Лабораторна установка для визначення запиленості повітря.

Для вагового визначення концентрації пилу використовується система, що складається з комплексу приладів:

- аспіратора-822 (з витратою повітря 1,0 – 20,0 л/хв.);

- аналітичних аерозольних фільтрів АФА-ВП-10, АФА-ВП-20 зі ступенем затримки аерозольних частинок не менше 95%;

- терезів;

- секундоміра.

Похибка цього методу вимірювання становить ±10%

Лабораторна установка складається з пилової камери, дозатора пилу, алонжа з фільтром та аспіратора (рис. 9.3.).

У пиловій камері штучно утворюється пило повітряна суміш, яка імітує запилене виробниче середовище. Для цього з дозатора пил подається у верхню частину камери і вентилятором, розташованим у нижній частині камери, рівномірно розподіляється по всьому об’єму. Дозатор дає змогу змінювати рівень запиленості в камері в широких межах. На лицьовій панелі камери є отвір для установки алонжа з фільтром АФА.

Алонж (фільтротримач) призначений для закріплення фільтра при відборі проб і є воронкою, в широкій частині якої закріплюється фільтр за допомогою кільця, що його притискує.

Фільтр АФА – це шар рівномірно укладених ультра тонких волокон із полімерів з опресованими краями та захисних кілець із виступами. Алонж за допомогою шланга з’єднаний з аспіратором, призначеним для протягування повітря через фільтр. Аспіратор обладнаний чотирма ротаметрами, які дають змогу контролювати витрати повітря крізь фільтр у межах від 1 до 25 л/хв.. Для регулювання витрат повітря на передній панелі аспіраційної установки розташовані вентилі.

Зважують фільтр на аналітичних терезах з точністю до 0,1 мг. Крім того потрібно мати термометр і барометр.

Послідовність визначення запиленості повітря ваговим методом:

1) Від’єднати аспіратор від пилової камери, для чого зняти гумову трубку трубку зі штуцера.

2) Тумблером 1 увімкнути аспіратор.

3) Тумблером 2 увімкнути реометри і обертанням ручки лівого крайнього вентеля проти годинникової стрілки встановити необхідну швидкість протяжки повітря (20 м/с).

4) Зважити фільтр на аналітичних терезах з точністю до 1 мг. і вкласти його в алонж, закріпивши кільцем, що притискує.

5) Зняти заглушку 10 та встановити в пилову камеру алонж із фільтром.

6) Гумову трубку, що йде від алонжа, приєднати до крайнього лівого штуцера аспіратора.

7) Тумблером 3 увімкнути вентилятор й утворити в камері імітацію запиленого виробничого середовища.

8) Увімкнути аспіратор і протягом 3 – 4 хвилин протягувати запилене повітря через фільтр. Швидкість протягування повітря відрахувати по шкалі реометра.

9) Вимкнути аспіратор і вентилятор камери , від’єднати алонж від камери, гумову трубку від штуцера, забірний отвір заглушити.

10) Пінцетом витягти фільтр з алонжа, скласти його осадом усередину і зважити на аналітичних терезах.

11) За відповідними приладами зняти показання барометричного тиску і температури в місці відбору проби.

12) Визначити об’єм протягнутого через фільтр повітря і привести його до нормальних умов.

V₀ = V₁·273 ·В/(273+t)·760 ,

де V₁ – об’єм повітря, протягнутий при температурі t і тиску В,м³; В – барометричний тиск в місці відбору проби, мм рт. ст., t – температура повітря в місці відбору проби.

13) Зробити розрахунок вмісту пилу в одиниці об’єму.

Q = (P₁ – P)/ V₀ ,

де Q – вагова концентрація пилу, мг/м³; P₁ – маса фільтра після відбору проби, мг ; P - маса фільтра до відбору проби, мг; V₀ – об’єм повітря, що протягується через фільтр, приведений до нормальних умов, тобто до такого об’єму, який він займав би при температурі 0 ⁰С і тиску

760 мм рт. ст., м³.

14) Порівняти результати дослідження з ГДК досліджуваного пилу (ГОСТ 12.1.005-88).