- •1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
- •2. Наруга над державними символами ст. 338 кк
- •3. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій ст. 340 кк
- •4. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд ст. 341 кк
- •5. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві ст. 342 кк
- •6. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343) чи у діяльність державного діяча (ст. 344)
- •7. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345), державного чи громадського діяча (ст. 346), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350).
- •8. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347), службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352).
- •9. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця ст. 348 кк
- •10. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника ст. 349 кк
- •11. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи ст. 353 кк
- •12. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження ст. 357 кк
- •13. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів ст. 358 кк
- •14. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань ст. 355 кк
- •15. Самоправство ст. 356 кк
14. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань ст. 355 кк
Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що регламентують порядок виконання цивільно-правових зобов'язань. Додатковим безпосереднім об'єктом кваліфікованих складів розглядуваного злочину можуть бути воля, здоров'я, життя та власність потерпілого чи його близьких родичів.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК, цивільно-правовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК). Підставами їх виникнення закон називає: договір та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, - з актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, рішення суду, настання або ненастання певної події (частини 2 – 6 ст. 11). Остання підстава може виникати і у випадках, встановлених договором.
Об'єктивна сторона розглядуваного злочину виражається в активних діях – примушуванні до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань.
Під примушуванням треба розуміти категоричну пропозицію (вимогу) потерпілому виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно-правове зобов'язання негайно або в зумовлений час (передати певне майно, виконати певну роботу, надати послугу тощо, тобто виконати чи не виконати конкретні діі).
При цьому особа може примушуватися до виконання цивільно-правових зобов'язань як за дійсними, так і недійсними або відносно дійсними правочинами. Поняття правочину, віднесення його до числа дійсних чи недійсних (у тому числі нікчемних), удаваних, фіктивних або з недійсною окремою його частиною регламентується статтями 202-236 ЦК. До недійсних, зокрема, віднесено правочини, вчинені під впливом обману, насильства, помилки, тяжкої обставини тощо.
Вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов'язання утворює склад злочину лише тоді, коли вона поєднана з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження або знищення майна. Під погрозою треба розуміти висловлену будь-яким способом погрозу негайно або в майбутньому спричинити легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, нанести побої, позбавити волі, знищити чи пошкодити майно.
При цьому не має значення, збирався винний реалізовувати погрозу чи ні. Головне, щоб винний розраховував на сприйняття її потерпілим як такої, що може бути реалізованою.
Спосіб доведення вимоги до потерпілого на кваліфікацію не впливає. Вимога може бути усною, письмовою, переданою особисто потерпілому чи через посередника тощо. Вимога може бути як правомірною (наприклад, дотриматись умов договору), так і неправомірною (наприклад, виконати зобов'язання достроково або не виконувати їх взагалі).
Потерпілими від цього злочину можуть бути не тільки особи, до яких звернена вимога виконати чи не виконати будь-який договір, угоду (правочин) чи інше цивільно-правове зобов'язання (боржники, поручителі тощо), а й близькі йому родичі.
Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з погрозою застосувати насильство або знищити чи пошкодити майно, незалежно від того, чи вдалося винному домогтися виконання вимоги.
Суб'єктом злочину може бути не тільки кредитор, цесіонарій чи їх законний представник, а й будь-яка інша особа, яка діє в інтересах кредитора. Кримінальна відповідальність за розглядуваний злочин настає з 16-ти років.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом.
Кваліфікуючими ознаками розглядуваного злочину (ч. 2 ст. 355) є вчинення його: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб; в) із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; г) поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я; ґ) поєднане з пошкодженням або знищенням майна.
