15). Еластичність попиту. Цінова еластичність попиту

Одним з основних факторів, який формує попит споживача, є ціна товару. Згідно закону попиту споживачі будуть купувати більшу кількість товару при нижчій на нього ціні (при незмінності всіх інших умов).

Однак різні товари відрізняються один від одного по ступені реакції зміни кількості продукту, що купується, на зміну ціни на нього.

Так, при зменшенні ціни продукту на 1 % його кількість, яка купується, може змінитись: більше, ніж на 1 %; менше, ніж на 1 %; рівно на 1 %.

Для визначення ступені реакції, чутливості зміни кількості продукту, який купується, на зміну ціни на нього використовують показник еластичності попиту по ціні, або цінової еластичності попиту.

Поняття цінової еластичності попиту. Коефіцієнт цінової еластичності попиту

Цінова еластичність попиту - це поняття, яке характеризує ступінь зміни кількості продукту, що купується, на зміну ціни на нього.

Еластичність попиту визначається у відносних, а не в абсолютних цифрах; становить відношення процентної зміни величини попиту на товар до процентної зміни його ціни. Це відношення називається коефіцієнтом цінової еластичності попиту (кЕПц): кЕПц =%∆Пх/%∆Цх.

де % Л77х - процентна зміна величини попиту товару X; % АЦх - процентна зміна ціни товару X.

Існують різні способи обчислення процентних змін величини попиту і ціни, а отже, і різні способи обчислення коефіцієнта цінової еластичності попиту. Розглянемо три способи їх обчислення.

За звичайним способом процентна зміна попиту визначається як частка від ділення зміни величини попиту на початкове значення величини попиту (формула (2.2)). Аналогічно обраховується процентна зміна величини ціни (формула (2.3)):

%∆Пх =(Кх2-Кх1)/ Кх1, де Кх2 і Кх - відповідно значення величини попиту на товар X після і до зміни на нього ціни.

%∆Цх =(Цх2-Цх1)/ Цх1, Де Цх2 і Цх - відповідно значення кінцевої і початкової ціни товару X.

Підставляючи формулу (2.2) і (2.3) у формулу (2.1), одержуємо формулу коефіцієнта цінової еластичності попиту: кЕПц=(((Кх2-Кх1)/ Кх1/((Цх2-Цх1)/ Цх1)

Але використання цієї формули приводить до певних складностей, які полягають в тому, що однакові кількісні зміни, але в протилежних напрямках, дають різні значення цих процентних змін, а отже, і різне значення коефіцієнта цінової еластичності попиту.

Іншим способом обчислення коефіцієнта цінової еластичності, який усуває недоліки вище розглянутого способу, є використання формули центральної (середньої) точки, або дугової еластичності (формула (2.5)).

кЕПц=(Кх2-Кх1)/( Кх2+Кх1)/2: (Цх2-Цх1)/( Цх2+Цх1)/2. Формула (2.5) відрізняється від формули (2.4) тим, що при обчисленні процентних змін величини попиту і ціни за формулою (2.5), різниш' величин попиту і ціни діляться відповідно не на початкове значення величини попиту і ціни (за формулою (2.4)), а на середнє значення їх змін.

Формулу (2.5) можна спростити, і в результаті математичних перетворень коефіцієнт цінової еластичності попиту визначають за наступною формулою: (Кх2-Кх1)/( Кх2+Кх1): (Цх2-Цх1)/( Цх2+Цх1).

Як видно, коефіцієнт цінової еластичності попиту, розрахований першим і другим методом, має від'ємний знак, що пояснюється різно-направленою зміною ціни і величини попиту. В кінцевому розрахунку від'ємний знак опускається (не враховується), тобто коефіцієнт цінової еластичності попиту визначається по модулю.

Недолік формули центральної точки полягає в тому, що вона може використовуватись для виміру еластичності лише на невеликому інтервалі змін. її використання для обрахунку еластичності попиту на великих інтервалах змін в цінах і величині попиту може спотворити дійсний стан речей.

Важливо зауважити, що крива попиту має різну еластичність для кожного відрізка на ній, про що мова йтиме далі. Тому для точного визначення еластичності попиту використовують точкову еластичність попиту, яка дозволяє визначити еластичність попиту в певних точках кривої попиту.

16). Пропозиція і закон пропозиції. Пропозиція - рішення (або бажання) і спроможність виробити та запропонувати для продажу на ринку певну кількість продукту за кожну конкретну ціну з усіх можливих.

Обсяг пропозиції, як і у разі попиту, залежить насамперед від конкретного виду товару. Загалом за незмінної ціни обсяг пропозиції зумовлений такими чинниками:

1) наявністю взаємозамінюваних товарів, або субінститутів;

2) наявністю доповнюючих товарів або товарікомплементі (наприклад, ручка і чорнило);

3) змінами цін на товарозамінювачі;

4) змінами цін на доповнюючі товари або їх доступністю;

5) змінами доходу;

6) змінами якості речей (тобто сукупності споживчих властивостей товару);

7) змінами моди, смаків, звичаїв;

8) змінами у навколишньому середовищі.

