3. Критерії якісного судового рішення. . . . . . . .32

1. Правосудність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32

2. Своєчасність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

3. Вмотивованість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42

4. Чіткість. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

4 Посібник із написання судових рішень

3.5. Чиста мова . . . . . . . . . . . . . .	.	. . . .	.	.	.	47
3.6. Доступний стиль . . . . . . . . . . .	.	. . . .	.	.	.	48
4 Підготовка до написання. . . . . . .		. . . . . . 52

1. З бір інформації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55

1. Нормативно-правова база . . . . . . . . . . . .55 А. Звертаємося до Конституції. . . . . . . . . . 55 Б. Досліджуємо міжнародні інструменти . . . . .58

В. Вивчаємо закони. . . . . . . . . . . . . . . .62

Г. Особливості дослідження та застосування підзаконних актів . . . . . . . .72

2. Судова практика . . . . . . . . . . . . . . . . .74

2. Побудова аргументів та мотивування позиції суду . . 78

5 Стиль рішення . . . . . . . . . . . . . . . . . .108

1. Чому мова має значення . . . . . . . . . . . . . . 108

2. Безсторонність викладу та індивідуальність стилю. . 110

3. Організація думок та написання абзаців. . . . . . . 130

4. Цитування та посилання у судових рішеннях. . . . 150

Посібник із написання судових рішень

5

6 Структура рішення. . . . . . . . . . . . . . . .158

1. Вступна частина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163

2. Описова частина. . . . . . . . . . . . . . . . . . 165

3. Мотивувальна частина. . . . . . . . . . . . . . . 166

6.4. Резолютивна частина. . . . . . . . . . . . . . . . 172

7 Практикум. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .174

Програма практикуму. . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 ТЕМА 1. «Адресати судового рішення». . . . . . . . . . . . . . . . . . 177 ТЕМА 2. «Якісне судове рішення» . . . . . . . . . . . . 180

Тема 3. «Підготовка до написання судового рішення. Пошук та побудова аргументів» . . . . . . . . . . . . . 187

Тема 4. «Стиль судового рішення» . . . . . . . . . . . 208 тема 5. «Структура судового рішення». . . . . . . . . 209 тема 6. «Підготовка судового рішення за фабулою» . . 221

Передмова

Цей Посібник підготовлено на запит Національної школи суддів України у співпраці та за підтримки проектів «Справедлива, незалежна та відповідаль-на судова влада України» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та «Підвищення рівня правової обізнаності стосовно прав людини та механізмів їхнього захисту» Координатора проектів Організації з безпеки та співробітни-цтва у Європі (ОБСЄ) в Україні.

Книга є внеском у програму підготовки кандидатів на суддівські посади та для використання у програмі періодичного підвищення кваліфікації суддів з метою розвитку й удосконалення їх професійних навичок.

Якість судового рішення – основний критерій якості правосуддя.

У різних процесуальних кодексах містяться вимоги до структури та напо-внення судового рішення, однак виклад тексту кожен суддя подає у властивій їй/йому манері.

Це нормально. Не нормально, коли текст рясніє граматичними помилка-ми, перенасичений правовою лексикою, не містить оцінки всіх наданих при-йнятих чи відкинутих доказів, ігнорує правові аргументи за фактами справи або взагалі ґрунтується на суперечливих висновках.

Таке рішення важко зрозуміти сторонам, які не мають юридичної освіти, воно може дратувати апеляційних суддів і взагалі не додає поваги до судової системи.

Судове рішення хорошої якості – це викладений доступною для розуміння сторін мовою акт судової влади, в якому дано неупереджену правову оцінку наданим сторонами доказам і наведеним аргументам та застосовано закон відповідно до обставин справи.

У цьому Посібнику читач знайде практичні поради щодо ефективної орга-нізації роботи по написанню судових рішень, інформацію про мету, адресатів, критерії, стиль, структуру судового рішення та ресурси для його підготовки.

