	найбільш тривалий
		(але не самий тривалий)
активний	найактивніший	найбільш активний
		(але не самий активний)
обґрунтований	–	найбільш обґрунтований
		(але не самий обґрунтований)

Відносні прикметники – це ті, що позначають ознаку предмета не безпо-середньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій. Відносні прикметники дуже часто є складовими сталих юридичних висловів і тому є найбільш притаманними для судових рішень.

приклад

Судове рішення, запобіжний захід, суб’єктивні побоювання, міжнарод­ ний захист, одноразова грошова допомога, міграційна служба, ви-конавче провадження, податкова декларація, фактичні обстави-ни, позовні­ вимоги, письмові заперечення, грошова компенсація, нормативно-правовий акт, місцевий суд, апеляційний суд.

Прикметники можуть бути якісними у прямому їхньому значенні, однак ставати відносними у переносному значенні. Якщо у вислові розумний чоловік прикметник розумний є якісним, то у вислові розумний строк прикметник ро-зумний є відносним. Тому строк може бути лише розумним, але не розумнішим

чи найменш розумним.

Присвійні прикметники – це ті прикметники, що виражають належ-ність предмета певній істоті: керівникове рішення, водієва поведінка, лікарева помилка. Присвійні прикметники не притаманні офіційно-діловому стилю української мови, тому їх доцільно уникати у судових рішеннях. Коли судді необхідно описати належність предмета, необхід-но використовувати такі мовні конструкції: рішення керівника, поведінка водія, помилка лікаря.

114 Посібник із написання судових рішень

Чи може він бути стороною у справі? Вживання займенників у судо-вих рішеннях

Займенник – це частина мови, яка замінює іменник у реченні. Вказує на пред-мети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники, подібно до іменників, при-кметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?

приклад

ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, усякий, стільки

Побудова речень неможлива без вживання займенників. Водночас, суддям необхідно бути обережними, вживаючи особові займенники він, вона, вони для заміни імен чи назв учасників процесу. Вживання особових займенників замість імен чи назв сторін негативно впливає на сприйняття тексту. Перш за все, вжи-вання у таких випадках особових займенників додає неформальності текстові та позначається на сприйнятті професійних якостей судді. Понад те, часто вживан-ня особових займенників замість імен чи назв сторін може справити враження упередженості судді. Тому імена та назви учасників процесу не можуть бути за-мінені займенниками, незважаючи на повторення таких імен чи назв речення за реченням. Такі повтори є притаманними для офіційно-ділового стилю.

Порівняймо:

Біля 3-х років тому в більярдному	Близько 3-х років тому в більярдному
барі він заборгував потерпілому,	барі підсудний заборгував 50 гривень
який на той час працював марке-	потерпілому, який на той час працю-
ром – 50 гривень.	вав маркером.

Водночас, якщо у реченні вам необхідно висловити дві думки, які стосу-ються однієї особи, то в одному з випадків ім’я чи назву такої особи ви можете замінити особовим займенником.

Порівняймо:

В той момент він в сварку з по-терпілим вступати не хотів і ста-рався уникнути конфлікту.

Також підсудний стверджує, що він не мав наміру заводити сварку з потерпілим та намагався уникнути конфлікту.

Посібник із написання судових рішень

115

Який суд?

Досі можна натрапити на судові рішення, складені на офіційному бланку того чи іншого суду. Однак рішення суду ухвалюються не від імені окремого суду, а іменем України, що й закріплено у частині п’ятій статті 124 Конституції України. Таким чином, судові рішення належить складати на бланку лише із зображенням Державного Герба України, назвою рішення (ухвала, постанова тощо) та написом «ІМЕНЕМ УКРАЇНИ». Офіційні ж бланки судів можуть вико-ристовуватися для адміністративних потреб суду.

Доволі часто у судових рішеннях, ухвалених судом у складі колегії, трапля-ються такі формулювання:

«З огляду на викладене колегія суддів вважає…» замість «З огляду на викла-дене суд вважає…»;

«Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи…» замість «Суд, беру-чи до уваги межі перегляду справи…»;

«Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду у складі: …» замість «Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах: …»;

«…колегія суддів вирішила:..» замість «…суд вирішив:..».