У процесі вивчення залежності попиту від рівня цін було обгрунтовано закон пропозиції.

Закон пропозиції - із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а з їх зниженням - менше.

Пропозиція встановлює залежність між ринковими цінами і тією кількістю товару, яку виробники згодні виготовити і продати. Ця залежність графічно може бути представлена у виді кривої пропозиції. Очевидно, чим вище ціна товару, тим більшу кількість його згодні викинути на ринок продавці. Унаслідок цього замість кривої попиту, що плавно опускається до осі абсцис, графік пропозиції буде являти собою криву, що піднімається від цієї осі і нагадує параболу. Обсяг пропозиції визначається загальною сумою пропозицій товарів, які продаються на ринку. Оскільки кількість продавців тут нічим не обмежується, підвищення або зниження ціни окремим продавцем помітно не впливає на рівень ринкової ціни. При цьому передбачається, що ринок є вільним і тому на ньому не можуть установлюватися монопольні ціни, хоча в реальній дійсності, як правило, мають справу зі змішаною економікою, у якій поряд з конкуренцією діють і монополії. Проте для теоретичного аналізу пропозиції спочатку необхідно абстрагуватися від цієї обставини і розглядати процес пропозиції в "чистому" вигляді.

Функція пропозиції полягає в загальному сенсі в тому, щоб зв'язати виробництво зі споживанням, продаж товарів з їхньою покупкою. Реагуючи на виникаючий попит, виробництво починає збільшувати випуск товарів, поліпшувати їхню якість і зменшувати витрати їхнього виготовлення, а тим самим збільшувати загальний обсяг пропозиції на ринку.

Ціною пропозиції називають ту мінімальну, або найменшу, ціну, за якою продавець усе ще може продати свій товар. Нижче цієї ціни він не може його уступити, тому що в протилежному випадку він потерпить збиток і виробництво товару виявиться нерентабельним.

17). Ринкова рівновага. Взаємодія попиту і пропозиції. Виходячи на ринок, продавці й покупці планують свою діяльність, спираючись на власний досвід та інформацію, яку їм надає ринок насамперед через ціни. Таке планування кожний суб'єкт здійснює відособлено. Іноді ринок виявляє, що споживачі помилилися у своїх споживацьких очікуваннях, оскільки підприємці запропонували менше товарів, ніж покупці готові були купити за встановленою ціною. Можлива й інша ситуація, коли підприємці пропонують більший обсяг товарів, ніж споживачі готові купити за встановлену ними ціну.

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою.

Іншими словами, ринкова рівновага має місце тоді, коли попит і пропозиція за певної ціни є урівноваженими (рис. 8.6).

На графіку рівновага зображена точкою ТУ, де перетинаються крива попиту (£>) і пропозиції (б).

ЦІЙ точці рівноваги відповідає рівноважна ціна та рівноважний обсяг попиту і пропозиції Як.

Рівноважна ціна Рк - це ціна, за якої внаслідок дії конкурентних сил продавці пропонують стільки товарів, скільки покупці готові купити. Якщо ціна підніметься вище рівноважного рівня, тобто зміститься вгору до точки Рм, то на ринку відбудуться такі зміни: обсяг попиту зменшиться, змістившись ліворуч від Я" до <30М, а пропозиція зросте від Як до Яш. Утвориться надлишок запропонованих товарів, показаний горизонтально заштрихованого фігурою.

Якщо ж ціна опуститься нижче рівноважного рівня, то попит зросте від до а пропозиція зменшиться з Як до (}8Н. Заштрихована вертикально фігура графічно зображає дефіцит товарів на ринку.

Для відновлення рівноваги в першому випадку ціна повинна знизитись, а в другому - зрости і повернутися до рівня ціни Р".

Ціна рівноваги - не просто ціна, в якій урівноважуються закупівлі й продажі. Ця рівність має місце завжди, адже не можна купити більше, ніж можуть продати, і навпаки, продати більше, ніж можуть купити. Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються продовжувати постачати їх на ринок.

Розрізняють часткову рівновагу на окремому ринку і загальну рівновагу ринку.

Як уже зазначалося, ціни на товари перебувають у постійному русі: зміна ціни на один товар впливає на обсяг попиту і пропозиції на інший, а це, у свою чергу, впливає на рівноважну ціну. Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку.

Умови рівноваги не спонукають економічних суб'єктів до того, аби змінювати свою економічну поведінку. Для того щоб виникли мотиви до такої зміни, необхідно, щоб змінилися зовнішні умови: технології, очікування, рівні цін тощо.

Отже, стан і часткової, і загальної рівноваги є теоретичною абстракцією. У реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і рівновага дуже швидко порушується. Однак розуміння механізму встановлення і порушення рівноваги має надзвичайно важливе значення для розуміння закономірностей функціонування економічної системи, впливу на неї економічної політики та коригування останньої.