Автори врахували потребу українських суддів оволодівати навичками правильного використання у рішеннях принципів і норм Конвенції про за-

Посібник із написання судових рішень

7

хист прав людини і основоположних свобод (1950) та корпусу рішень Євро-пейського суду з прав людини, які є джерелом права для України.

Крім цього, у розділі «Практикум» автори надали поради, як уникнути най-типовіших та найуживаніших орфографічних та морфологічних помилок, які на жаль ще часто зустрічаються в текстах оприлюднених рішень на порталі Єдиного Реєстру судових рішень.

Книга допоможе суддям виробити навички написання логічно узгодже-ного, чітко викладеного, недвозначного для розуміння й несуперечливого у сприйнятті тексту, який допоможе сторонам простежити логіку міркувань, що привели суддю до ухваленого ним рішення.

Девід Майкл Вон,

Керівник Проекту USAID «Справедливе правосуддя»

Вступне

слово

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою со-ціальною цінністю. Забезпечення й охорона прав і свобод людини й громадя-нина є найважливішим та пріоритетним напрямком діяльності держави.

Серед засобів захисту прав і свобод людини і громадянина особливо від-повідальна і ефективна роль належить суду, адже відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Основним актом реалізації судової влади є судове рішення. Тому кожне су-дове рішення має свідчити про реалізацію конституційних принципів, на яких заснований весь судовий процес. Неякісно написане судове рішення тягне за собою порушення законності, прав, свобод і інтересів особи, що не може мати жодного виправдання. Судові рішення мають доволі широке коло адресатів – від учасників процесу, які не знайомі з юридичною термінологією та змістом правових приписів, до громадян, що знайомляться із судовим рішенням. Для них судове рішення повинно бути не лише зрозумілим, але й переконливим як в частині встановлення обставин у справі на основі доказів, так і в їхній правовій оцінці.

Цей посібник допоможе в підвищенні професіоналізму суддів, а саме в їх умінні чітко та правильно визначати сутність питання, що вирішується, послі-довно та логічно правильно викласти хід своїх роздумів, знаходити правильне правове обґрунтування і витримувати визначений стиль судового рішення.

Як приклади автори використовували витяги з реальних судових рішень. Незважаючи на те, що значну частину ілюстрацій наведено з практики адміні-стративних судів (автори посібника багато років присвятили розвитку адміні-стративної юстиції в Україні), посібник може бути рекомендований для суддів будь-якої спеціалізації та юрисдикції.

Потрібно взяти до уваги, що посібник є авторським, тому деякі поради мо-жуть не збігатися із традиційними підходами, які склалися в судовій практиці. Хоча автори не є і не були суддями, не написали жодного справжнього судо-

Посібник із написання судових рішень

9

вого рішення, взяти відповідальність за підготовку цього видання їх змусив багаторічний досвід наукової і викладацької діяльності у цій сфері. Вивчення рішень національних судів у порівнянні із зарубіжним досвідом дало можли-вість ширше охопити проблему і побачити кращі практики, які вартують за-провадження їх у життя.

Крім того, посібник прорецензовано авторитетними суддями і науковця-ми, які мають великий як практичний, так і науковий досвід. Це дало можли-вість краще врахувати потреби суддів.

Посібник розрахований як для навчання претендентів на посаду судді, так і підготовки суддів впродовж перших років перебування на посаді. Багато ко-рисного можуть знайти в ньому і судді з великим досвідом. Посібник можуть використовувати й тренери при розробленні та проведенні своїх курсів з на-писання судових рішень.

Матеріали посібника успішно апробовані під час тренінгів, які проводи-ла Національна школа суддів у співпраці з Координатором проектів ОБСЄ в Україні.

Оксана Кучинська,

кандидат юридичних наук, професор, проректор Національної школи суддів України

10 Посібник із написання судових рішень

Писати якісні судові рішення – це справжнє мистецтво. Як і будь-якому виду мистецтва, цьому можна навчитися. Але потрібен ще й талант – це вміння аналізувати і кри-тично мислити, чітко і доступно викладати свої думки на письмі, об’єктивно дивитися на себе з боку і розуміти потреби інших. Посібник, що Ви його тримаєте у руках, спрямований на розвиток цих умінь як у майбутніх, так і в діючих суддів.