Судочинство в Україні відповідно до частини першої статті 124 Конституції України можуть здійснювати виключно суди. Склад суду, безумовно, може від-різнятися залежно від вимог процесуального закону. Суд може складатися із одного судді, а може – із трьох чи більше суддів, які й називаються колегією.

При цьому, якщо ми переглянемо процесуальні повноваження, то пере-важна більшість цих повноважень є повноваженнями суду, а не окремого судді чи колегії суддів. Наприклад: «суд уточнює позовні вимоги», «суд вста-новлює особи тих, хто прибув у судове засідання», «суд відкладає розгляд справи», «суд оголошує перерву», «суд встановлює порядок дослідження доказів», «суд закриває провадження», «суд виходить до нарадчої кімнати», «суд вирішує спір по суті».

Процесуальні повноваження є також в окремого судді на стадії відкриття провадження в окремій справі. Однак суддя має процесуальні повноваження на стадії відкриття провадження незалежно від того, розглядатиме він справу одноособово чи у складі колегії.

Таким чином, у судових рішеннях слід відмовитися від такого вислову, як «колегія суддів», та вживати визначений Конституцією України та законодав-ством термін «суд».

116 Посібник із написання судових рішень

У деяких судових рішеннях апеляційної інстанції можна натрапити на такі формулювання: «З урахуванням позитивних даних про особу та наявності обставини, яка пом’якшує його покарання, апеляційний суд вважає…». Таке формулювання є неправильним. Перш за все, якщо йде мова про інстанцій-ність, слід вживати «суд апеляційної інстанції», оскільки апеляційний пере-гляд справ не завжди здійснюють апеляційні суди. Окрім цього, наголос на своїй інстанційності видається некоректним. Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, може називатися у рішеннях касаційної інстанції для того, щоб розрізняти рішення та мотивування цих судів. Тобто суд апеляційної ін-станції у своїх рішеннях може звертатися до рішень «суду першої інстанції», але для себе самого він буде лише «суд».

Чи може суду вбачатися? Вживання дієслів у їхньому правильному значенні

Складаючи судове рішення, суддя описує дії, до яких суд вдавався під час розгляду справи, а також міркування, якими суд керувався, ухвалюючи рішення.

приклад

«Суд також враховує той факт, що мати особи отримала статус біженця в Україні, що лише підтверджує суб’єктивні побоювання Пози-вача стати жертвою переслідування на Батьківщині».

У таких випадках дуже важливо вживати слова, які характеризують дії суд-ді, у їхньому правильному значенні.

Порівняймо:

При цьому суд першої інстанції ро-бить наголошення на тому, що спір-ні правовідносини пов’язані із пере-дачею пускового комплексу мали місце до набрання чинності Госпо-дарським кодексом України…

При цьому суд першої інстанції наго-лошує на тому, що спірні правовід-носини, пов’язані із передаванням пускового комплексу, тривали до набрання чинності Господарським кодексом України…

Посібник із написання судових рішень

117

Вислів робить наголошення є калькою із російського делает ударение, що має український відповідник наголошує.

Якщо ми передаємо що-небудь кому-небудь, то йдеться про передавання чи приймання, але не про передачу чи прийом.

Українським відповідником російського вислову иметь место є дієслово

тривати.

Порівняймо:

Вирішуючи питання стягнення су-	Розглядаючи розподіл судових витрат
дових витрат, суд приходить до ви-	(або розподіляючи судові витрати), суд
сновку, що з відповідача також слід	доходить висновку, що з відповідача
стягнути в користь КС «Львівська» 51	також необхідно стягнути на користь
гривню судового збору та 120 гривень	КС «Львівська» 51 гривню судового збору
витрат на інформаційно-технічне за-	та 120 гривень витрат на інформаційно-
безпечення розгляду справи.	технічне забезпечення розгляду справи.

