16. Поняття та значення управлінської бухгалтерської звітності.

Управлінська бухгалтерська звітність – це бухгалтерська звітність, що містить облікову інфор мацію про діяльність підприємства та надасться внутрішнім користувачам у процесі управління підприємством.

Бухгалтерська звітність являє собою єдину систему даних про майновому і фінансовому становищі організації та про результати її господарської діяльності, складається на підставі даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність містить відомості про стан майна організації та джерел його формування на звітну дату, а також про результати фінансово-господарської діяльності за звітний період. Бухгалтерська (фінансова) звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, зібраних на синтетичних і аналітичних рахунках. Це забезпечує її підвищену вірогідність, тому що формування інформації на рахунках здійснюється з використанням таких способів первинного бухгалтерського спостереження, як документування, подвійний запис інвентаризація.

17. Принципи управлінської бухгалтерської звітності та класифікації її форм.

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такого методу оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і зобов’язань та відповідно завищення активів і доходів. Дотримання цього принципу поки що не дуже властиве українським підприємствам. Можна сказати, він діє навпаки. Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надавати об’єктивну інформацію про стан справ. Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал і зобов’язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів, капіталу, зобов’язань інших підприємств та окремо від майна, доходів і зобов’язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійною, відокремленою від засновника субстанцією.

Принцип історичної собівартості означає, що під час оприбуткування на баланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витрат на виробництво або придбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично. Решту методів оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) слід застосовувати лише у випадках, колі такі витрати неможливо визначити з високим ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною собівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання.

Сутність принципу єдиного грошового вимірника полягає у тому, що вимірювання й узагальнення усіх операцій, що їх проводять у регістрах бухгалтерського обліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежно від того, скільки видів валют підприємство має у своєму розпорядженні. Зазвичай, це валюта країни, в якій підприємство зареєстровано. Це означає, що неможливо підсумовувати українські гривні з американськими доларами під час розрахунку загальних вартісних результатів. Усі валюти приводяться до однієї.