28. Проблеми запровадження системи збалансованої системи показників на підприємствах.

Збалансована система показників – це система стратегічного управління організацією на основі виміру та оцінки її ефективності за набором показників, підібраним таким чином, щоб урахувати всі суттєві (з погляду стратегії) аспекти її діяльності (фінансові, виробничі, маркетингові і т. ін.).

Збалансована система показників транслює місію та загальну стратегію організації у систему взаємопов’язаних цілей та показників, оскільки, на думку розробників системи, управління – це, по суті, переведення стратегії в цілі, які можуть бути виміряні.

У більшості організацій процеси складання бюджетів та стратегічного планування є роз’єднаними. Проблема такого підходу полягає в тому, що людські та фінансові ресурси прив’язуються не до довгострокової стратегії та досягнення стратегічних цілей підприємства, а до короткострокових фінансових норм.

29. Загальні засади розвитку екологічного менеджменту як фактору сталого розвитку.

Вперше поняття »екологічний менеджмент» з’явилося в »Порядку денному па XXI століття», прийнятому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., у якому підкреслювалось, що »екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку її одночасно до вищих пріоритетів промислової діяльності і підприємництва». Разом з тим на сьогодні не існує єдиних загальноприйнятих визначень екологічного менеджменту.

Для України поняття екологічного менеджменту є досить новим і дотепер не закріпленим законодавчо. Тим часом у міжнародній практиці вже є спроби його реалізації в практичних механізмах діяльності зі своєю правовою, нормативно-методичною й економі ко-регулюючою базою. При цьому система екоменеджменту і екоаудиту (СЕМА) розглядається як важіль регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють рівноправну роль в охороні середовища. Разом з тим, це ринково-орієнтований механізм, а не інструмент адміністративно-командної системи.

30. Поняття екологічного менеджменту.

Екологічний менеджмент  - це взаємопов'язана система організаційно-управлінських заходів, спрямованих на поліпшення еколого-економічних відносин суспільства у вигляді різноманітних виробництв з природним середовищем. Мета - недопущення погіршення природного стану територій, на яких розміщені об'єкти, - промислові, рекреаційні, аграрні

Екологічний менеджмент вивчає постійно мінливі, природні умови середовища проживання людини та рівні використання суспільством навколишнього природного середовища. Як і інші економічні науки, екологічний менеджмент вивчає виробничі відносини між людьми, в даному випадку з приводу використання людьми сил і ресурсів природи. Процес праці є взаємодія між суспільством і природою.

Будучи загальноекономічної наукою, екологічний менеджмент застосовує дані конкретних економічних наук, а також природних наук - геології, біології, грунтознавства, лісознавства, метеорології, демографії та інших наук, їхні висновки і положення, які необхідні для обгрунтування найбільш ефективних методів використання умов і ресурсів природи.

Екологічний менеджмент має як теоретичне, так і практичне значення. В умовах функціонуючої системи народного господарства в країні в даний час екологічний менеджмент покликаний давати конкретні рекомендації по різних шляхах використання природних ресурсів.