В українській мові питання не вирішують, не зачіпають, не розглядають, на ньому не зупиняються. Питання (запитання) можна лише задавати. Окрім цього, відповідно до процесуальних кодексів суд присуджує судові витрати або розподі-ляє судові витрати, але не вирішує питання стягнення. Приклад, наведений у дру-гій колонці, свідчить, що без слова «питання» можна, зрештою, легко обходитися.

Вислів доходити до висновку є калькою із російського приходить к выводу, українським відповідником якого є доходити (дійти) висновку.

Українське слово слід не є відповідником російського следует. Слід озна-чає «треба, необхідно, потрібно, варто; личить, годиться», тобто має радше відтінок доцільності, ніж примусу. Відповідником російського следует є укра-їнські слова необхідно (стягнути), належить (стягнути).

Порівняймо:

Заслухавши доповідь судді-доповідача,­ перевіривши наведені заявником обста-вини, Верховний Суд України вважає, що

заява підлягає задоволенню з нижче-наведених підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,­ перевіривши зазначені заявником об-ставини, Верховний Суд України вважає, що заяву належить задовольнити, зважаючи на таке.

В українській мові для підкріплення своєї думки можна наводити цитати, цифри, слова тощо. Якщо ж ідеться про такі абстрактні речі, як обставини чи підстави, то доречніше буде їх зазначати.

118 Посібник із написання судових рішень

Одним з найтиповіших висловів у судових рішеннях є: заява (позов) підля-гає задоволенню. Позов не може підлягати задоволенню, а рішення не може

підлягати виконанню. Слово підлягати в українській мові вживається у зна-ченні фізично знаходитися під чимось, бути під владою чи тиском. Російський вислів иск подлежит удовлетворению в українській мові має відповідник

позов належить задовольнити, а вираз решение подлежит исполнению в українській мові має відповідник рішення повинно (має) бути виконаним (або рішення належить виконати).

Що ж до заперечної форми такого вислову, то замість заява (позов) не під-лягає задоволенню слід вживати заява (позов) не може бути задоволена, а ще краще формулювати такий вислів в активному стані: Суд не може задо-вольнити заяву (позов) з огляду на таке.

Порівняймо:

З огляду на викладене, Суд знахо-	З огляду на викладене, Суд вважає,
дить, що заява позивача не є оче-	що необґрунтованість заяви пози-
видно необґрунтованою.	вача не є очевидною.

Дієслово знаходити в українській мові може бути вжите у значенні шукати, виявляти, відкривати, здобувати тощо. Коли ж іде мова про висновки, які суд робить з огляду на певні обставини, то тоді мовиться: суд вбачає, суд вважає.

Порівняймо:

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги, як орієнтир, Директиву Єв-ропейського Союзу «Щодо мінімаль-них стандартів для кваліфікації і ста-тусу громадян третьої країни або осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту з інших причин, а також суті захисту, що надається», які викорис-товуються у практиці Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких заяви є обґрунтованими, якщо

виконуються такі умови: …

Враховуючи викладене, суд бере до уваги як орієнтир Директиву Євро-пейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації і статусу громадян третьої країни або осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту з інших причин, а також суті захисту, що надається», які викорис-товуються у практиці Європейсько-го Суду з прав людини, відповідно до яких заяви є обґрунтованими, якщо дотримано таких умов: …

Посібник із написання судових рішень

119

Вислів приймати до уваги є калькою з російського принимать во внима-ние. Українським відповідником такого вислову буде брати до уваги.

В українській мові виконують накази, завдання, але дотримують пра-вил, умов.

Порівняймо:

Під активним сприянням розкриттю злочину розуміються дії винного, спрямовані на те, щоб надати допо-могу органу слідства у розкритті зло-чину та встановленні його фактичних обставин.

Суд розуміє як активне сприян-ня розкриттю злочину дії винного, спрямовані на те, щоб надати до-помогу органу слідства у розкритті злочину та встановленні його фак-тичних обставин.

Форма дієслова на –ся, -сь є поєднанням дієслова із займенником себе. У нашому випадку слово розуміється означає дію, яка є зрозумілою сама по собі. Однак для судових рішень, у яких суд встановлює факти чи визна-чає їхні юридичні наслідки, важливо, щоб будь-яка дія мала свого суб’єкта. Вочевидь, поняття активного сприяння розкриттю злочину не є загально зрозумілим. Таке поняття або є сформульованим у законодавстві, або ж ви-тлумачене судом.

