1.3Нормативно-правове регулювання ринку цінних паперів в Україні

Проголошення незалежності України, перехід на шлях ринкових перетворень та ряд інших чинників у період виходу України зі складу Радянського Союзу заклали необхідність створення власної законодавчої бази для функціонування ринку цінних паперів в Україні. Починаючи з 1991 року, в Україні приймаються законодавчі акти для створення та функціонування ринку цінних паперів. Проте щорічна практика їх застосування підтверджувала необхідність у реформуванні, розробки плану та програми розвитку цінних паперів, а також в орієнтуванні на досвід зарубіжних країн. Нині вдосконалення нормативно-правового регулювання ринку цінних паперів залишається актуальним.Слід звернути увагу, що більшість дослідників історію становлення та розвитку ринку цінних паперів поділяють на три етапи. Деякі науковці (Ключник В.М.¹⁸, Омельченко О. І., Козлова О.А.¹⁹) виділяють і четвертий етап.

Проаналізувавши еволюцію нормативно-правової бази, що регулює ринок цінних паперів, можна дійти висновку, що перший етап розпочався 18 червня 1991 року з прийняття Закону України №1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу».²⁰

Законодавець дав визначення цінних паперів – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між собою, передбачають, як правило виплату доходу, у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

На законодавчому рівні було закріплене правове положення фондової біржі. Визначалося, що фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Законодавець визначив, що державний контроль за випуском та обігом цінних паперів покладається на Міністерство фінансів і місцеві фінансові органи, як у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції: виносити попередження; зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних паперів; зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видів діяльності по випуску і обігу цінних паперів; анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій. Міністерство фінансів може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її у відповідність з статутом та правилами фондової біржі.

Необхідно звернути увагу, що важливе місце на етапі становлення ринку цінних паперів займає Указ Президента України від 19.02.1994 № 55/94 «Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії»²¹, яким було встановлено поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їхньої діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їхніх учасників.

У період з 1991 року по 1995 рік було прийнято низку нормативно-правових актів щодо розвитку ринку цінних паперів: закони України від 06.03.1992 № 2174-12 «Про приватизаційні папери» та від 10.12.1991 № 1957-XII «Про товарну біржу»; Указ Президента України від 25.05.1994 №247/94 «Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій»; постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.1991 № 282 «Про встановлення плати за видачу дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів» тощо.

22 вересня 1995 року Верховна Рада України схвалила Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України. Ця подія стала завершальною на першому етапі розвитку ринку цінних паперів та поклала початок другому етапові, який тривав до 2005 року.

З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України від 12.06.1995 № 446/95 «Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку»²² утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісія) як центральний орган державної виконавчої влади.

Основними завданнями Комісії визначено: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів; забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення тощо.

Слід звернути увагу, що Закон України від 30.10.1995 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»²³ заклав правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Законодавець визначив державне регулювання ринку цінних паперів як здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

На законодавчому рівні закріплено повноваження Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ст. 5–18). Також указаний закон дав розвиток для вторинного професійного ринку цінних паперів. Необхідно акцентувати увагу, що за період дії Закону до нього вносилися численні зміни і доповнення, що було пов’язано з удосконаленням державного регулювання ринку цінних паперів України.

Під час другого етапу було прийнято значну кількість нормативно-правових актів щодо врегулювання ринку цінних паперів та фондового ринку, зокрема, Закон України від 10.12.1997 № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», Указ Президента України від 10.05.1997 № 409/97 «Про Координаційну раду з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні».

Активізується робота Державної комісії цінних паперів і фондового ринку – приймаються локальні правові акти, зокрема, рішення від 14.05.1997 № 7 «Про визначення критеріїв професійної діяльності на ринку цінних паперів», від 11.11.1997 № 45 «Про затвердження Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів», від 22.01.1998 № 19 «Про затвердження Положення про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності», від 17.09.1998 № 119-1 «Про затвердження Положення про здійснення державного контролю за діяльністю бірж та торговельно-інформаційних систем на ринку цінних паперів України».

Другий етап характеризується процесом завершення приватизації та корпоратизації. Президент України видає Указ від 26.03.2001 № 198/2001 «Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України»²⁴, яким схвалено Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001–2005 роки. Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні було визначено залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Активізації розвитку фондового ринку України сприяли Закони України: від 15.03.2001 № 2299-III «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)», від 19.07.2003 № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення», від 22.05.2003 № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та інші.

Перехід до третього етапу розвитку законодавства щодо ринку цінних паперів розпочався з прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.03.2006 № 131- р «Про затвердження плану заходів з реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку України на 2006–2010 роки»²⁵. Слід звернути увагу, що неабияку роль у прийняття цього розпорядження відіграла Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, яка виступила його ініціатором. Зазначені заходи були спрямовані на прискорення розвитку фондового ринку України, підвищення капіталізації економіки, запровадження ефективної системи захисту прав інвесторів, забезпечення прозорих правил і процедури діяльності учасників фондового ринку, використання надійних та ліквідних інструментів ринку цінних паперів.

Верховна Рада України ухвалює Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»²⁶, який врегульовує відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. Прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» стало прикладом суттєвого наближення до європейських стандартів механізму правового регулювання сфери обігу цінних паперів. У законі реалізовано окремі норми Директиви Ради ЄС та Європейського Парламенту 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 року «Про ринки фінансових інструментів». Положеннями цього законодавчого акта, серед іншого, запроваджено більш досконалу класифікацію цінних паперів, належно врегульовано питання виникнення та передачі прав за цінними паперами, умови емісії цінних паперів, реєстрації їх випуску, встановлено нову класифікацію видів професійної діяльності на фондовому ринку, визначено вимоги до розкриття інформації та правові засади саморегулювання на фондовому ринку тощо²⁷.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку 9 лютого 2012 року затверджено вдосконалену та доповнену Програму розвитку фондового ринку України на 2012-2014 роки, в якій для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку окреслені завдання щодо: збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку; удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування; удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів; стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України.

