11. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи ст. 353 кк

Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що він порушує нормальну роботу окремих ланок державного апарату та дискредитує їх авторитет.

Об'єктивна сторона злочину характеризується двома діями в їх сукупності: самовільним привласненням влади або звання службової особи та вчиненням з використанням самовільно привласненої влади чи звання службової особи будь-якого суспільно небезпечного діяння.

Самовільне присвоєння влади або звання службової особи передбачає обманне видання себе за службову особу і використання повноважень такої особи. Спосіб такого видання на кваліфікацію не впливає. На практиці приватні особи найчастіше видають себе за працівника правоохоронного органу (органу внутрішніх справ, податкової служби, прокуратури тощо), іншого органу влади. При цьому винний може пред'явити підроблене посвідчення або дійсне посвідчення іншої службової особи, продемонструвати будь-яку обкладинку під виглядом посвідчення службової особи, використати помилкове сприйняття себе службовою особою оточуючими, вчинює інші дії, спрямовані на те, щоб інші особи сприйняли його за службову особу.

Самовільне привласнення звання представника певної професії (вчителя, лікаря, пожежного, електрика, сантехніка тощо), не пов'язане з присвоєнням звання службової особи, не є злочином. Такі дії можуть бути використані для полегшення вчинення деяких злочинів, наприклад, незаконного лікарювання, для незаконного проникнення у приміщення з метою вчинення крадіжки тощо.

Під вчиненням будь-яких суспільно небезпечних дій треба розуміти правопорушення, за які передбачається кримінальна або адміністративна відповідальність. Адже саме таким правопорушенням властива ознака, як суспільна небезпечність. Якщо з використанням самовільно присвоєної влади або звання службової особи вчинено кримінально каране діяння, скоєне треба кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ст. 191 і статтею КК, яка передбачає відповідальність за це діяння.

Вчинення з використанням самовільно присвоєної влади або звання службової особи не суспільно небезпечних (таких, що не тягнуть за собою кримінальної та адміністративної відповідальності), а також суспільно корисних дій не є злочином. Наприклад, особа одягає форму офіцера з метою справити враження на певних людей або видає себе за міліціонера з метою полегшити таким чином припинення порушення громадського порядку.

Суб'єкт злочину – загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мета – вчинення за допомогою самовільно присвоєної влади чи звання службової особи суспільно небезпечного діяння.

12. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження ст. 357 кк

Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних документів, штампів і печаток, а також приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також права та законні інтереси громадян і юридичних осіб.

Предметом злочину закон називає офіційні або приватні документи, штампи, печатки (частини 1 і 2 ст. 357) та паспорт громадянина або інший важливий особистий документ (ч. 3 ст. 357).

Офіційними є документи, що мають юридичне значення. Вони можуть виходити від державних органів влади й управління, службових осіб цих органів або органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян – підприємців, нотаріусів, інших осіб, які мають право посвідчувати чи видавати такі документа.

Приватними документами вважаються документи, які виходять від окремих громадян. Вони можуть бути предметом злочину лише в разі знаходження їх на підприємствах, організаціях чи установах незалежно від форми власності.

Штампи і печатки – це спеціальні прилади (форми), на яких міститься рельєфне або поглиблене дзеркальне відображення тексту, знаків, малюнків та інших позначок для одержання відбитків на папері, нетканих матеріалах, металі, сургучі, воску тощо. Штампи і печатки використовуються для посвідчення документів, їх офіційного характеру, посвідчення певних фактів, які мають юридичне значення, для пломбування приміщень, вантажів, пощтових відправлень, для посвідчення сплати грошових коштів тощо. Вони, як правило, мають найменування та інші реквізити підприємства, установи, організації.

3 об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 357, виражається у:

1) викраденні. Під викраденням треба розуміти вилучення документів, штампів, печаток шляхом крадіжки, грабежу та розбою. Застосоване при розбійному нападі фізичне насильство має отримувати самостійну юридичну оцінку і кваліфікуватися як злочин проти здоров 'я;

2) привласненні;

3) вимаганні офіційних документів, штампів, печаток,

4) заволодінні ними шляхом шахрайства чи

5) зловживання своїм службовим становищем, а також їх

6) знищенні – приведення документів, штампів, печаток в стан, коли вони втрачають властивість бути носієм зафіксованої на них інформації (фізична ліквідація, наприклад, шляхом спалювання, подрібнювання, травлення кислотою; стирання тексту документа до стану неможливості його відновлення; стирання інформації з магнітного, лазерного диску; заливання фарбою тощо);

7) пошкодженні – це приведення документів, штампів, печаток у стан, коли використання їх за цільовим призначенням можливе лише після реставрації;

8) приховуванні – це переміщення документів, штампів, печаток з місця зберігання в інше місце в межах підприємства, установи чи організації, що позбавляє заклад можливості використовувати їх за цільовим призначенням.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених в диспозиції ч. 1 ст. 357 дій. Наступне використання викрадених документів не охоплюється диспозицією цієї статті і за наявності ознак іншого злочину повинно отримувати самостійну правову оцінку.

Суб'єкт злочину – загальний. Суб'єктом заволодіння предметом цього злочину шляхом використання свого службового становища може бути лише службова особа.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом або іншим особистим інтересом. Під останнім треба розуміти бажання отримати вигоду нематеріального характеру, наприклад: помста особі, у віданні якої знаходиться предмет злочину, намір перешкодити укладенню договору, видача документа іншій особі, дезорганізувати роботу підприємства тощо.

Кваліфікуючими ознаками є: 1) спричинення злочином порушення роботи підприємства, установи, організації; 2) вчинення злочину щодо особливо важливих документів, штампів, печаток.