Окрім цього, навіть коли вживання дієслова на –ся, -сь є стилістично об-ґрунтованим, потрібно пам’ятати, що такі дієслова виключають уживання пря-мого об’єкта в знахідному відмінку. У нашому вислові під активним сприян-ням розкриттю злочину розуміються (кого? що?) дії, іменник дії є у знахідному відмінку, тому такий вислів потребує викладення в іншій формі.

Порівняймо:

«Виходячи з наведеного, Верхов­

ний Суд України відмічає, що за-значене не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового за-стосування судом (судами) касацій-ної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Верховний Суд України наголо-шує, що зазначене вище не дає підстав зробити висновок про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції од-них і тих самих норм матеріально-го права.

В українській мові слово відмічати у прямому значенні вживають у зна-ченні ставити відмітку. У значенні ж звертати увагу слід вживати слово на-голошувати або, власне, звертати увагу.

120 Посібник із написання судових рішень

Порівняймо:

З долучених до справи квитанцій про	З долучених до справи квитанцій про
придбання медпрепаратів вбачаєть-	придбання медпрепаратів Суд робить
ся, що витрати на оздоровлення по-	висновок, що витрати на оздоровлен-
зивачки складають 2.548 грн. 71 коп.	ня позивачки складають 2.548 грн. 71
та відповідачем не заперечуються.	коп., чого відповідач не заперечує.

Два слова української мови вбачати та вбачатися є дуже часто вживани-ми у судових рішеннях. Однак судді використовують ці слова переважно у їх-ньому неправильному значенні.

Перш за все, українське слово вбачати не є відповідником російського усматривать. Українське слово вбачати не може бути вживаним у значенні

доходити висновку чи встановлювати. В українській мові вбачати означає сприймати зором, бачити, або ж якщо вбачати, в кому чи в чому – вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. Наприклад: суд вбачає у таких діях ознаки злочину. Але суд не може вбачати щось із чогось.

Що ж до слова вбачатися, то в українській мові його значення є виключно та-кими: 1) бути приступним зору, бути видним; 2) здаватися, сприйматися якимсь; 3) привиджуватися, поставати в уяві, у сні; 4) мати побачення; бачитися.

Чи буває рішення оскаржуваним? Вживання дієприкметників

У судових рішеннях частими є такі вислови: «допитувана особа», «оспорю-вані обставини справи», «оскаржуване рішення».

Порівняймо:

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволен-ню з таких підстав.

Заява про перегляд оскарженої ухвали Вищого адміністративного суду України не може бути задово-

лена, з огляду на таке.

Обидва слова «оскаржуваної» та «оскарженої» є пасивними дієприкметни-ками. Однак дієприкметник «оскаржувана» утворений від дієслова «оскаржу-вати», яке є дієсловом недоконаного виду, тобто таким, що не є обмеженим у часі і відповідає на запитання що робити? Водночас дієприкметник «оскар-жена» утворений від дієслова «оскаржити», яке є дієсловом доконаного виду,

Посібник із написання судових рішень

121

тобто таким, що є обмеженим у часі й відповідає на запитання що зробити? Якщо йдеться про оскарження до суду конкретної ухвали, то маємо на ува-зі дію, яка вже відбулася у визначений період часу. Тому в судових рішеннях щодо будь-яких процесуальних дій чи актів слід застосовувати дієприкметник «оскаржений», а не «оскаржуваний», наприклад: «оскаржена ухвала», «оскар-жене рішення», «оскаржений вирок». Таким самим чином:

допитана особа (але не допитувана особа); застосована норма (але не застосовувана норма).

Окрім цього, слід уникати дієприкметника «оспорюваний», який утворе-ний від російського дієслова «оспаривать». Українським відповідником у цьо-му випадку буде дієприкметник «спірний»: «спірні правовідносини».