Наразі існує нова редакція Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 20.09.2015року.²⁸

І. І. Пилипенко і О. П. Жук²⁹ вважають, що сьогодні ринок цінних паперів є обов’язковим елементом ринкової економіки. Варто зазначити, що всі етапи розвитку ринку цінних паперів були найтісніше пов’язані з розвитком економіки України, банківської системи та розвитком господарських відносин між підприємствами.

Слід зауважити, що на сьогоднішній день активно розвивається нормативно-правова база, не припиняється розвиток інфраструктури, запроваджено системи моніторингу та розкриття інформації, вдосконалено систему захисту прав інвесторів, підвищується рівень знань населення щодо роботи фондового ринку. Також завдяки широкому використанню новітніх інформаційних технологій на фондовому ринку розроблено систему електронної подачі звітності емітентів цінних паперів та створено єдину інформаційну базу даних учасників фондового ринку.

На підстави викладеного вище можна дійти висновку, що становлення і розвиток ринку цінних паперів відбувалися у три етапи:

І етап (1991–1995 роки) – період становлення ринку цінних паперів (його часто в літературі називають підготовчим);

ІІ етап (1995–2005 роки) – закладено правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні;

ІІІ етап (з 2006 року і донині) – характеризується вдосконаленням нормативно-правової бази фінансово-правового регулювання ринку цінних паперів України.

Висновки до розділу 1

У сучасних економіках цінні папери та РЦП є найважливішими складовими, які забезпечують ефективне функціонування всього ринкового механізму. Сьогодні у світі немає єдиного чіткого, всіма визнаного визначення цінних паперів. Існує велика кількість точок зору на те, що таке цінні папери, серед них: документи, які є титулом власності, або правом на отримання доходу; поняття, що включає акції, облігації та інші свідчення про заборгованість; документи, які є вимогами до реальних активів.

У сучасному розумінні, ринок цінних паперів – це та частина фінансового ринку, на якому відбуваться торгівля різноманітними цінними паперами. Для спрощення аналізу, у цій роботі використовумо поняття «ринок цінних паперів» і «фондовий ринок» як синонімічні.

Сьогодні основними функціями ринку цінних паперів є: залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання; забезпечення переливу капіталу між галузями та сферами економіки; розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій, контроль за їхньою діяльністю; забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Непердбачуваність руху капіталу, його потоків відіграє вирішальну роль у формуванні ринку цінних паперів. Крім того, не слід забувати про трансформаційні процеси на ринку цінних паперів. Ці процеси створюють, з одного боку, економічні переваги (наприклад, стимулювання вільного руху капіталу, збільшення обсягу інвестицій). З другого боку, вони створюють і нові загрози для економічної безпеки. Ці загрози спричинені нерівністю між країнами, відсутністю стабільності фінансових ринків.

Ринок цінних паперів функціонує як за умов саморегулювання, так і за умов державного регулювання через управлінські органи. Необхідно поднувати ринкові регулятори виробництва з державними економічними функціями. Ці функції можуть бути в різних формах, і варіанти цих форм важко передбачити. Це стосується і ринку цінних паперів, тому що на нього впливають тенденції соціально-економічного розвитку держави.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

2.1 Оцінка сучасного стану фондового ринку

Багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому є ринок цінних паперів (РЦП), що сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).³⁰

В сучасних умовах розвинений РЦП є необхідним елементом ефективно функціонуючої економіки. Адже це механізм за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які можуть їх надати на певних умовах.

Біржова торгівля цінними паперами є однією з форм організованого ринку, що діє за визначеними правилами. На біржових торгах здійснюється організоване укладання цивільно-правових угод, які приводять до зміни права власності на цінні папери особами, що мають виключне право на укладання таких угод.

Фондова біржа - спеціалізована установа, яка об´єднує професійних учасників ринку цінних паперів, створює умови для концентрації попиту і пропозиції, а також для підвищення ліквідності ринку цінних паперів на регулярній та упорядкованій основі.

На сьогодні сучасний організований ринок цінних паперів України може бути за законодавством представлений лише біржами. Станом на 01.02.2016 організований ринок цінних паперів в Україні представлений такими фондовими біржами: ПАТ «Київська міжнародна фондова біржа», ПрАТ «Придніпровська фондова біржа», ПАТ «Українська фондова біржа», ПАТ «Східно-Європейська фондова біржа», ПАТ «Українська біржа», ПрАТ Фондова біржа «ІННЕКС», ПАТ Фондова біржа «ПФТС», ПАТ Фондова біржа «Перспектива».³¹

Користуючись даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, розглянемо показники загальних тенденцій розвитку складових вітчизняного фондового ринку.

Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у січні 2016 року становив 11,28 млрд грн, що більше на 8,30 млрд грн порівняно з відповідним періодом 2015 роком (2,98 млрд грн).

Протягом січня 2016 року Комісією зареєстровано 8 випусків акцій на суму 9,95 млрд грн (таблиця 2.2.1). Порівняно з аналогічним періодом 2015 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 8,38 млрд грн.

Таблиця 2.1