7. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345), державного чи громадського діяча (ст. 346), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350).

Основним безпосереднім об'єктом розглядуваних злочинів є нормальна робота та авторитет працівника правоохоронного органу (ст. 345), державного і громадського діяча (ст. 346), службової особи (ст. 350) та органів, організацій, установ і підприємств, в яких вони працюють, а також нормальна громадська діяльність і авторитет громадян, які виконують громадський обов'язок (ст. 350). Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованих складів злочинів є здоров'я зазначених осіб та здоров'я їх близьких родичів (статті 345 і 346) і близьких їм осіб (ст. 350).

Близькими родичами є: батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки. Близькими службовій особі – її близькі родичі та особи, доля яких для потерпілого має істотне значення. До останніх можуть бути віднесені співробітники, коханці, сусіди, куми, близькі знайомі тощо. При цьому треба підкреслити, що погроза, передбачена ст. 350, стосується близьких осіб тільки службової особи. Відповідальність за погрозу щодо осіб, близьких громадянинові, який виконує громадський обов'язок, настає на загальних підставах (наприклад, як за злочин проти особи).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути працівники правоохоронних органів (ст. 345), державні і громадські діячі (ст. 346), службові особи та громадяни, які виконують громадський обов'язок (ст. 350).

Потерпілими державними і громадськими діячами можуть бути лише особи, зазначені у ч. 1 ст. 346. У ній, крім конкретних осіб (Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України і т. п.), вживаються узагальнені назви потерпілих: член Кабінету Міністрів України, судді Конституційного Суду України і Верховного Суду України, а також вищих спеціалізованих судів України, керівники політичних партій України.

До потерпілих – керівників політичних партій України треба відносити лише перших осіб (незалежно від їх найменування: генеральний секретар, секретар, голова партії чи голова політбюро партії і т. п.) керівного органу політичної партії, яка була у встановленому законом порядку зареєстрована в Міністерстві Юстиції України і її діяльність не була припинена рішенням суду.

До громадян, які виконують громадський обов'язок, віднесено осіб, які беруть активну участь у діяльності громадських організацій, громадському житті і виробничій діяльності підприємства, установи, організації. До них, зокрема, належать: представники громадськості, які охороняють громадський порядок, беруть участь у вирішенні окремих питань місцевого значення тощо, окремі громадяни, які беруть участь у запобіганні або припиненні злочинів, порушень громадського порядку тощо.

Названі особи можуть визнаватися потерпілими не тільки тоді, коли погроза вчинюється в процесі виконання ними своїх службових чи громадських обов'язків (у робочий чи неробочий час), але й у випадках, коли вона пов'язана з виконанням цих обов'язків у майбутньому, а насильство – ще й як помста за виконання службових обов'язків у минулому.

Об'єктивна сторона основних складів розглядуваних злочинів полягає у погрозі вбивством, знищенням чи пошкодженням майна, а також насильством (ст. 345), заподіянням шкоди здоров'ю та викраденням або позбавленням волі (ст. 346), заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ст. 350).

Характеристика погроз як способу вчинення даних злочинів:

особливістю погрози знищенням чи пошкодженням майна щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350), є те, що винний залякує їх вчиненням цих дій загально небезпечним способом, під яким треба розуміти дії, небезпечні для життя і здоров'я людей, а також майна інших фізичних та юридичних осіб, довкілля (наприклад, шляхом підпалу, вибуху, затоплення, улаштування аварії, катастрофи та іншим загально-небезпечним способом).

під погрозою розуміється залякування потерпілих заподіянням їм тієї шкоди, про яку говориться в ній. Вона може виражатися в усних чи письмових висловлюваннях, жестах або інших діях. Наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов'язковою.

під погрозою вбивством розуміється залякування потерпілого позбавити його життя або життя його близького родича (статті 345 і 346) чи близької особи (ст. 350);

під погрозою насильством (ст. 345) треба розуміти погрозу заподіяння потерпілому побоїв чи тілесних ушкоджень, у тому числі і шляхом, наприклад, зв'язування та залишення під дощем, у місцевості, де є багато комарів, мошкари, на вогкій землі у холодну пору року тощо. При цьому ступінь небезпечності насильства для здоров'я потерпілого на кваліфікацію не впливає: винний може погрожувати нанесенням побоїв, мордуванням, заподіянням різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;

під погрозою заподіяння шкоди здоров'ю (ст. 346) – погрозу нанести потерпілому побої, спричинити тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії, які можуть призвести до заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого;

