7. Квантова механіка

19 грудня 1900 р. формулу для розподілу енергії в спектрі електромагнітного випромінювання абсолютно чорного тіла на засіданні Берлінського фізичного товариства доповів М. Планк. Цей день по праву називають днем народження квантової теорії. Зміни, початок яким він поклав, стали воістину революційними. Їх масштаби прекрасно розумів і сам Планк, що писав про квант дії (так він називав множник h, чисельне значення якого їм було знайдено, відоме тепер як «постійна Планка»).

Завдяки роботам Планка і інших дослідників була створена квантова механіка (хвилева механіка) - теорія, що встановлює спосіб опису і закони руху мікрочасток в заданих зовнішніх полях; один з основних розділів квантової теорії. Квантова механіка уперше дозволила описати структуру атомів і зрозуміти їх спектри, встановити природу хімічного зв'язку, пояснити періодичну систему елементів і т. д. Так як властивості макроскопічних тіл визначаються рухом і взаємодією часток, що утворюють їх, закони квантової механіки лежать в основі розуміння більшості макроскопічних явищ.

Так, квантова механіка дозволила зрозуміти багато властивостей твердих тіл, пояснити явища надпровідності, феромагнетизму, надплинності і багато чого ін.; квантовомеханічні закони лежать в основі ядерної енергетики, квантової електроніки і т. д. На відміну від класичної теорії, усі частки виступають в квантовій механіці як носії і корпускулярних, і хвилевих властивостей, які не виключають, а доповнюють один одного.

8. Телебачення

Телебачення - галузь науки, техніки і культури, пов'язана з передачею на відстань зображень рухливих об'єктів за допомогою радіоелектронних пристроїв. У телебаченні прийнятий принцип послідовної передачі елементів зображення (висунутий у кінці XIX ст. португальським ученим А. ді Пайва і незалежно від нього російським ученим П. І. Бахметьєвим), згідно з яким в пункті передачі роблять перетворення елементів зображення в послідовність електричних сигналів (аналіз зображення) з подальшою передачею цих сигналів по каналах зв'язку в пункт прийому, де здійснюють їх зворотне перетворення (синтез зображення). До 30-х рр. XX ст. телебачення розвивалося шляхом використання для аналізу і синтезу оптико-механічних пристроїв (їх розробки започаткував німецький інженер П. Г. Ніпков в 1884 р.). В середині 30-х рр. з'явилися перші системи електронного телебачення (прообрази сучасних), в яких ці операції стали здійснюватися за допомогою телевізійної передавальної трубки і кінескопа. Розвиток сучасних систем телебачення пов'язаний з підвищенням чіткості зображення (телебачення підвищеної і високої чіткості), збільшенням завадостійкої (помехоустойчивости) (кабельне телебачення) і дальності дій (супутникове телебачення). З середини 80-х рр. ведеться розробка систем цифрового телебачення.

Телебачення - одно з найбільш масових засобів поширення інформації (політичної, культурної, пізнавальної, учбової, рекламної); воно застосовується також в наукових, організаційних, технічних та ін. прикладних цілях, напр., в промисловості і на транспорті (диспетчеризація, контроль), при космічних і ядерних дослідженнях, в медицині.