Розділ 1. Поняття та характеристика методу анкетування в психології

1.1.Поняття методу анкетування в психології

Поняття "метод" використовувалося в стародавньому світі як синонім "учіння". Сьогодні у філософській літературі метод у широкому розумінні розглядається як форма практичного та теоретичного освоєння дійсності, що виходить із закономірностей досліджуваного об'єкта. Це — характеристика наукового методу, або методу наукового пізнання світу; метод, таким чином, являє собою систему пізнавальних та перетворюючих засобів, прийомів, принципів та підходів, які може застосовувати конкретна наука для пізнання свого предмета.

У психології метод виступає також конкретним засобом реалізації психологічного пізнання предмета науки в конкретних умовах, з використанням конкретних прийомів дослідження та відносно конкретних характеристик досліджуваного предмета. Таким чином, метод у психології слід розглядати на двох рівнях:

1) як науковий метод психології у системному визначенні його змісту та

2) як конкретний засіб психологічного дослідження, зміст якого визначається предметом конкретного дослідження та ситуацією реалізації даного дослідження.[12;c.44]

Розрізняють універсальні та спеціальні методи психологічного дослідження. Універсальними називаються методи дослідження, які використовуються не тільки в психології, айв інших галузях наукового знання: як у споріднених за змістом, так і ні. До універсальних методів належать спостереження, експеримент, бесіда, анкетування тощо. Спеціальні методи — це методи, які використовуються тільки в психологічному дослідженні або в близьких за змістом наукових пізнавальних актах. Так, тестування використовується і в психології, і в педагогіці, а соціометрія — також і в соціології. Проте ці методи є спеціальними у психологічному дослідженні.

Функціональна диференціація методів психологічного дослідження відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час професійної взаємодії з предметом дослідження. Структурно ця диференціація відповідає етапам психологічного дослідження, на кожному з яких відбувається своєрідне функціональне поєднання типів пізнавальних та перетворюючих дій психолога-дослідника. Виділяють, таким чином:

1) методи теоретичного дослідження предмета психології;

2) методи емпіричного дослідження предмета;

3) методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження.

Досить часто в реальному психологічному дослідженні використовуються методи, техніки та прийоми, які у своїй процедурі поєднують елементи теоретизації, емпіричного пізнання та аналізу одержаних даних. Такі синтезовані методи спрощують методику дослідження та роблять процес дослідження більш компактним та більш інформативним в умовній одиниці часу. Тому представлена функціональна диференціація методів психологічного дослідження є досить умовною, але дає змогу розмежувати структурні та функціональні складові циклу психологічного дослідження з метою формування чіткого уявлення про хід наукового пізнавального акту психології.[10;c.28]

Методи теоретичного дослідження, або методи теоретизації, забезпечують реалізацію теоретичних пізнавальних дій психолога щодо предмета свого дослідження. Вони дають можливість не тільки узагальнити досвід психологічної науки у пізнанні конкретного класу явищ, а й побудувати таким чином власний пізнавальний акт, що сутність досліджуваного явища стане найбільш доступною та змістовно розкритою. Теоретичне дослідження має не тільки забезпечити більш-менш повне з'ясування сутності досліджуваного явища, а й виявити основні закономірності його існування, взаємодії з іншими явищами, рушійні сили розвитку. В результаті використання спеціальних методів теоретизації психологічних явищ вдається побудувати теоретичну модель предмета дослідження, а на її основі — передбачити та змістовно визначити емпіричний цикл пізнавальних взаємодій з сутністю досліджуваного явища.

Методи емпіричного дослідження забезпечують дослідницьку взаємодію психолога з реальними, дійсними проявами сутності предмета дослідження, визначення її змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричних свідчень. Система методів емпіричного дослідження психології відтворює можливі рівні проявів психологічного змісту явищ світу, обумовлює ситуативні компоненти можливих досліджень, їх методичну організацію. Водночас існуючі методи емпіричного пізнання можуть бути організовані дослідником в оригінальну емпіричну модель взаємодії з предметом дослідження, а привнесені дослідником нові змістові елементи в методику кожного з методів і моделі в цілому зроблять емпіричне дослідження оригінальним, а предмет його стане доступнішим у своїй сутнісній відкритості. В результаті емпіричного дослідження вдається підтвердити або відкинути деякі гіпотетичні уявлення про предмет дослідження, побудувати "емпіричну картину" його існування, а отже, й відкрити для себе та науки психологічний зміст взаємовідносин досліджуваного явища зі світом та побудувати прогностичну модель реальних, практичних перетворень даного явища в результаті прикладних психологічних впливів: психотерапевтичних, теоретико-стверджуючих, професійно-педагогічних та ін.[11;c.38]

Методи аналізу, інтерпретації та тлумачення даних теоретичного та емпіричного дослідження дають змогу науково обгрунтувати об'єктивність проведеного дослідження, диференціювати змістовні прояви сутності предмета дослідження за їхніми типологічними характеристиками, визначити та представити дослідницький ефект здійсненого пізнавального акту. Кожному конкретному дослідженню, має відповідати своєрідна аналітична модель, яка, безумовно, відтворює загальні закономірності аналізу, інтерпретації та тлумачення теоретичних та емпіричних даних, але обов'язково виявляє сутнісні характеристики предмета дослідження, його якісну неповторність. У результаті застосування аналітичної моделі дослідження стає можливим прогностичний аналіз дослідження в цілому та перетворюючих дій психолога щодо предмета дослідження. Змістове відтворення внутрішніх та зовнішніх зв'язків існування предмета дослідження, закономірностей його розвитку та дійсних виявів сутності дає можливість сформувати "наукове бачення" психологічного змісту даного явища.

