Принцип цілісного підходу до виховання

Цей принцип розглядається як теоретична основа організації виховної діяльності. Він передбачає:

1. Необхідність обліку всієї сукупності економічних, соціальних, моральних та інших умов, які мають вплив на формування людини як особистості. 3 урахуванням цих факторів конкретизується мета організації виховної діяльності з колективом школярів або з окремою дитиною.

2. Формування різноманітгя якостей особистості школяра, основ інтелектуальної, моральної, естетичної, економічної, політичної, правової, екологічної, фізичної, комунікативної культури, культури праці, сімейних відносин як цілісного процесу. Все це потребує відбору змісту виховної діяльності.

3. Оптимальний вибір методів і засобів досягнення мети, їх диференціація в залежності від соціально-економічних, вікових особливостей, рівня культури вихованців. А.С. Макаренко писав: «Ніякого засобу взагалі, хоч би який ми взяли, не можна визначити ні добрим, ні поганим, якщо ми розглянемо його окремо від інших засобів, від цілої системи, від цілого комплексу впливів».

4. Визначення умов, які забезпечують успіх реалізації мети. Однією з важливих загальних умов є систематичність і послідовність в організації виховання, тобто процес виховання потребує обґрунтованої системи, що враховує попередній досвід вихованців і розробляє перспективи взаємодії вихователів і вихованців, передбачає ускладнення завданьвихвання і безперервність виховного процесу.

Цілісність виховного процесу вимагає:

• диференціації форм і засобів масового та індивідуального впливу в

залежності від психологічних, вікових особливостей, освітнього і культурного рівня вихованців;

• координації зусиль учасників процесу;

• творчого підходу до організації процесу виховання;

• врахування конкретної виховної ситуації та закономірностей,

принципів, особливостей виховання та ін.

. Облік результатів виховної діяльності і корегування за необхідності мети, завдань, змісту, методів, умов досягнення мети.

Це одна з найскладніших проблем, яку досліджували А.СМ. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Б.М. Бітінас, О.С. Богданова, Т.М. Куриленко, І.С. Мар'єнко, Н.І. Монахов та ін.

Вивчення результативності виховної діяльності пов’язане із визначенням сформованості у школяра в залежності від його вікових можливостей важливих рис особистості, які є показниками вихованості.

На основі праць М.Ф. Єфременко, Н.І. Монахова можна назвати такі головні якості особистості школяра: громадянськість, допитливість, ретельність, сумлінність, працелюбність, повага до старших, гуманність, доброта, чуйність, чесність, ввічливість, ощадливість, дисциплінованість, гідність, самостійність, активність, відповідальність, єдність слів і діла, правдивість, скромність, самокритичність, ініціативність, сила волі, любов до прекрасного, прагнення до фізичної досконалості та ін.

Для виявлення рівня сформованості цих якостей необхідні певні критерії, тобто ознаки, на основі яких проводиться оцінка.

Критерії є мовби ідеальним зразком, еталоном, порівнюючи з яким реальні явища, можна встановлювати ступінь їх відповідності, наближення до норми, ідеалу.

Ознаки повинні враховувати вікові особливості виявлення тих чи інших якостей особистості, охоплювати основні види її діяльності (навчання, праця, громадська робота, естетична та спортивна діяльність, вільне спілкування тощо), характеризувати поведінку учня у різних ситуаціях (школі, вдома, на вулиці), а також відбивати стійкість виявлення якості.

Ознаками виховання є ставлення особистості (інтерес, прагнення, готовність, любов до чогось), добровільне виконання певних дій (допомагати, робити фізичні вправи, виявляти самостійність), мотиви дій, вчинків.

Н.І. Монахов дає конкретні критерії оцінки вихованості учнів різного віку, які узагальнено і з доповненнями представлено у табл.

Таблиця 4