Щодо творення та вживання дієприкметників в українській мові також слід пам’ятати таке.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикмет-никових закінчень. У сучасній українській мові активні дієприкметники доко-наного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Тому:

застарілий (але не застарівший); потерпілий (але не потерпівший); минулий (але не минувший).

Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «бувший» не відповідають літературній нормі. У таких випадках треба казати який переміг, який допоміг,

колишній.

Також не відповідають нормам сучасної української мови утворені від пе-рехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «пова-жаюча себе людина». Слід казати: людина, яка поважає себе (але у вислові ви-конуючий обов ‘язки це можливо,­ оскільки цей вислів має значення іменника).

На відміну від російської мови, в українській дієприкметники із закінченням -ся не утворюються. Якщо у російській мові кажущийся, то в українській – вдава-ний, такий, що видається. Якщо ж активний чи пасивний дієприкметник і тво-риться від дієслова на -ся, то закінчення -ся відпадає: втомитися – втомлений.

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) в українській мові вживаються рідко та без залежних слів. Водночас, вживання дієприкметни-ків без залежних слів характерне переважно для художнього стилю. Тому таких дієприкметників слід уникати у судових рішеннях та замінювати. Наприклад:

122 Посібник із написання судових рішень

Орган, який приймає рішення (замість орган, приймаючий рішення). Визначальне рішення (замість визначаюче рішення). Підтверджувальні докази (замість підтверджуючі докази).

Активні дієприкметники недоконаного виду як кальки з російських ді-єприкметників мають свої українські відповідники:

Навколишнє середовище (замість оточуюче середовище).

Позиція суду та пасивний стан

У судових рішеннях сьогодні часто вживаються речення такої конструкції:

приклад 1

Виконавче провадження було зупинено з підстав, передбачених пунктом 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

приклад 2

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 листопада 2009 року у позові відмовлено.

приклад 3

Так, як встановлено з листа, який надійшов на адресу апеляційно-го суду Донецької області з Торезького міського суду, питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 було вирішено 02 липня 2010 року при розгляді справи по суті.

Посібник із написання судових рішень

123

приклад 4

17 лютого 2010 року Управлінням міграційної служби в місті Києві було складено висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_1.

приклад 5

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997р. № 1002 «Про заходи щодо реалізації проекту реконструкції льотної зони №1 Державного міжнародного аеропорту Бориспіль» затверджено, що

сплата відсотків, пов’язаних з обслуговуванням іноземних кре-дитів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Такі речення є прикладом використання пасивного стану, коли підмет є об’єктом дії. Однак вживання пасивного стану в українській мові, на відміну від російської, є досить обмеженим.

У наведених прикладах вживається безособова форма дієслова на -но, -то. Така форма дієслова, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній підмета (суб’єкта дії) не буває, але є прямий до-даток (об’єкт дії), виражений знахідним (чи родовим) відмінком без приймен-ника, що відображено у нашому першому прикладі: виконавче провадження зу-пинено. У цьому прикладі немає суб’єкта дії, тобто не вказано того, хто зупинив таке виконавче провадження, а лише робиться наголос на факті зупинення.

Водночас безособова форма дієслова на -но, -то не може вживатися тоді, коли присутній суб’єкт дії. У таких випадках в українській мові слід вживати активний стан, тобто стан, коли підмет є суб’єктом дії.

Порівняймо:

Справа судами розглядалась неод­	Суди неодноразово	розглядали цю
норазово. Останнім рішенням Свя­	справу. Останній раз	Святошинський
тошинського­ районного суду м. Ки­	районний суду м. Києва відмовив у
єва від 20 листопада 2009 року у по-	задоволенні позову своїм рішенням від
зові відмовлено.	20 листопада 2009 року.

124 Посібник із написання судових рішень

У цьому прикладі суб’єктом дії є суд, який, власне, розглядав справу та при-ймав рішення.

Порівняймо:

17 лютого 2010 року Управлінням мі-	17 лютого 2010 року Управління
граційної служби в місті Києві було	міграційної служби в місті Киє-
складено висновок про відмову в	ві склало висновок про відмову
оформленні документів для вирішення	в оформленні документів для на-
питання щодо надання статусу біженця	дання статусу біженця ОСОБА_1.
ОСОБА_1.

