Структура якості життя населення
Для аналізу територіальних відмінностей соціально-економічних і природно-географічних умов життєдіяльності населення на регіональному та локальному рівнях користуються поняттям якості життя населення. Цей інтегральний показник на даний час ще немає загально прийнятого переліку складових елементів і факторних характеристик. Але загальна його схема вже більш-менш визначена.
Якість життя визначається за всіма показниками, що впливають на життєдіяльність населення і можуть оцінюватись як кращі чи гірші. Це численні характеристики і показники зручності – незручності, комфортності – дискомфортності природного середовища, екологічний стан довкілля. Це умови економічної життєдіяльності населення, починаючи від його зайнятості, умов праці до рівнів оплати праці і інших доходів населення. Це рівень розвитку сфери послуг, доступність і якість всіх основних видів обслуговування. До головних характеристик якості життя відносяться також забезпеченість населення житлом та його якісний рівень, харчування, можливості й умови відпочинку. Якість життя визначають також умови етнокультурного розвитку, політичної та духовної свободи й активності [69].
У США функціонує державна система “Соціальні показники”, яка розроблялась понад 10 років. Вона складається з восьми блоків, які всебічно характеризують соціальні умови та якість життя населення:
здоров’я (29 показників);
суспільна безпека (23);
освіта (20);
праця (28);
дохід (24);
житло (17);
дозвілля, рекреація (11);
демографія (15).
Як бачимо, докладна характеристика соціальних умов і якості життя населення за цією системою моніторингу 167 показників.
Показники якості життя потребують своєї детальної розробки стосовно конкретних природно-географічних, соціально-економічних та етнокультурних умов різних країн і регіонів.
Особливо активно вивченням якості життя населення займається американські урбаністи. Цим питанням цікавляться Б. Ч. Лю, Р. Бойгер, Д. Свахо, Дж. С. Томас, при цьому виділяють систему критеріїв для визначення рівня якості життя в американському місті [21]. Так Б. Ч. Лю у власній класифікації акцентує увагу на економічних компонентах. Автор виділяє ці показники для середньої сім’ї, а також родин котрі знаходяться за межею бідності, до перших відносить:
дохід на душу населення;
доля власного житла в житловому фонді;
середня вартість одно сімейного дому;
продуктивність праці в промисловості, банківські депозитиви, розподіл доходів між містом і передмістям;
доля безробітних.
Крім цього Б. Ч. Лю вважає, що вагоме місце у визначенні рівня якості життя населення посідають політичні компоненти, серед них:
індивідуальна активність жителів;
тираж місцевих газет;
кількість сімей з телевізором;
місцеве самоврядування (17 показників);
кількість міліціонерів;
рівень злочинності.
Якість життя визначають також екологічні, соціальні компоненти та компоненти охорони здоров я і освіти [21].
Ф. Бойлер і Д. Свахо запропонували таку систему показників:
спосіб життя;
робота;
кримінальна ситуація;
охорона здоров’я;
транспорт;
освіта;
культура;
сфера розваг і відпочинку;
погода і кліматичні умови.
Таким чином, комплексна оцінка якості життя населення області повинна: по-перше, відображати регіональну специфічність і багатоваріантність соціальних наслідків, які виникають під дією досить схожих загальних умов життя населення та інших факторів; по-друге, враховувати “подвійність” багатьох показників, які водночас визначають стан різних складових якості життя населення; по-третє, спиратися на об’єктивно існуючу ієрархію стандартів і суб’єктивне сприйняття (оцінку) якості життя.
