2. Одночасний допит декількох осіб (очна ставка) як самостійна слідча дія

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб (раніше це була – очна ставка) для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях, на що вказує Кримінально процесуальний кодекс. Для того щоб найбільш повно охарактеризувати «одночасний допит» як слідчу дію, необхідно також дослідити процесуальну природу очної ставки.

Пропоновані в літературі визначення поняття очної ставки в тій чи іншій мірі відрізняються один від одного і в них не завжди точно і повно відбивається її сутність, тому доцільним є детальніше дослідження дефініції «очна ставка» та подальше її порівняння з новелою Кримінально процесуального кодексу від 2012 року (далі КПК), а саме поняттям «одночасний допит декількох осіб».

Очна ставка має багато спільного з допитом, його процесуальними та організаційно-тактичними особливостями і виступає як засіб перевірки вже отриманих під час до­питів показань. Це дозволяє розглядати очну ставку як самостійну слідчу дію, яка проводиться, як правило, на подальшому етапі розслідування.

Очна ставка посідає одне з ключових місць серед засобів усунення не тільки протидії розслідуванню у формі давання неправдивих свідчень, але й суперечностей у показаннях раніше допитаних осіб, що виникли унаслідок помилок у сприйнятті та розумінні подій допитаною особою (потерпілим, свідком, підозрюваним, обвинуваченим).

Серед вчених немає єдиного погляду на процесуальну природу очної ставки. Одні розглядають очну ставку як різновид особливої ​​форми допиту і слідують визначенню цієї слідчої дії , яке запропонував Строгович М.С. ще в 1962 році, який бачить його суть в «одночасному допиті двох осіб в присутності один одного з приводу однієї і тієї ж обставини ». [10, с. 131]. Інші вчені визначають очну ставку як «опитування в присутності один одного двох раніше допитаних осіб про обставини, по яких в свідченні цих осіб є істотні протиріччя , з метою встановлення істини по спірних обставинах ». [11, с. 22].

Наступна думка, що висловлюється в науці, вважає очну ставку самостійною слідчою дією, відмінною по своїх цілях, процесуальному порядку проведення і тактиці від інших слідчих дій ( Н.В. Жогин, С.А Шейфер, А.Р. Ратінов, В. С. Комарков, Н. В. Бахарев, И.Е. Биховський, В.С., Максимов, Ф.Н. Фаткулін и др.) [12, 13, 14, 15, 16].

Найбільш розгорнене визначення очної ставки дає В.О Коновалова. Вона розглядає її «як слідчу дію, що має своєю задачею отримання доказів у справі що перебуває в одночасному допиті двох осіб (двох свідків, двох обвинувачених, свідка і обвинуваченого) судово-слідчими органами з метою усунення істотних протиріч, що є в свідченні цих осіб і встановлення істини». У даному визначенні правильно вказана мета очної ставки, зроблена спроба встановити коло учасників слідчої дії але і тут присутні окремі неточності і упущення. Незважаючи на те, що Коновалова В.О. відносить очну ставку до самостійних слідчих дій, це положення у визначенні не закріплено. Серед осіб, між якими можливе проведення очної ставки, необхідно також вказати потерпілих і осіб що підозрюється [17, с. 19].

Ю. М. Грошевський тлумачить поняття очної ставки як слідчої (судової) дії, яка полягає в поперемінному допиті в присутності раніше допитаних осіб про обставини, стосовно яких вони дали істотно суперечливі показання [18].

Такі вчені як А.К. Давлетов і А.Б. Соловйов стверджують, що питання про процесуальну природу очної ставки як різновид допиту, дозволений законодавцем. Однак, вживання певних термінів законодавцем ще не є доказом того, що очна ставка різновид допиту. Підтвердженням точки зору зазначених тверджень, що очна ставка є самостійною слідчою дією є виділення законодавцем її з числа допитів і детальна регламентація умов і порядку її проведення [19, с. 28].