Для цього речення абсолютно природним є активний стан, де чітко ви-значений суб’єкт – Управління міграційної служби – та його дія. З цього при-кладу також видно, як можна обходитися без формулювання «вирішення питання».

Порівняймо:

Постановою	Кабінету	Міністрів	Кабінет Міністрів України своєю
України від 12 вересня 1997р.			Постановою від 12 вересня 1997р.
№ 1002 «Про заходи щодо реалізації			№ 1002 «Про заходи щодо реалізації
проекту реконструкції льотної зони			проекту реконструкції льотної зони
№1 Державного міжнародного ае-			№1 Державного міжнародного ае-
ропорту Бориспіль» затверджено,			ропорту Бориспіль» визначив, що
що сплата відсотків, пов’язаних з об-			сплата відсотків, пов’язаних з обслу-
слуговуванням	іноземних	кредитів,	говуванням іноземних кредитів, здій-
здійснюється за рахунок коштів дер-			снюється за рахунок коштів держав-
жавного бюджету.			ного бюджету.

Вислови на зразок «постановою Кабінету Міністрів (наказом Мініс-терства) затверджено…», «рішенням міської ради схвалено…» можна віднайти чи не у кожному судовому рішенні. З огляду на такі пасивні конструкції формується неправильне враження про дію та про суб’єкта, який несе відповідальність за таку дію. Відповідно до нашого прикладу суб’єктом дії є постанова, яка ніби щось затвердила, у той час як прав-дивим суб’єктом дії є Кабінет Міністрів України, а постанова є лише формою такої дії.

Посібник із написання судових рішень

125

Порівняймо:

Так, як встановлено з листа, який надійшов	Із листа Торезького міського
на адресу апеляційного суду Донецької об-	суду суд встановив, що запо-
ласті з Торезького міського суду, питання	біжний захід щодо ОСОБА_2
про обрання запобіжного заходу у вигляді	у вигляді тримання під вартою
тримання під вартою щодо ОСОБА_2 було	був обраний 02 липня 2010
вирішено 02 липня 2010 року при розгляді	року під час розгляду справи
справи по суті.	по суті.

У наведеному прикладі йдеться про дві змістовно важливі дії. По-перше, коли йде мова про встановлення фактів, то завжди важливим є, хто ці факти встановив. Із вислову «так як встановлено з листа», незрозуміло, ким саме це було встановлено. Тому для судового рішення важливо наголошувати на тому, що саме суд, а не будь-який інший суб’єкт встановив той чи інший факт.

Другою важливою дією є обрання запобіжного заходу. І тут змістовно значу-щим є не процес вирішення питання, на чому зроблений наголос у нашому при-кладі, а кінцеве рішення, яке, власне, і має назву «обрання запобіжного заходу».

Доказовість судового рішення та структура речення

Судове рішення повинно бути доказовим. Тобто міркування суду та його висновки не повинні викликати додаткових запитань, заперечень чи дво-значного тлумачення. Вочевидь, першочергове значення для доказовості судового рішення мають набір та послідовність аргументів, якими суд моти-вує своє рішення. Водночас, на сприйняття рішення як доказового значний вплив мають стилістична структура самого рішення, зокрема структура та ритмічність речень.

У судовому рішенні варто використовувати прості речення. Просте речен-ня – це речення, в якому є лише одна граматична основа – підмет (суб’єкт дії) та присудок (дія).

приклад

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України до позовних вимог.

126 Посібник із написання судових рішень

У простому реченні завжди є завершена думка, але тільки одна.

Просте речення не означає спрощення думки, яку ви хочете висловити. Прості речення можуть бути поширеними, бути ускладненими дієприкметни-ковими чи дієприслівниковими зворотами.

Складні речення – це такі речення, які містять у собі кілька граматичних основ – підметів та присудків.

Складносурядне речення – це складне речення, в якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками (і (й), та, та й, а,

але, або, чи.

приклад

Термін «побоювання» означає, що особа не обов’язково постраж-дала від дій, які змусили її покинути країну, а відтак побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо).