Вітчизняні дослідники питання структури якості життя населення, серед яких Н. П. Лебідь, пропонують проводити комплексну суспільно-географічну оцінку якості життя населення. Вона повинна ґрунтуватися на комплексі показників, що відображають:
Якість навколишнього природного середовища (ступінь сприятливості природних умов для життя населення; рівень забруднення компонентів природного середовища; ступінь порушеності природно-антропогенних ландшафтів; санітарно-гігієнічні характеристики середовища поселень);
Якість економічних умов для самореалізації особи (форма власності; концентрація виробництва, тенденції економічного розвитку, характер праці і гарантії її безпеки, ступінь прогресивності технологій і їх відповідність особливостям ринку праці тощо);
Соціально-демократична ситуація (особливості відтворення населення, його міграції, тривалість життя);
Якість фізичного і морально-психологічного здоров’я населення (структура та середній вік захворюваності і смертності населення; дитяча і немовляча смертність; рівень інвалідності; розповсюджуваність психічних захворювань, уроджених аномалій, алкоголізму, наркоманії, розлад сімейних стосунків і інше);
Якість споживання населенням продуктів харчування, товарів та послуг;
Етнічно-культурні особливості життя населення (соціально-економічні і культурні характеристики національних меншостей, релігійність).[36]
Подібний аспект дослідження структури якості життя населення пропонує російський вчений С.А.Айвазян [2.]. Зокрема, розглядаючи людину одночасно як істоту біологічну (функціонуюче відповідно до всіх законів біологічного гомеостазу) і як істоту соціальну (реалізовуючи себе тільки в соціумі, в системі процесів і механізмів, що функціонують за специфічними «соціальними правилами»), він приходить до наступних п'яти базових компонентів, утворюючих середовище і систему забезпечення життєдіяльності населення:
(I) якість населення, інтегруюча в собі такі його властивості як очікувана тривалість життя, рівень освіти, кваліфікація, народжуваність і смертність, шлюбність і т.п.;
(II) добробут населення, інтегруючий в собі основні показники рівня життя і що відображає ступінь задоволення його матеріальних і духовних потреб (реальні доходи, їх диференціація, рівень споживання благ і послуг, рівень охорони здоров'я, культури і т.п.);
(III) соціальна безпека (або якість соціальної сфери), що відображає рівень умов праці, соціального захисту, фізичної і майнової безпеки члена суспільства, криміногенності і соціально-політичного здоров'я самого суспільства;
(IV) якість навколишнього середовища (або якість екологічної ніші), що акумулює дані про забруднення повітряного простору, ґрунтів і води (помітимо, що людська популяція - це єдина земна популяція, що не забезпечує утилізації відходів своєї життєдіяльності, небезпечних для навколишнього середовища і не включених в природні технології - «трофічні ланцюги біосфери»);
(V) природнокліматичні умови, що характеризуються складом і об'ємами природно-сировинних ресурсів, кліматом, частотою і специфікою форс-мажорних ситуацій.
Проаналізувавши підходи різних вчених, ми вважаємо, що для вивчення територіальної диференціації якості життя населення найбільш прийнятним способом є зведення різноманітних критеріїв (сукупності показників) до невеликої кількості блоків – складових якості життя населення. Вони будуть визначати структуру і дадуть можливість оцінити як окремі її сторони так і якість життя в цілому як єдиний інтегральний показник розвитку території.
На нашу думку, структура якості життя населення (Див.Рис. 1.1) буде представлена такими складовими:
економічна – добробут населення, (дохід населення, рівень заробітної платні, зайнятість та її структура, рівень безробіття та інші);
споживча (кількість та якість продуктів, товарів, послуг, величина товарообігу, житловий фонд та комфортність умов проживання тощо);
розселенсько-демографічна – вкючає «якість населення» за Айвазяном та особливості розселення, що на нашу думку більше відповідає суспільногеографічному спрямуванню дослідження (густота та тип розселення, рівень урбанізації, природний та механічний рух населення, захворюваність, дитяча смертність);
соціальна – соціальна безпека (або якість соціальної сфери) (забезпеченість дошкільними, загальноосвітніми та вищими навчальними закладами, рівень медичного обслуговування, кількість закладів культури, можливості щодо оздоровлення та відпочинку);
екологічна – якість навколишнього середовища (або якість екологічної ніші), (розораність території, лісистість, обсяги викидів забруднюючих речовин, радіаційний фон, площі природо-заповідних територій…).