Інша група вчених, хоч і дотримується правильної позиції, не пояснює тих внутрішніх причин, які спонукали законодавця виділити очну ставку з числа допитів, регламентувати умови, порядок проведення і оформлення її результатів. Очна ставка має багато спільних рис з допитом, але на відміну від нього характеризується цілим рядом властивих тільки одній їй процесуальних, тактичних і психологічних особливостей. Саме ці особливості відображають те неповторне, що визначає собою індивідуальність даної слідчої дії.

Вважаючи очну ставку самостійною слідчою дією, А.Р. Ратінов правильно зазначає, що «на відміну від допиту, коли слідчий має справу з тим, що допитують тільки одну особу, то на очній ставці відбувається взаємодія трьох учасників». На допиті ж між слідчим і особою, що допитується існують двосторонні правовідносини, які законодавець і вимушений був врегулювати [16, с. 31].

Очна ставка проводиться тільки за наявності істотних розбіжностей у свідченнях раніше допитаних осіб, коли такі протиріччя не можна усунути за допомогою інших слідчих дій, в тому числі повторним допитом. Отже, при її провадженні слідчий заздалегідь знає точки зору за суперечливими обставинами майбутніх учасників очної ставки. Оперуючи наявною інформацією, слідчий обирає прийоми очної ставки, які направлені на найбільш ефективне усунення суперечностей і встановлення істини.

На мою думку велике значення для правильного розуміння очної ставки, а саме: ролі та місця серед інших слідчих дій, є визначення її завдань.

До основних завдань очної ставки можна віднести:

• з’ясування причин суперечностей в показаннях раніше допитаних осіб, та їх усунення;

• викриття одного із допитаних у наданні неправдивих (неповних) показань;

• психологічний вплив на несумлінного учасника слідчої дії з метою схиляння його до дачі правдивих показань;

• зміцнення вольових якостей і позиції сумлінного учасника очної ставки;

• виявлення й встановлення доказів та нових обставин справи;

• додаткова перевірка й закріплення показань свідків, потерпілих, підозрюваних (обвинувачених).

Кінцевою метою очної ставки є не усунення суперечностей, а з’ясування істини. Недостатньо добитися того, що б особи, які допитуються, давали однакові свідчення відносно обставин, про які вони раніше повідомили суперечливу інформацію. Важливо виявити, чиї показання відповідають дійсності [20, с.144]. При проведення очної ставки слідчому вельми важливо з’ясовувати причини розбіжностей у свідченнях осіб, які допитуються.

В умовах очної ставки відбувається не тільки допит двох осіб по черзі, але й аналіз, а також безперервна конфронтація свідчень. Р.С. Бєлкін вказує, що «по суті, очна ставка являє собою процес безперервного порівняння свідчень двох осіб, що одночасно допитуються з негайним використанням слідчим результатів такого порівняння для усунення протиріч в інформації, що виходить з цих джерел» [21, 22, с.131].

Головними характеристиками очної ставки, на які наголошує В. Ю. Шепітько є:

• єдність предмета (особи допитуються за тими самими обставинами);

• єдність об'єкта (очна ставка є процесом безперервного порівняння показань двох одночасно (поперемінно) допитуваних осіб;

• єдність часу (допит двох осіб здійснюється в їх присутності протягом цієї слідчої дії);

• єдність місця (обидві особи допитуються в тому самому місці);

• рівність умов сприйняття запитань слідчого і показань один одного;

• єдність документування (уся процедура слідчої дії фіксується в один час у єдиному протоколі) [ 6 ].

