4.1. Клубочкова фільтрація.

Фільтрація води та низькомолекулярних компонентів з плазми крові у порожнину капсули відбувається через клубочковий, або гломерулярний, фільтр. Гломерулярний фільтр має 3 шари: ендотеліальні клітини капілярів, базальну мембрану та епітелій . Ендотелій капілярів має пори діаметром 50-100 нм, що обмежує проходження формених елементів крові (еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів).

Основним бар'єром для фільтрації є базальна мембрана. Пори в базальній мембрані становлять 3 - 7,5 нм. Ці пори зсередини містять негативно заряджені молекули, що перешкоджає проникненню негативно заряджених частинок, зокрема білків. Третій шар фільтру обмежує проходження альбумінів і інших молекул з великою молекулярною масою. Ця частина фільтру також несе негативний заряд. Легко фільтруватися можуть речовини з молекулярною масою не більше 5500, абсолютною межею для проходження частинок через фільтр в нормі є молекулярна маса 80 000.

Таким чином, склад первинної сечі зумовлений властивостями гломерулярного фільтру. У нормі разом з водою фільтруються всі низькомолекулярні речовини, за винятком більшої частини білків і форменних елементів крові.

При нефропатіях, нефриті пори втрачають негативний заряд, що приводить до проходження через них багатьох білків. Такі речовини, як гепарин, сприяють відновленню заряду, а антибіотики, навпаки, зменшують його.

Основним фактором, що сприяє процесу фільтрації, є тиск крові (гідростатичний) у капілярах клубочків. До сил, що перешкоджають фільтрації, відноситься онкотичний тиск білків плазми крові і тиск рідини у порожнині капсули клубочка, тобто первинної сечі. Отже, ефективний фільтраційний тиск є різницею між гідростатичним тиском крові у капілярах і сумою онкотичного тиску плазми крові та внутрішньониркового тиску: ЕФТ= Р_кр.- ( Р_онк.+ Р_сечі)

Таким чином, фільтраційний тиск становить: 70 – (30 + 20) = 20 мм рт.ст.

Кількісною характеристикою процесу фільтрації є швидкість клубочкової фільтрації, яка визначається шляхом порівняння концентрації певної речовини у плазмі крові та сечі. Для цього використовуються речовини, які є фізіологічно інертними, нетоксичними, що зв'язуються з білками у плазмі крові, не реабсорбуються у ниркових канальцях і виділяються з сечею тільки шляхом фільтрації. Такою речовиною є полімер фруктози інулін. У організмі людини інулін не утворюється, тому для вимірювання швидкості клубочкової фільтрації його вводять внутрішньовенно. Визначена за допомогою інуліну швидкість клубочкової фільтрації називається також коефіцієнтом очищення від інуліну, або кліренсом інуліну:

С_ін.= V х U/Р

де С_ін. - кліренс інуліну, U - концентрація інуліну у кінцевій сечі, Р - концентрація інуліну в плазмі, V - об'єм сечі за 1 хв.

Кліренс показує, який об'єм плазми (у мл) очистився цілком від даної речовини за 1 хв. Порівнюючи кліренси інших речовин з кліренсом інуліну можна визначити процеси, що приймають участь у видаленні цих речовин з сечею. Якщо кліренс речовини рівний кліренсу інуліну, то ця речовина тільки фільтрується. Якщо кліренс речовини більше кліренсу інуліну, це означає, що дана речовина виділяється не тільки за рахунок фільтрації, але і секреції. Якщо кліренс речовини менше кліренсу інуліну, то речовина після фільтрації реабсорбується.

У клініці для визначення швидкості клубочкової фільтрації зазвичай використовують ендогенний метаболіт креатинін, концентрація якого в крові досить стабільна. Креатинін видаляється з крові в основному шляхом клубочкової фільтрації, але одночасно він секретується в дуже малих кількостях, тому його кліренс - менш точний показник, ніж кліренс інуліну. Тим не менше він широко використовується в клініці, оскільки для його вимірювання не потрібне внутрішньовенне введення.

У нормі у чоловіків швидкість клубочкової фільтрації становить 125 мл/хв, а у жінок - 110 мл/хв.