Складнопідрядне речення – складне речення, в якому одне просте речен-

ня за змістом граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомо-гою підрядного сполучника коли, що, якби, наскільки, хоч, мов, наче або спо-лучного слова який, чий, котрий, де, куди, як.

приклад

«Побоювання» є оціночним судженням, яке свідчить про психоло-гічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї, під впливом якої особа вирішила покинути країну і стала біженцем.

Слід пам’ятати, що складність речень додає текстові емоційності або ж академічності. Як ми вже зазначали, у судовому рішенні варто уникати емо-

Посібник із написання судових рішень

127

ційності, яка може справити враження упередженості судді. Що ж до акаде-мічності, то, знову ж таки, як уже наголошувалося, судове рішення адресо-ване не тільки юридичній спільноті. Адресатами судових рішень є, перш за все, сторони та суспільство, які очікують простого і доступного, а не акаде-мічного викладу.

Порівняймо:

Долинський міжрайонний проку-	Долинський міжрайонний про-
рор звернувся до суду з зазначеним	курор звернувся до суду з за-
позовом в обґрунтування якого вка-	значеним позовом. У позові про-
зує, 19 серпня 2008 року ОСОБА_2	курор зазначає таке. 19 серпня
керуючи незареєстрованим в уста-	2008 року ОСОБА_2, керуючи
новленому законом порядку дво-	незареєстрованим в установле-
колісним мотоциклом «Ходна СХ-	ному законом порядку двоколіс-
500» на задньому сидінні якого зна-	ним мотоциклом «Ходна СХ-500»
ходилась пасажир ОСОБА_3 грубо	та грубо порушуючи правила
порушуючи правила дорожнього	дорожнього руху,	вчинив ДТП.
руху вчинив ДТП внаслідок чого	На задньому сидінні двоколіс-
ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні	ного мотоцикла	знаходилась
ушкодження. По даному факту була	пасажир ОСОБА_3, яка внаслі-
порушено кримінальну справу і ви-	док ДТП отримала тяжкі тілесні
роком Болехівського міського суду	ушкодження середнього ступеня
від 30 червня 2010 року ОСОБА_2	тяжкості. За фактом ДТП було по-
визнано винним у вчиненні злочину	рушено кримінальну справу. 30
передбаченого ч.2 ст.289 КК України	червня 2010 року Болехівський
та засуджено. В результаті вчине-	міський суд визнав ОСОБА_2 ви-
ного злочину потерпіла ОСОБА_3	нним у вчиненні злочину, перед-
отримала тілесні ушкодження се-	баченого ч.2 ст.289 КК України, та
реднього ступеня тяжкості.	засудив його.

Пам’ятайте, що будь-яке складне речення – це дві чи більше думки, які буду сприйняті набагато краще, якщо їх викласти в окремих простих чи, при-наймні, спрощених реченнях. Намагайтеся висловлювати лише одну думку в одному реченні.

128 Посібник із написання судових рішень

Порівняймо:

Заслухавши суддю-доповідача, пе-					Заслухавши суддю-доповідача, пере-
ревіривши матеріали справи та до-					віривши матеріали справи та доводи
води апеляційної		скарги,		колегія	апеляційної скарги, суд вважає, що
суддів вважає, що апеляційна скарга					апеляційну скаргу належить задоволь-
підлягає	частковому		задоволенню,		нити частково. Зокрема, суд вважає,
постанова суду		першої		інстанції	що постанову суду першої інстанції на-
скасуванню в частині відмови у за-					лежить скасувати в частині відмови у
доволенні позовних вимог про стяг-					задоволенні позовних вимог про стяг-
нення коштів за 2004, 2005 роки, з					нення коштів за 2004, 2005 роки. Суд
постановленням в цій частині ново-					постановляє в цій частині нове рішен-
го рішення, яким задовольнити по-					ня, яким задовольняє позовні вимоги
зовні вимоги особи про стягнення					особи про стягнення з Управління пра-
з Управління праці і соціального					ці і соціального захисту населення Ко-
захисту	населення		Козятинської		зятинської міської ради Вінницької об-
міської ради Вінницької області не-					ласті недоплачені кошти за 2004-2005
доплачені кошти за 2004-2005 роки					роки. Приймаючи це рішення, суд, зо-
з наступних підстав.					крема, зважає на таке.