Багато порад, що викладені у посібнику, інтуїтивно є зрозумілими, але їх усвідомлення дозволить більш якісно і систематично впроваджувати у життя.

Деякі пропозиції можуть здатися новаторськими, можливо, й революційними для української судової прак-тики, але найчастіше вони підкріплені європейським до-свідом і спрямовані на краще досягнення мети судового рішення.

Сподіваємося, цей посібник допоможе Вашим зусиллям в утвердженні прозорого і доступного правосуддя.

Роман Куйбіда Оксана Сироїд

Мета 1 судового рішення

Перше, що потрібно пам’ятати, беручись за написання судового рішення, – це про його мету. Мета – це відповідь на питання: для чого Ви пишете рішення?

Будь-яке судове рішення за наслідками розгляду справи покликане внести­ юридичну визначеність у спірні правовідносини – зокрема надати захист правам чи інтересам сторони, якщо їх порушила, не визнала або оспорила інша сторона.

Водночас метою судового рішення є не лише вирішення певного спору че-рез надання сторонам юридичної визначеності у їхніх правовідносинах, але часто також установлення судової практики, яка може попередити виникнен-ня інших спорів та забезпечити суспільну гармонію¹.

Досягнення цієї двоєдиної мети неможливе без високої якості судового рішення – воно має бути результатом справедливого процесу, правильної оцінки доказів і коректного застосування принципів та норм права. Процес «народження» судового рішення, а так само його зміст мають переконувати обидві сторони (а особливо ту сторону, що програла справу!), як і все суспіль-ство, у тому, що правосуддя – справедливий суд – відбулося.

Пам‘ятаючи про цю мету, й слід починати підготовку будь-якого судового рішення. Рішення, яке не досягає цієї мети, може підірвати авторитет право-суддя не лише в очах окремої сторони, а й в очах суспільства.

1. Пункти 7, 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень // Джерело в Інтернеті: https://wcd.coe.int/wcd/ViewDoc.jsp?Ref=CCJE(2008)OP11&Language=lanEnglish&Ver=o riginal&Site=COE&BackColorInternet=FEF2E0&BackColorIntranet=FEF2E0&BackColorLog ged=c3c3c3(переклад українською мовою див. Написання судових рішень. Посібник для суддів/ Рональд Хофер, Ніл Нетесайм. – К.: Проект USAID «Україна: верховенство права»,2010. –С. 37-48 // Джерело в Інтернеті; http://www.fair.org.ua/content/library_ doc/UROL%20Judicial%20Opinion%20Writing%20Handbook%2003.06.2010.pdf).

12 Посібник із написання судових рішень

Це не означає, що рішення має у будь-якому разі задовольняти очікування сторін та суспільства. Та й часто це неможливо, адже у сторін різні, навіть біль-ше – протилежні сподівання. А суспільство може очікувати від суду рішення, сумнівного під кутом зору права, – наприклад, якнайшвидше покарати звину-вачену людину за вчинення резонансного злочину, хоча наданих суду доказів недостатньо для висновку про її винуватість.

Завдання суду в таких умовах дуже складне – переконати у тому, що рішен-ня у справі є справедливим. Тобто судове рішення має бути орієнтованим на задоволення потреби у правосудді, утвердженні прав людини, а не на реагу-вання на швидкоплинні очікування конкретного результату.

Потрібно готувати судове рішення у такий спосіб, щоб кожен, хто з ним ознайомиться, міг сказати приблизно таке: «Так, можливо, це не те рішення, на яке були сподівання спочатку. Але немає сумніву, що це рішення справді справедливе, засноване на всебічній та неупередженій оцінці доказів і фактів, а також на принципах і нормах права. Воно є добрим орієнтиром для вибору правильної поведінки у подібних випадках».

