- •1. Поняття та класифікація фінансів. Відмінності між публічними та приватними фінансами.
- •2. Фінансова діяльність держави та органів місцевого само¬врядування: поняття, мета та правові основи.
- •3. Методи використання грошових ресурсів пов'язані з витрачанням грошових фондів і підрозділяються:
- •4. Принципи фінансової діяльності.
- •7. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності.
- •8. Фінансова система України: поняття та структура.
- •10. Місце фінансового права в національній системі права.
- •11. Наука фінансового права.
- •12. Конституційні основи фінансового права.
- •13. Джерела фінансового права.
- •14. Фінансово-правові норми: поняття, структура та види.
- •15. Фінансово-правові відносини, їх зміст та особливості.
- •17. Фінансове правопорушення: поняття та класифікація.
- •18. Фінансова-правова відповідальність.
- •19. Поняття та класифікація фінансового контролю.
- •7. Верховна Рада України розглядає річний звіту про виконання закону про Державний бюджет України – за поданням Кабінету Міністрів України.
- •23. Основні завдання та повноваження Державної фінансової інспекції України.
- •1) Виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із:
- •26. Бюджетне право як підгалузь фінансового права.
- •27. Бюджетні правовідносини, їх суб’єкти та особливості.
- •28. Бюджетна система України та її структура. Зведений бюджет України та його використання.
- •31. Бюджетні повноваження держави та органів місцевого са¬моврядування.
- •33. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами.
- •34. Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
- •35. Джерела покриття дефіциту бюджету. Право на здійс¬нення запозичень.
- •39. Основні напрямки бюджетної політики, порядок їх прий¬няття та їх роль у формуванні бюджету.
- •1) Пояснювальна записка до проекту закону про Державний бюджет України, яка повинна містити:
- •47. Звіт про виконання бюджету.
- •48. Порушення бюджетного законодавства та засоби впливу за Бюджетним кодексом.
- •49. Поняття, система та правові засади публічних доходів.
- •50. Податкове право та податкові правовідносини.
- •51. Податки у системі обов’язкових платежів, їх особливості та функції.
- •57. Правові засади та порядок відшкодування податку на до¬дану вартість.
- •18) Інші доходи.
- •4) У розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної пунктом 1, - для такого платника податку, який є:
- •62. Ресурсні платежі.
- •65. Місцеві податки та збори.
- •66. Адміністрування податків: поняття та загальна характе¬ристика.
- •67. Правове регулювання обліку платників податків — фізич¬них та юридичних осіб.
- •70. Засоби забезпечення виконання податкового зобов’язання платників податків.
- •71. Поняття державних і місцевих видатків.
- •74. Правові засади загальнообов’язкового державного соціаль¬ного страхування.
- •75. Державний та муніципальний кредит. Правове регулю¬вання державного боргу.
- •82. Правові гарантії захисту інтересів власників банківських рахунків.
- •83. Правові засади банківського контролю та нагляду.
- •84. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком України за порушення комерційними банками вимог банківського законодавства.
- •87. Безготівкові розрахунки у фінансово-правових відно¬синах.
- •88. Поняття, правові засади та принципи валютного регулю¬вання.
- •1) Вивезення, переказування та пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:
- •89. Валютний контроль: поняття, мета, правове регулювання.
- •90. Суб’єкти валютного контролю та їх контрольні повнова¬ження.
33. Правове регулювання розподілу доходів між бюджетами.
Бюджетний кодекс передбачає розподіл Державного бюджету на загальний і спеціальний фонди. Такий розподіл може бути проведений в законі про Державний бюджет. Джерела формування спеціального фонду передбачаються тільки законодавством України.
Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу до загального фонду бюджету включаються: всі доходи, окрім тих, які призначені для спеціального фонду; всі витрати бюджету здійснюються за рахунок надходжень до загального фонду бюджету; фінансування проводиться у загальний фонд.
Спеціальний фонд включає: бюджетні призначення на витрати за рахунок конкретно певних джерел надходжень; гранти, подарунки (у вартісному розрахунку), отримані розпорядниками на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду. Структура бюджету зображена на рис. 5.2.
Бюджетно-правовими нормами здійснюється регулювання надання коштів із загальнодержавних джерел доходів, які закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку конкретної території.
Кошти Державного бюджету України витрачаються лише з метою і в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти бюджету АРК та місцевих бюджетів витрачаються лише з метою і в межах, затверджених відповідними органами влади АРК та місцевого самоврядування.
34. Правові засади розподілу видатків між бюджетами.
Розподіл витрат між бюджетами здійснюється відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України. Так, наприклад, із Державного бюджету України фінансуються загальнодержавні централізовані програми підтримки і підвищення життєвого рівня народу, заходи щодо соціального захисту населення, заходи у сфері освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, оборони країни, витрати за утримання органів законодавчої, виконавчої, судової влади і прокуратури, а також інші витрати, які мають загальнодержавне значення [8].
У Державному бюджеті України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України в розмірі до двох відсотків від об'єму витрат Державного бюджету України для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, які не могли бути передбачений під час затвердження Державного бюджету України.
Отже, передача коштів з бюджету в інший дозволяється тільки в межах затверджених бюджетних призначень шляхом внесення змін у закон про Державний бюджет або рішення відповідної ради.
Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли для цієї мети.
Бюджетний кодекс забороняє створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і бюджетними організаціями.
Розмежування доходів та витрат між видами бюджетів починається з розподілу витрат, бо вони супроводжують функціонування будь-якого державного органу.
Функціональні повноваження органів держави та органів місцевого самоврядування підрозділяються на: неделеговані, делеговані і власні.
Неделеговані державні повноваження пов'язані із забезпеченням конституційного устрою держави, з суверенітетом, охороною державних кордонів та правопорядку. Такі повноваження не можуть бути передані місцевому самоврядуванню. Тому і витрати, пов'язані з ними, фінансуються з Державного бюджету. З нього ж фінансується державне управління, законодавча і виконавча влада, Адміністрація Президента України, судова влада, міжнародна діяльність, фундаментальні дослідження, обслуговування державного боргу, інші загальнодержавні програми.
Делеговані державні повноваження пов'язані з функціями держави, але можуть бути передані місцевому самоврядуванню для більш ефективного їх виконання. Витрати, пов'язані з виконанням таких повноважень, фінансуються за рахунок доходів місцевих бюджетів і міжбюджетних трансфертів, що передаються із Державного бюджету.
Власні повноваження органів місцевого самоврядування - це функції, покладені Конституцією України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" на місцеві органи. Витрати, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевих органів самоврядування, фінансуються за рахунок доходів місцевих бюджетів.
В основі розподілу витрат між ланками бюджетної системи встановлені також принципи відомчої підлеглості і територіального розміщення об'єкта та місця проведення заходу.