Для судового рішення також важливим є порядок слів у реченні. Укра-їнська мова належить до мов із вільним порядком слів, що дає можливість з одного речення зробити кілька варіантів, змінюючи місцями компонен-ти. Проте вільність не виключає правил, що регулюють розташування цих компонентів. Варто пам’ятати, що порядок слів визначає ритм речення та впливає на сприйняття стилю документа. Якщо ви прагнете стилістично відобразити­ доказовість ваших думок, то можете це зробити через поря-док слів у реченні.

Для досягнення ритмічності та доказовості намагайтеся ставити підмет та присудок якомога ближче один до одного.

Порівняймо:

Посилання місцевого суду на наяв-	Суд вважає помилковим поси-
ність у позивачів права на отриман-	лання місцевого суду на наявність
ня грошової компенсації сум податку,	у позивачів права на отримання
утриманого з їх доходів, також на під-	грошової компенсації сум податку,
ставі Розпорядження уряду від 20 січ-	утриманого з їхніх доходів, зокрема
ня 2004р. №22-р є помилковим.	на підставі Розпорядження уряду від
	20 січня 2004р. №22-р.

Посібник із написання судових рішень

129

У цьому прикладі суд намагається оцінити позицію місцевого суду. Однак значний обсяг уточнюючих слів між підметом та присудком перешкоджає чита-чеві сприйняти таку оцінку суду, яка, власне, і є найбільш змістовно значущою.

Окрім цього, речення слід розпочинати важливими словами або фразами, а завершувати різко та ефектно.

Порівняймо:

Крім визнання вини підсудним, його винність стверджується на-ступними доказами.

Винуватість підсудного підтверджується, окрім визнання ним своєї вини, такими доказами.

У цьому прикладі суд починає свою думку із виокремлення визнання вини підсудним. Однак важливим тут є наголошення на переліку доказів, які підтвер-джують винуватість підсудного, лише одним із яких є визнання ним своєї вини.

Емоційність чи індивідуальність

Суддя повинен прагнути індивідуальності стилю своїх рішень. Ми багато наголошували на тому, як уникнути зайвої емоційності та упередженості у ви-кладі. То яким же чином можна проявити індивідуальність, уникаючи при цьо-му надмірної емоційності та упередженого викладу?

Для прикладу пропонуємо оцінити витяг із рішення Федерального суду Канади у справі TMR Energy Limited проти Фонду державного майна України.

приклад

Слухаючи цю справу, я переглянула погляди експертів та тексти, на яких вони базуються; я боролася з різними перекладами оригінального тексту, та зауважила роздратування адвокатів, коли один і той самий український юри-дичний термін перекладався різними англійськими юридичними термінами, що мають абсолютно відмінні правничі концепції та визначення. Зрештою, я все ще не повністю розумію українську концепцію «відповідальності», однак я переконана, що вона матеріально відрізняється від нашого розуміння її та її наслідків. Якби експерти були присутні в суді, я могла б отримати можливість заповнити цю прогалину в розумінні підходу законодавства України до від-повідальності та того, яким чином це стосується концепцій юридичної особи та власності як засобу забезпечення виконання рішень.

130 Посібник із написання судових рішень

Цей виклад, безумовно, є індивідуальним та насиченим емоціями. Водно-час, така емоційність не має відтінку упередженості. Такого ефекту суддя дося-гла шляхом правильного використання мовних засобів. Ретельно проаналізу-вавши текст, ви звернете увагу на те, що суддя емоційно оцінює лише власний стан «я боролася з різними перекладами», «я все ще не повністю розумію», «я переконана». При цьому суддя залишається емоційно нейтральною до сторін, про що свідчить, зокрема, фраза «я ... зауважила роздратування адвокатів»

(замість можливого «адвокати були роздратовані»).

Таким чином, індивідуальність судді досягається за рахунок відображених у судовому рішенні:

• своєї активної позиції;

• оцінки власних переживань, міркувань та пошуків.