Анкетування — метод соціально-психологічного дослідження, за допомогою структурно-організованих запитань, кожне з яких пов’язане з метою та завданнями дослідження – анкет.

Залежно від характеру необхідної інформації та способів її отримання використовуються різні типи анкетного опитування:

- суцільне (охоплюються великі групи населення);

- вибіркове (охоплюється конкретна група учасників);

- усне (за типом інтерв'ю);

- письмове (робота з бланковими анке­тами);

- індивідуальне та групове;

- очне (за умовою безпо­середньої взаємодії);

- заочне (поштою, телефоном, пресою тощо).

Процес складання анкети – переклад основних гіпотез намову запитань. Ця процедура вимагає знань типів запитань, уміння формулювати їх у певній послідовності.[9;c.38]

Види запитань:

1. Ті, що виявляють фактичну інформацію. Ставляться в кінці анкети;

2. Ті, що виявляють факти поведінки, вчинків респондента;

3. Ті, що виявляють ставлення респондента до об’єктів, предметів, а також його можливі дії та їх причини.

В окрему групу виділяють проективні запитання, коли респонденту пропонується набір ситуацій, які можуть з ним трапитися. Опитуваний називає свій варіант поведінки. Такі питання мають на меті проникнути у мотивацію респондента, виявити його наміри, думки.

Запитання можуть бути:

· Відкриті – характер, форма, вид заздалегідь не передбачені;

· Закриті – з варіантами можливих відповідей. Вибирається тільки одна;

· Напівзакриті – вибирається одна або декілька відповідей, респондент має висловити свою думку.

Будова анкети:

1. Вступна частина – звернення до респондента, в якому вказується хто проводив анкетування і як будуть використані результати. Наголошення на важливості відповідей, гарантується анонімність, вказуються правила.

2. Основна частина – запитання, що стосуються дослідження. Спочатку йдуть ті, які зацікавлять опитуваного; потім – найбільш складні, спрямовані на з’ясування думок, оцінок; в кінці – найбільш особисті, контрольні запитання (уточнення інформації).

3. Демографічна частина – запитання щодо об’єктивного статусу особи (стать, вік, освіта тощо).

Правила побудови анкети:

- Фіксування найсуттєвіших запитань;

- Формулювання запитань повинно бути зрозумілим всім респондентам відповідно до рівня знань;

- Запитання мають бути сформульовані так, щоб на них можна було відповісти в принципі;

- Повинні сприяти найповнішій інформації;

- Повинні викликати позитивну реакцію, бажання відповісти.

Анкета має забезпечувати отримання таких відповідей, які є прав­дивими стосовно і опитуваного, і проблеми, що становить предмет дослідження. Анкета будується на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, відповідно до цього обираються шкали оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що мають ставитися. Також в кожному конкретному до­слідженні вибирається найбільш адекватна процедура реалізації ан­кетування з урахуванням усіх умов ситуації пізнавального акту. Кожний окремий тип анкетування передбачає як ситуацію дослід­ження, так і структуру анкети, включаючи послідовність та емоційну насиченість запитань, засоби опрацювання та аналізу отриманих даних.[8;c.22]

Анкетування проводиться в основному у випадках, коли необхідно з'ясувати думки людей з якихось питань і охопити велику кількість людей за короткий термін.

Під час анкетування слід так підбирати питання, щоб відповіді на них точно характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію Доцільно при цьому використовувати прямі і непрямі питання.

В. І. Загвязінскій уточнював, що питання анкет повинні бути взаємопов'язані і частково за змістом перекривати один одного, що дозволяє перевірити достовірність відповідей. Вся анкета (вступна частина, стиль запитань і т. д.) повинна бути побудована так, щоб розташовувати респондентів до відвертості, але й не вселяти їм відповідь. При цьому опитувані повинні бути впевнені, що їх відвертість не буде використана проти них, тому багато анкет можуть бути анонімними, без зазначення прізвища респондента [2].

У навчальному посібнику В. А. Сластенина говориться, що результативність бесіди, інтерв'ювання та анкетування в чому залежить від змісту і структури задаються. План бесіди, інтерв'ю та анкета – це перелік питань (запитальник). Розробка опитувальника передбачає визначення характеру інформації, яку необхідно отримати; формулювання приблизного ряду питань, які повинні бути задані; складання першого плану запитальника і його попередня перевірка шляхом пробного дослідження; виправлення запитальника і остаточне його редагування [5].

Г. Х. Валєєв писав, що в процесі педагогічного дослідження необхідно застосувати найбільш оптимальний комплекс методів, які дозволяли б отримувати різнобічні відомості, могли б відображати динаміку розвитку формованих якостей в часі, а також дозволили б аналізувати хід експериментально-педагогічного процесу, його результати та його умови, в яких він функціонує. На розвідувального етапі, на етапі перевірки експериментальних даних цього найкращим чином відповідають опитувальні методи дослідження (бесіда, інтерв'ю, анкетування). Починаючому досліднику важливо тільки подбати про наступному: вибрані методи повинні відповідати об'єкту, предмету і загальним завданням проведеного дослідження; відповідати сучасним принципам наукового дослідження; відповідати етапу дослідження; гармонійно доповнювати інші методи в єдиній методичній системі [1].

Таким чином, анкетування можна розглядати як один з ефективних інструментів при проектуванні та впровадженні системи менеджменту якості, який дозволяє своєчасно виявляти позитивні і негативні моменти в організації навчального процесу та вчасно приймати необхідні рішення для поліпшення освітньої діяльності [4].