3. Кібернетика

Кібернетика (від грець. kybernetike - мистецтво управління), наука про управління, зв'язок і переробку інформації. Основний об'єкт дослідження - т. з. кібернетичні системи, що розглядаються абстрактно, незалежно від їх матеріальної природи. Приклади кібернетичних систем - автоматичні регулятори в техніці, ЕОМ, людський мозок, біологічні популяції, людське суспільство. Кожна така система є безліччю взаємозв'язаних об'єктів (елементів системи), здатних сприймати, запам'ятовувати і переробляти інформацію, а також обмінюватися нею.

Сучасна кібернетика складається з ряду розділів, що є самостійними науковими напрямами. Теоретичне ядро кібернетики складають інформаційна теорія, теорія алгоритмів, теорія автоматів, дослідження операцій, теорія оптимального управління, теорія розпізнавання образів. Кібернетика розробляє загальні принципи створення систем управління і систем для автоматизації розумової праці. Основні технічні засоби для вирішення завдань кібернетики - ЕОМ. Тому виникнення кібернетики як самостійної науки (Н. Вінер, 1948) пов'язано із створенням в 40-х рр. 20 ст. цих машин, а розвиток кібернетики в теоретичних і практичних аспектах - з прогресом електронної обчислювальної техніки.

Норберт Вінер (1894-1964) - американський вчений, видатний математик і філософ, основоположник кібернетики і теорії штучного інтелекту. У своїй фундаментальній праці «Кібернетика» (1948) сформулював основні її положення.

Технічна кібернетика, галузь науки, що вивчає технічні системи управління. Найважливіші напрями досліджень ─ розробка і створення автоматичних і автоматизованих систем управління, а також автоматичних пристроїв і комплексів для передачі, переробки і зберігання інформації.

4. Мікроелектроніка

Мікроелектроніка (інтегральна електроніка) - область електроніки, пов'язана із створенням і застосуванням в радіоелектронній апаратурі вузлів і блоків, виконаних на інтегральних схемах і мікромініатюрних конструктивно-допоміжних виробах (роз'ємах, перемикачах і т. д.), часто з використанням різних функціональних приладів (опто-, акусто-, кріоелектронних, іонних, теплових та ін.).

Сформувалася на початку 60-х рр. XX ст. Розвивається у напрямі зменшення розмірів елементів, що розміщуються на поверхні або в об'ємі кристала (чіпа), окремих інтегральних схемах (для найбільш поширених ІС - кремнієвих - ці розміри доведені до 0,2-1 мкм), підвищення міри їх інтеграції (до 107 елементів на кристал), збільшення максимальних розмірів кристала (до 80-100 мм²).

Зменшення розмірів компонентів комп'ютерів (мікросхем) і їх здешевлення привели до того, що повна обчислювальна машина могла розміститися на звичайному письмовому столі.

У 1973 році компанією Xerox був представлений перший персональний комп'ютер Alto, створений за проектом інженера Алана Кея. У Alto уперше був застосований принцип виведення програм і файлів на екран у вигляді «вікон».

Сеймор Крей (1925-1996) - один з провідних розробників американської комп'ютерної компанії «Control Data», що прославився в 1958 році створенням першого у світі повністю транзисторного комп'ютера «CDC 1604», в 1972 році заснував власну компанію «Cray Research» (Міннеаполіс, штат Міннесота), орієнтовану на створення надшвидкодіючих комп'ютерів для наукових досліджень. У 1976 році Крей побудував суперкомп'ютер «Cray-1» що робив 100 мільйонів операцій в секунду (така швидкодія досягалася за рахунок використання величезного числа компактно розміщених інтегральних схем). У тому ж році цей комп'ютер, тоді найшвидший у світі, був проданий за 7,5 мільйонів доларів. У 1985 році суперкомп'ютер «Cray-2» показав швидкодію 1,2 мільярда операцій в секунду. А в 1997 році суперкомп'ютер «Janus» компанії «Intel», встановлений в Національній лабораторії «Sandia», (Альбукерке, штат Нью-Мехіко) здолав рубіж в трильйон операцій в секунду.

Майже одночасно принаймні двом компаніям (Intel і Motorola) вдалося вирішити завдання по подоланню нового рубежу в технології мікросхем: виготовлена кремнієва пластина площею 300 кв. мм з мінімальним лінійним розміром елементу, рівним 0,13 мк.

Існує безліч розробок, пов'язаних із створенням апаратної основи так званої «електронної» книги« (E - Book), електронної газети.