Це справжнє мистецтво – вплинути на конкретні очікування сторін чи суспільства у тому чи іншому варіанті вирішення справи, а коли інтереси правосуддя цього вимагають, – переконати у помилковості чи безпідстав-ності цих очікувань.

Таким чином, метою судового рішення є досягнення юридичної визна-

ченості у спірних правовідносинах, яке переконує сторони і суспільство

у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає ста-ну невизначеності в аналогічних ситуаціях.

«Правосуддя не лише повинно вершитися, а й має бути ясно та безсум-нівно видно, як воно вершиться», – зазначив в одному з рішень англійський суддя Лорд Х’юарт². Згодом цей принцип взяв на озброєння Європейський суд з прав людини³. Серед іншого це означає, що навіть правильне під кутом зору права вирішення справи не досягне мети, якщо рішення недостатньо ар-гументоване, є неочевидним і залишає багато питань.

2. Rex v. Sussex Justices, 1, King‘s Bench Reports, 256, at 259 (1924).

2. Пункт 31 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Делькорт проти Бельгії» від 17 січня 1970 р. (Para. 31 of the Judgment of The European Court of Human Rights in Case of Delcourt v. Belgium, 17 January 1970, Series A no. 11) // Джерело в Інтернеті: http:// hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57467.

Ключові 2 адресати судового рішення

Після мети друге, про що необхідно пам’ятати, починаючи підготовку судо­вого рішення, – це про тих, кому адресується судове рішення. Адресати судово­го рішення будуть найбільш прискіпливими його читачами та критиками.

Для кого Ви пишете рішення? Адресатів судового рішення багато. Переду-сім – це сторони. Судове рішення є відповіддю на їхні вимоги до суду, а тому воно має містити оцінку всіх вагомих аргументів сторін. Водночас і сторони оцінюють судове рішення, якщо вважають необхідним його оскаржити.

Потрібно пам’ятати, що будь-яке судове рішення може мати певний суспіль-ний ефект. Воно стане орієнтиром для поведінки учасників подібних право-відносин, а отже, запобігатиме новим судовим суперечкам. Також за судовими рішеннями суспільство може оцінювати ефективність системи правосуддя – з допомогою засобів масової інформації, юристів-практиків, правозахисників, на-уковців тощо. Тож від якості кожного судового рішення залежить авторитет су-дової влади. Тому судове рішення має бути доступним і зрозумілим суспільству.

Ще одним адресатом судового рішення є суди. Суди вищих інстанцій да-ватимуть оцінку правосудності судового рішення у разі його оскарження од-нією зі сторін.

Якщо йдеться про судове рішення вищої інстанції, то воно має слугувати авторитетним орієнтиром для подальшої судової практики і забезпечувати її єдність. У разі скасування чи зміни судового рішення суд вищої інстанції має навести достатньо аргументів, щоб переконати суд нижчої інстанції у пра-вильності позиції суду вищого рівня.

14 Посібник із написання судових рішень

Ключові адресати судового рішення знайшли своє відображення у Виснов­ ку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень (текстове виділення авт.):

«У країнах континентального права судові рішення … можуть бути цінними дороговказами для інших суддів, які стикаються з вирішенням схожої справи, коли йдеться про справи, в яких порушуються широкі со-ціальні або вагомі юридичні питання. Тому виклад обґрунтування на основі детального дослідження розглянутих питань права слід готу-вати з особливою ретельністю з тим, щоб воно відповідало очікуван-ням сторін та суспільства» (п. 45).

Насправді адресатів судового рішення може бути значно більше. Зокрема до них можна віднести державного виконавця, інші органи чи посадові особи, які повинні виконати судове рішення, – але для них важливе не все рішення, а чіткість і зрозумілість його присуду, що міститься у резолютивній частині.

Розглянемо більш докладно адресатів судового рішення, які є ключови-ми, – сторони, суспільство та суди. Одночасно задовольнити очікування усіх цих адресатів щодо якості судового рішення непросто, але це необхідно – не можна ж готувати три окремі рішення для кожного з цих адресатів. Якими є ці очікування? І як їх задовольнити?