Регуляція артеріального тиску

Регуляція артеріального тиску ниркою здійснюється декількома механізмами. По-перше, як вже указувалося вище, у нирці синтезується ренін. Через ренін-ангіотензин-альдостеронову систему відбувається регуляція судинного тонусу та об'єму циркулюючої крові. У нирках синтезуються речовини і депресорної дії: депресорний нейтральний ліпід мозкової речовини, простагландини.

Нирка приймає участь у підтриманні водно-електролітного обміну, об'єму внутрішньосудинної, поза- і внутрішньоклітинної рідини, що є важливим для рівня артеріального тиску. Лікарські речовини, що підвищують виведення натрію і води з сечею (діуретики), застосовуються як гіпотензивні засоби.

Крім того, нирка екскретує більшість гормонів і інших фізіологічно активних речовин, які є гуморальними регуляторами артеріального тиску, підтримуючи їх необхідний рівень у крові.

7. Нервова регуляція

Нервова система регулює гемодинаміку нирки, роботу юкстагломерулярного апарату, а також фільтрацію, реабсорбцію та секрецію. Подразнення симпатичних нервів, що інервують нирку, які є переважно гілками черевних нервів, приводить до звуження її кровоносних судин. При звуженні приносних артеріол зменшуються фільтраційний тиск і фільтрація. Звуження виносних артеріол супроводжується підвищенням фільтраційного тиску і зростанням фільтрації. Стимуляція симпатичних еферентних волокон приводить до збільшення реабсорбції натрію, води.

Подразнення парасимпатичних волокон, що йдуть у складі блукаючих нервів, викликає посилення реабсорбції глюкози і секреції органічних кислот.

При больових роздратуваннях діурез рефлекторно зменшується аж до повного його припинення (больова анурія). Механізм цього явища полягає у звуженні ниркових судин в результаті збудження симпатичної нервової системи, посиленні секреції катехоламінів наднирковими залозами та збільшенні продукції антидіуретичного гормону (вазопресину).

Зменшення та збільшення діурезу може бути викликане умовно-рефлекторним шляхом, що свідчить про виражений вплив вищих відділів ЦНС на роботу нирок. ЦНС регулює роботу нирок або безпосередньо через вегетативні нерви, або через нейрони гіпоталамусу, змінюючи секрецію гормонів. У цьому виявляється єдність нервової та гуморальної регуляції.

Гуморальна регуляція

Провідна роль в регуляції діяльності нирок належить гуморальній системі. На роботу нирок впливає багато гормонів, головними з яких є антидіуретичний гормон (АДГ), або вазопрессин, і альдостерон.

Антидіуретичний гормон (АДГ), або вазопрессин, сприяє реабсорбції води в дистальних відділах нефрону шляхом збільшення проникності для води стінок дистальних звивистих канальців і збірних трубочок. Механізм дії АДГ полягає у активації ферменту аденілатциклази, який приймає участь в утворенні цАМФ з АТФ. цАМФ активує цАМФ-залежні протєїнкинази, які приймають участь у фосфо-рилюванні мембранних білків, що приводить до підвищення проникності для води мембрани та збільшення її поверхні.

Крім того, АДГ активує фермент гіалуронідазу, яка деполімеризує гіалуронову кислоту міжклітинної речовини, що забезпечує пасивний міжклітинний транспорт води по осмотичному градієнту.

При надлишку АДГ може наступити повне припинення сечоутворення. Зменшення секреції АДГ викликає розвиток важкого захворювання - нецукрового діабету (нецукрового сечовиснаження). При цьому захворюванні виділяється велика кількість

світлої сечі з незначною відносною щільністю (до 25 л в добу).

АДГ має важливе значення, як вже наголошувалося вище, у підтримці осмотичного тиску крові, волюморегуляції.

Альдостерон збільшує реабсорбцію іонів натрію і секрецію іонів калію та водню клітинами ниркових канальців. Одночасно зростає реабсорбція води, яка всмоктується

пасивно по осмотичному градієнту, що створюється іонами Na^{+ та} приводить до зменшення діурезу. Гормон зменшує реабсорбцію кальцію та магнію у проксимальних відділах канальців.

Натрійуретичний гормон (атріальний пептид) посилює виведення іонів натрію з сечею. Паратгормон стимулює реабсорбцію кальцію і гальмує реабсорбцію фосфатів, що приводить до підвищення концентрації іонів кальцію у плазмі крові та посиленню виведення фосфатів з сечею. Крім того, цей гормон пригноблює реабсорбцію іонів натрію і НСО₃^- у проксимальних канальцях і активує реабсорбцію магнію у висхідному коліні петлі Генле.

Кальцитонін гальмує реабсорбцію кальцію і фосфату. Адреналін в малих дозах звужує просвіт виносних артеріол, внаслідок чого підвищується гідростатичний тиск, збільшуються фільтрація і діурез. У великих дозах він викликає звуження як виносних, так і приносних артеріол, що приводить до зменшення діурезу аж до анурії.

Інсулін. Дефіцит цього гормону приводить до гіперглікемії, глюкозурії, збільшенню осмотичного тиску сечі та збільшенню діурезу.

Тироксин посилює обмінні процеси, внаслідок чого в сечі зростає кількість осмотично активних речовин, в т.ч. і азотистих, що приводить до збільшення діурезу.

Простагландини пригнічують реабсорбцію натрію, стимулюють кровотік у мозковій речовині нирки, збільшують діурез.

Соматотропін і андрогени збільшують секрецію деяких речовин, наприклад, парааміногіпурової кислоти.

Ренін-ангіотензин-альдостеронова система приймає участь у регуляції ниркового та системного кровообігу, об'єму циркулюючої крові, електролітного балансу організму.