11. Генетика

Генетика (від грець. genesis - походження) - наука про закони спадковості і мінливості організмів і методи управління ними. Залежно від об'єкту дослідження розрізняють генетику мікроорганізмів, рослин, тварин і людини, а від рівня дослідження - молекулярну генетику, цитогенетику та ін. Основи сучасної генетики закладені Г. Менделем, що відкрив закони дискретної спадковості (1865), і школою Т. Х. Моргана, що обґрунтувала хромосомну теорію спадковості (1910-ті рр.). В СРСР в 20-30-х рр. ХХ ст. видатний вклад в генетику внесли роботи М.І. Вавилова, М.К. Кольцова, С.С. Четверикова, О.С. Серебровський та ін. З середини 30-х рр., і особливо після сесії ВАСГНІЛ 1948 р., в радянській генетиці запанували антинаукові погляди Т.Д. Лисенко (безпідставно названі ним «мічурінським вченням»), що до 1965 р. зупинило її розвиток і привело до знищення великих генетичних шкіл. Швидкий розвиток генетики в цей період за кордоном, особливо молекулярної генетики в 2-ій половині XX ст., дозволив розкрити структуру генетичного матеріалу, зрозуміти механізм його роботи. Ідеї і методи генетики використовуються для вирішення проблем медицини, сільського господарства, мікробіологічної промисловості. Її досягнення привели до розвитку генетичної інженерії і біотехнології.

26 червня 2000 р. представники Міжнародного генетичного проекту «Геном людини», що фінансується британським фондом Wellcome Trust і американським Національним інститутом охорони здоров'я, і приватна компанія Celera Genomics офіційно оголосили про закінчення першого етапу здійснення цієї міжнародної програми: ученим вдалося практично повністю розшифрувати послідовність нуклеотидів в геномі людини. Робота по картированню генома інтенсивно ведеться з 1990 р. Цією проблемою займаються багато країн (близько 20).

Складена карта генома людини високого розділення, на яку нанесено до 30 тисяч генетичних маркерів, що складає більше половини теоретично розрахованої кількості генів людини. Наступним кроком стане інтерпретація отриманого матеріалу. Перед ученими постало завдання узагальнення даних, встановлення взаємозв'язків між різними генами, вивчення механізмів розвитку хвороб на генному рівні. У свою чергу це відкриє нові перспективи для медицини і фармакології: можна буде розробляти нові методи діагностики захворювань, а також створювати більш вибіркові і ефективні ліки.

12. Фізика

«Чи можна пити молоко від корови із Задзеркалля«? - задавалася питанням Аліса зі знаменитої казки Люіса Керолла. Англійський фізик Поль Дірак переклав це питання мовою сучасної фізики і висловив гіпотезу про існування антиматерії - дзеркального віддзеркалення матерії, частки якої мають протилежний заряд. Відкриття позитрона блискуче підтвердило теорію Дірака. Відкриття інших античастинок послідували одно за іншим. Вдалося отримати і одиничні ядра «антиелементів». Недалеко від Москви в місті Протвино були отримані окремі ядра антигелію і антитритію.

Антиречовина - матерія, побудована з античастинок. Ядра атомів антиречовини складаються з антипротонів і антинейтронів, а атомні оболонки побудовані з позитронів. Скупчення антиречовини у Всесвіті доки не виявлені. На прискорювачах заряджених часток отримані ядра антидейтерію і антигелію.

Наступний величезний крок вперед був зроблений ученими в 2002 р. на прискорювачі Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН) біля Женеви. Було отримано 50 тисяч атомів антиводню.

У віддаленій перспективі можливе використання енергії анігіляції, але нині, щоб отримати антиречовину, потрібно витратити енергії у багато разів більше. Втім, в науково-фантастичній літературі двигуни «на анігіляції» давно відомі.

Капіца Петро Леонідович (1894, Кронштадт — 1984, Москва) - радянський фізик і інженер, член Лондонського Королівського товариства (1929), академік АН СРСР (1939), Герой Соціалістичної Праці (1945, 1974), автор праць з фізики магнітних явищ, фізики і техніки низьких температур, квантової фізики конденсованого стану, електроніки і фізики плазми. У 1922-1924 рр. розробив імпульсний метод створення надсильних магнітних полів. У 1934 р. винайшов і побудував машину для адіабатичного охолодження гелію. У 1937 р. відкрив надплинність рідкого гелію. У 1939 р. дав новий метод зрідження повітря за допомогою циклу низького тиску і високоефективного турбодетандера. У 1978 р. стає лауреатом Нобелівської премії. Лауреат Державної премії СРСР 1941, 1943 рр. Нагороджений: Золотою медаллю ім. Ломоносова АН СРСР в 1959г., медалями Фарадея (Англія, 1943), Франкліна (США, 1944), Нільса Бора (Данія, 1965), Резерфорда (Англія, 1966), Камерлінг-Оннеса (Нідерланди, 1968).