Розділ 1 аналіз предметної області

1.1. Характеристика процесуоблікурозрахункусобівартостіпродукції

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. У собівартості продукції як синтетичному показнику відбиваються всі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства: ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і посібника в цілому [2,c.56].

Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так суспільству в цілому [3, c.90].

В залежності від мети і завдань підрахунку витрат, розрізняють такі види собівартості продукції (робіт, послуг):

- планова – складається на основі планових витрат і планового обсягу виходу продукції;

- кошторисна – складається на основі кошторисних витрат і планового обсягу виходу продукції;

- нормативна - складається на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу і нормативного обсягу виходу продукції; - індивідуальна – складається з витрат окремого підприємства;

- галузева (середньогалузева) – визначається як середня собівартість продукції підприємств окремої галузі;

- фактична (звітна, історична, первісна, первинна, початкова) – складається на основі фактичних витрат за звітний період і фактичного обсягу

виходу продукції;

- повна – складається з виробничої собівартості і операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції;

- технологічна (маржинальна, обмежена) – складається з прямих (змінних) витрат на виробництво продукції;

- реалізованої продукції (неповна, зрізана) - складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат;

- виробнича – складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат;

- провізорна – це проміжна очікувана собівартість, яка складається на певну дату до закінчення періоду за фактичними даними і на їх основі встановлюється планова собівартість за весь період [8].

Одним із важливих завдань обліку розрахунку собівартості продукції.

Так, калькуляція (лат. calculatio – обчислення) – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат [5, c.76]. У найбільш загальному значенні калькуляція являє собою розрахунок у грошовому вимірнику витрат на здійснення будь-якого господарського процесу: придбання основних засобів та виробничих запасів, виробництво продукції (робіт, послуг) в основних, обслуговуючих та допоміжних структурних підрозділах, реалізацію активів, визначення втрат від браку тощо.

У більш вузькому значенні калькуляція – це визначення виробничої собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) за окремими структурними підрозділами та підприємством в цілому в загальній сумі та в розрізі окремих статей витрат [9].

Основним призначенням калькуляції є отримання інформації про виробничу собівартість для організації і управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат на всіх етапах виробничого циклу, а також за місцями виникнення витрат.

Калькуляція дозволяє розраховувати та моделювати ціни на продукцію (товари, роботи, послуги), здійснювати управління витратами та визначити фінансові результати та рентабельність господарської діяльності підприємства, що досить важливим є для ефективного функціонування суб’єкта господарювання.[7]. Обчислення (калькулювання) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства здійснюється за наступною схемою:

а) формують виробничі втрати та визначають обсяги господарської діяльності за центрами витрат;

б) визначають втрати, які формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) звітного періоду;

в) визначають витрати за об'єктами калькулювання та виробничу собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) [4, c.110].

Загальна ж схема формування виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) наведена в додатку Б [6, c.56].

Слід відмітити, що з метою отримання більш детальної інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції.

Так, стаття калькуляції – це певний вид витрат, що утворюють собівартість. Статті калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції [10].

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, в яких наведено рекомендований перелік статей калькуляції, розроблені Державним інститутом комплексних техніко-економічних досліджень (ДП ДІКТЕД) у відповідності з вимогами національних стандартів бухгалтерського обліку і нормативно-законодавчої бази України станом на 01.01.2007 р.

До типової номенклатури статей калькуляції підприємства, що зазначена в методичних рекомендаціях, можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції .

Крім витрат операційної діяльності в обліку виділяють фінансові витрати, до яких відносять витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу, втрати від участі в капіталі та інші витрати. Перелік витрат, які відносяться до кожної з зазначених груп витрат наводиться в П(СБО) 16. Метою ж обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Отже, собівартості належить велика роль у контролі за мірою праці і мірою споживання, за витратами виробництва на кожному підприємстві. Вона є основою для організації виробничо-господарської діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку. В собівартості відображаються всі процеси, пов'язані з виробництвом продукції, а саме: рівень продуктивності праці і організації виробництва; ступінь використання основних та оборотних засобів, тощо. Узагальнюючим показником рівня собівартості продукції є показник затрат на 1 грн. товарної продукції.