Я підтримую думки вчених, які вказують на самостійність цієї слідчої дії, адже існує ряд відмінностей між допитом та очною ставкою. Наприклад, в очній ставці і допиті різні цілі. Метою очної ставки є усунення істотних протиріч у існуючих вже свідченнях раніше допитаної особи, тоді як мета допиту, отримання відомостей про подію злочину або пов'язані з нею факти. Тут доречно говорити про те, що інша цілеспрямованість очної ставки накладає свій відбиток і на тактику її проведення. Також, необхідно зазначити відмінність в предметі даних слідчих дій. Предмет допиту значно ширше за предмет очної ставки. Предмет очної ставки становить усунення конкретної суперечності, що торкається лише невеликої частини інформації про подію злочину, отриманої в ході допиту від свідків, потерпілих, осіб що підозрюються, та обвинувачених. Предмет допиту обумовлюється великим колом передумов, які я розглядала вище.

У КПК, що був прийнятий 13.04.2012 року не міститься такого поняття як очна ставка, але в цілому зберігається нормативно-правова регламентація проведення цієї слідчої дії (ст..224.ч.9). Новацією, є запровадження нової назви замість такої слідчої дії як очна ставка, на «проведення одночасного допиту декількох осіб». Дещо розширилося коло учасників даної процесуальної дії. Якщо раніше, виявивши розбіжності у показаннях трьох осіб, необхідно було провести три очні ставки, щоб з’ясувати об’єктивну істину, то за новим КПК, процедура спрощується можливістю проведення допиту цих же трьох і більше осіб у межах однієї слідчої (розшукової) дії – допиту. Новим для такої процесуальної дії є те, що під час такого «одночасного допиту» можна оголошувати попередні покази допитуваних осіб. Таке оголошення показань дозволяється лише після давання ними показань, але щоправда не зазначено, хто має право проявити ініціативу і чи зобов’язаний слідчий цю ініціативу підтримати [ 8 ].

У цих нововведеннях можна виділити як позитивні, так і негативні сторони. По-перше, внесення змін про одночасний допит більше двох осіб сприятиме збереженню процесуального часу. По-друге, психологічний вплив з боку двох і більше осіб на особу, що дає показання, що суперечать матеріалам кримінального провадження, більший ніж з боку однієї особи. По-третє, в ситуаціях коли особа, яка дає правдиві показання, на які буде спиратися слідчий під час проведення очної ставки з метою усунення протиріч в показаннях раніше допитаних осіб, відчуває невпевненість у собі, присутність іншої особи, яка дає аналогічні показання, створить для неї більш комфортну психологічну обстановку, що безумовно сприятиме досягненню цілей цієї слідчої дії. Зауваження ж викликає те, що можна підозрювати у даванні неправдивих показань сумлінну людину, й за умови наявності у неї низьких вольових якостей вплив з боку двох осіб, що дають неправдиві але узгоджені між собою свідчення, може спричинити зміну її показань на неправдиві, які містять обмову або само обмову. Якщо ж слідчий неправильно оцінить ситуацію, а саме, не до кінця розбереться хто ж насправді говорить правду, то можна за рахунок психологічного впливу протидіючих розслідуванню осіб повести слідство хибним шляхом, втратити час, а можливо навіть засудити невинувату людину. А отже, якщо поглянути на ситуацію, що склалася з набуттям чинності нового КПК, то нова нормативно-правова регламентація очної ставки містить чинники, що підвищують ризик недосягнення мети по встановленню об’єктивної істини щодо обставин події злочину, і за збереження цих положень у новому КПК України тактика проведення очної ставки між трьома та більше особами потребуватиме нової детальної розробки.

Дослідження очної ставки та її регламентації за КПК, а також спираючись на погляди вчених та викладене мною вище, дає підставу зробити висновок, що одночасний допит декількох осіб або ж очна ставка (навіщо було міняти назву) - самостійна слідча дія, що полягає в допиті в присутності двох і більше раніше допитаних по одних і тих же обставинах справи осіб з числа свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, аналізі та безперервному порівнянні (зіставленні) отриманих показань для усунення в них істотних протиріч з метою встановлення істини у справі. Оскільки ми вважаємо поняття тотожними, хоча сама процесуальна дія дещо видозмінена, то в подальшому дослідженні я буду використовувати як поняття «очна ставка», так і поняття «одночасний допит декількох осіб».