під погрозою знищенням майна – доведення до потерпілого нахваляння (обіцянки) призвести його особисте майно або майно його близьких родичів у стан, коли його не можна використати за цільовим призначенням, а під погрозою пошкодженням майна – у стан, коли погіршиться його якість, зменшиться цінність або коли без ремонту майно не можна буде використати за цільовим призначенням. Фактичне знищення чи пошкодження майна, яке належить працівникові правоохоронного органу, службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов'язок, а також їх близьким родичам, треба кваліфікувати відповідно за ст. 347 або ст. 352;

під погрозою заподіянням тяжких тілесних ушкоджень розуміється обіцянка заподіяти потерпілому тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, позбавити його будь-якого органу або його функцій, перервати вагітність тощо;

погроза викраденням – залякування незаконним заволодінням у майбутньому державним чи громадським діячем або його близьким родичем. Реалізація цієї погрози не охоплюється ст. 346 і вимагає додаткової кваліфікації за ст. 146 як викрадення людини;

погроза позбавленням волі полягає в обіцянці позбавити державного чи громадського діяча або їх близького родича можливості вільно вибирати місце перебування. Реальна сукупність погрози позбавленням волі та фактичного позбавлення волі вимагає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч, 1 ст. 346 та відповідною частиною ст. 146.

Позбавлення волі з наступним триманням потерпілого як заручника підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 349, якщо потерпілим є представник влади або його близький родич чи ст. 147, якщо потерпілим є громадський діяч чи його близький родич.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли погроза була доведена до відома потерпілого від цих злочинів. Це правило стосується і випадків, коли погроза була вчинена щодо близьких родичів працівника правоохоронного органу, державного чи громадського діяча, близьких службової особи, оскільки відповідальність за статтями 345, 346 та 350 настає лише за умови протидії законній службовій чи громадській діяльності названих осіб. Водночас для наявності складу цього злочину не має значення, вдалося винному домогтися того, щоб потерпілий від цих злочинів неналежним чином виконував свої службові обов'язки чи ні.

Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна, висловлена у зв'язку з виконанням потерпілим будь-яких незаконних дій, злочином, що розглядається, не вважається.

Кваліфікуючими ознаками розглядуваних злочинів є умисне нанесення побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а передбаченого ч. 2 ст. 346 – ще й вчинення інших насильницьких дій.

Іншими насильницькими діями слід вважати фізичний (крім побоїв) вплив на потерпілого. Ними можуть бути: стискування частин тіла, викручування рук чи ніг, мордування, катування, тягання за ніс, вуха, волосся, волочіння за транспортним засобом, підвішування, залишення зв'язаним на холоді, під дощем, у воді, замикання у сирому приміщенні, насильницька ін'єкція наркотичного засобу, застосування до потерпілого газового балончика тощо.

Насильницькі дії, що полягали у залишенні потерпілого зв'язаним на холоді, під дощем, у воді, замиканні у сирому приміщенні тощо або були способом незаконного позбавлення волі, необхідно кваліфікувати ще й за ст. 146.

Якщо інші насильницькі дії були спрямовані на позбавлення державного чи громадського діяча життя, але смерть не настала з причин, що не залежали від волі винного, скоєне треба кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 112. Якщо інші насильницькі дії були спрямовані на позбавлення життя близького родича такого діяча, скоєне треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 346 та як замах на вбивство (частинами 2 чи 3 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115), або як закінчений злочин, передбачений ст. 348, коли потерпілий є близьким родичем державного діяча, який є одночасно працівником правоохоронного органу (Генеральний прокурор України), або ст. 379, коли це близький родич Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України.

Ознаками особливо кваліфікуючих складів розглядуваних злочинів є заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 статей 345, 346, 350), а злочину, передбаченого ч. 4 ст. 345 – ще й вчинення його організованою групою.

Суб'єктом злочинів є особа, якій до вчинення злочинного діяння виповнилося 16 років, а коли має місце насильство, яке полягає у заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості чи тяжких, - суб'єктом злочину є особа з 14-ти років. Службові особи, які для погрози або насильства використали своє службове становище, мають нести відповідальність за перевищення влади або службових повноважень (ч. 2 або ч. 3 ст. 365) та за злочини, що коментуються, якщо скоєне підпадає також під ознаки ч. 3 або ч. 4 ст. 345 або ч. 3 ст. 346.

Суб'єктивна сторона розглядуваних складів злочинів характеризується умисною формою вини.

Отже, злочини вчинюються виключно у зв'язку з виконанням потерпілими своїх службових або громадських обов'язків. Тому такі дії щодо вказаних осіб можуть бути вчинені не тільки до та під час виконання ними службових чи громадських обов'язків, а й після цього – з метою помститися за їх діяльність.