Короткі висновки:

Виховання – складний педагогічний процес, який передбачає визначення мети, завдань, форм, методів виховної діяльності, організації та визначення результативності процесу.

Саме в цьому корінна різниця виховання як педагогічного процесу і виховної ситуації. Процес виховання здійснюється на основі певних закономірностей, принципів. Педагогічний процес завжди планомірний, цілеспрямовано організований. Конкретна мета виховної діяльності враховує загальну мету виховання, яку ставить суспільство. Об'єктивні фактори диктують необхідність реалізації мети всебічного гармонійного розвитку особистості з урахуванням національних, регіональних, статевих, вікових, індивідуальних, особистісних та інших особливостей дитини, інтересів іпотреб. Так, «національне виховання — це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній традиції, духовності...»'.

Вихователь створює такі умови, які сприяють позитивним результатам у реалізації мети.

Підвищенню якості виховного процесу сприяє також реалізація принципів виховання, тобто основних нормативних положень, які базуються на певних закономірностях і особливостях процесу виховання і на тих вимогах, які ставить конкретне суспільство до мети, змісту, методів виховної діяльності: гуманізм виховного процесу, глибокі знання вікових і індивідуальних особливостей дитини, стимулювання дитини до самовиховання, організація діяльності і спілкування, адекватних поставленій меті; цілісний підхід до виховного процесу.

Виховання проходить ряд етапів: прийняття дитиною мети; засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них; участь дитини в діяльності, спілкування, які формують досвід її поведінки; оцінки і самооц1нки результатів конкретних вчинків. Показником результативного виховного процесу є рівень вихованості індивідуума, що знаходить вияв у єднанні його свідомості і дій при позитивній мотивації вчинків, поведінки.

Питання для обговорення

1.Наведітьприкладвиховуючої ситуації? Чому вважаєте,що це ситуація, а не педагогічний процес?

2.Деякі представники франкфуртської школи запевняють, що у вихованні не може бути зовні заданої мети;індивідуум повинен створювати сам себе, керуючись імпульсами, які йдуть із його внутрішнього «я» (Учительская газета. — 12.10.1982).

— Дайте власну оцінку даній точці зору.

3. Відомі матеріали, які розповідають про оцінку своєї освіченості А.С. Макаренком:

Математикою ніколи особливо не цікавився, тому арифметика, геометрія, алгебра, тригонометрія і фізика мені знайомі лише в межах курсу дореволюційного вчительського інституту.

Природознавство. Розуміється, зовсім вільно себе почуваю в галузі фізіології тварин і рослин. Анатомічні знання слабкі, забув багато подробиць із геології. Астрономію знаю гарно і займаюсь практично в Полтавському музеї. А втім, знання з астрономії і космографії у мене— продукт захоплень юнацтва.

Солідні знання маю із загальної біології. Декілька разів прочитував усього Дарвіна, знаю праці Шмідта, Тимирязєва, знайомий з новітніми висловленнями дарвінізму.Читав Мечникова і дещо інше.

Хїмїю практично не знаю, забув більшість реакцій, але загальне

положення і новітня філософія хімії мені добре відома. Читав Менделєєва, Морозова, Рамзая, цікавлюсь радіоактивністю.

Географїю знаю дуже добре, в особливості промислове життя світу і порівняльну географію. Вільно почуваю себе в галузі економічної політики, знайомий з історією і зародженням майбутніх форм.

Все це зрозуміле не з підручників. Дуже цікавлюсь Австралією і Новою Зеландією.

Історія — мій улюблений предмет. Майже напам'ять знаю Ключевського і Покровського. Декілька разів прочитав Соловйова. Добре знайомий з монографіями Костомарова і Павлова-Сильванського. Неросійську історію знаю із праць Віннера, Аландського, Петрушевського, Караєва. Взагалі кажучи, вся література з історії, яка є російською мовою, мені відома. Гомерівську Грецію знаю після вивчення «Іліади» і «Одіссеї».

Маркса читав окремі твори, але «Капітал» не читав, крім як у переказі. Ознайомлений добре з працями Михайловського, Лафарга, Маслова, Леніна. Читав все, що є російською мовою з психології.

3 філософією знайомий дуже несистематично. Читав Локка, «Критику чистого розуму», Шопенгауера, Штирнера, Ніцше, Бергсона.

Люблю витончену літературу. Більше всього шаную Шекспіра,Пушкіна, Достоєвського, відчуваю велику силу Толстого, але не можу терпіти Діккенса. 3 новітньої літератури знаю і розумію Горького і Толстого»'.

— Які положення теорі ї виховання ілюструє даний приклад?

— Оцініть свою освіченість у різних галузях наукі ваиоі діяльності.

4. Учитель у характеристиці так представив свого вихованця:

«Валерій У. навчався в нашій школі з першого вересня цього року. За цей час показав себе як учень вкрай безвідповідальний і ледачий. До знань байдужий, навчатись не хоче. Схильностей до будь-якого предмета не виявив. Ні в яких заходах участі не брав. До думки товаришів не прислухався та існував сам по собі. Серед однокласників авторитетом не користувався. Недисциплінований, буває грубим. Продовжувати навчання в середній школі не рекомендується».

Ця характеристика була видана учневі для подання у професій-нотехнічне училище.

— Дайте педагогі чну оцінку цьому документу.

5. Учитель першої вальдорфської школи розповів теоретику вальдорфської педагогіки Р. Штайнеру про хлопчика, який був непосидючий і хворобливо балакучий, що заважало йому навчатися. Р. Штайнер порадив протягом декількох тижнів кожен день давати хлопчику завдання — підготувати вдома одне запитання іпитати наступного дня. Учитель використав цю пораду. Через деякий час хлопчик суттєво змінився'.

— Чим можете пояснити такі зміни?

— На які педагогічні вимоги спирався вчений?

6. В одній із шкіл п'ятикласників запитали:

— Хто керує рухом на вулиці?

— Світлофори, міліціонери, — відповіли дружно.

— А поведінкою учня в школі?

— Директор. Класний керівник.

— А якщо нікого з них у школі немає?

— Такого не може бути!..

— Як пояснити такі відповіді учнів?

7. «Виховання не можна собі уявити як якусь просту передачу знань про те, як потрібно поводитися, які правила і норми поведінки особистості»'.

— Яка ж роль знань у процесі виховання?

8. У багатьох посібниках трапляються такі твердження: «Справжня сутність людської особистості виявляється в її вчинках і діях».

— Які фактори треба враховувати, оцінюючи вчинки і дії дитини?

9. «...виховання являє собою ніщо інше як спеціально організовану, міжособистісну взаємодію дорослих з дітьми й дітей між собою»

(Я.Л.Коломинський)

«Виховання — це організація діяльності школярів як активної форми виявлення їх відношень до оточуючого світу».

(Н. Щуркова)

«Виховання — цілеспрямований процес організації та стимулювання різноманітної й активної діяльності учнів, на оволодіннясуспільним досвідом, тобто знаннями в різних сферах їхнього життя, практичними вміннями й навичками, способами творчої діяльності, соціальними й духовними відношеннями».

(І.Ф. Харламов)

— Знайдіть загальнеі відмінне в цих визначених поняттях «виховання».