5. Фіксація та оцінка результатів проведення допиту.

Способом фіксації допиту в тому числі одночасного допиту декількох осіб (очної ставки) є складання протоколу як процесуальної форми слідчої дії.

Важливе значення для розслідування має правильна фіксація результатів

допиту в протоколі, де повинні бути повно і об'єктивно відображені повідомлені допитуваним дані.

При фіксації допиту аркуш паперу ділять на дві частини, де записують питання і відповіді одного та іншого. Записи роблять близькими до прямої мови. Існують два способи складання протоколу. При першому способі протоколювання кожна сторінка протоколу розділяється вертикальною рисою, на лівій стороні записуються питання й відповіді особи, допитуваного першим, а на правої -другим. Перевагою цієї форми протоколювання є її наочність. Другий спосіб припускає запис питань і відповідей по черзі в повний рядок. При цьому треба щораз відзначати, кому задається питання й ким дається відповідь.

Керуючись навчальними матеріалами можна стверджувати, що при складанні протоколу доцільно дотримуватися таких правил:

• протоколювання показань необхідно здійснювати після закінчення вільної розповіді, щоб не переривати та не порушувати послідовність допиту;

• показання записуються від першої особи та по можливості дослівно і у тій послідовності, у якій вони викладаються;

• протокол повинен фіксувати не тільки відповіді, але й хід їх одержання з фіксацією проговорювань та протиріч, а також запитання, що ставлять допитуваним;

• кожна сторінка протоколу повинна скріплюватися підписом допитуваного. У деяких випадках, одержуючи правдиві показання, необхідно запропонувати допитуваним підписувати кожну відповідь на поставлені питання, що запобігає можливості відмовитися від підпису протоколу в цілому або від частини своїх показань;

• протокол підписують допитуваний, слідчий та інші особи, які були присутні при допиті.

Протокол допиту повинен містити:

1) відмітку про попередження допитуваного (свідка) про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за давання свідомо неправдивих показань, що підтверджується його підписом;

2) відмітку про роз'яснення допитуваному у вчиненні якого злочину його підозрюють та про його право на захист;

3) заяву обвинуваченого про те, чи визнає він себе винним;

4) відомості про перекладача, експерта, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього.

У процесі допиту свідок або обвинувачений може виконати за власним бажанням чи за пропозицією слідчого схеми, креслення, малюнки, плани, що пояснюють його показання, це є додатковими засобами фіксації. Вони повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Також додатковим методом фіксації допиту може бути звуко- та відеозапис. Згідно з КПК такий запис проводиться після попереднього повідомлення всіх учасників слідчої дії. Доцільно застосовувати його у випадках складних допитів або ж таких, що супроводжуються визнанням обвинуваченим своєї вини, або для фіксації показань потерпілого, який перебуває в тяжкому стані. Відеозапис дає можливість зафіксувати не тільки змістовність показань, але й передати емоційність, інтонацію, своєрідність вираження думок допитуваного, нерідко супроводжувані мімікою та жестами. Ці особливості поведінки не піддаються відображенню в протоколі, у якому найчастіше відбивається не хід допиту, а його результат, унаслідок чого зрозуміти процес одержання показань за протокольним записом дуже важко, що, у свою чергу, ускладнює об’єктивну оцінку даних, отриманих під час допиту. Паралельно із звуко- і відеозаписом слідчий веде протокол.

Застосування відеозапису для фіксації показань доцільно у таких випадках:

• при проведенні особливо складних допитів і (одночасного допиту декількох осіб (очних ставок)) з метою наступного аналізу їхнього ходу та результатів для вироблення більш ефективної тактики планування слідчих дій або одержання додаткової криміналістичної інформації;

• при допитах обвинувачених в особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, з огляду на важливість фіксації показань таких осіб у повному обсягу і враховуючи високу суспільну небезпеку їхніх діянь;

• у ході допитів осіб, які страждають фізичними або психічними вадами (сліпоглухонімих, глухонімих та ін., осіб з паралізованими органами мови, або які мають розлади психіки);

• у ході допитів лідерів організованих злочинних угруповань, організаторів й активних членів злочинних груп, а також осіб, які займають певне місце в ієрархії злочинного світу;

• при допитах малолітніх свідків і потерпілих, оскільки точне відображення у протоколі показань дітей ускладнене внаслідок своєрідності сприйняття ними навколишньої обстановки й особливостей мови, а також поранених і хворих, які знаходяться у важкому й небезпечному для життя стані;

• при допитах осіб, які відрізняються індивідуальними особливостями мови (акцент, заїкуватість, розтягування слів тощо);

• у випадках, коли існує реальна можливість стороннього негативного впливу на потерпілого, свідка або інших осіб з метою зміни ними показань;

• для фіксації показань окремих категорій потерпілих і свідків, які можуть ухилятися від явки до суду (потерпілі у справах про зґвалтування, свідки – близькі родичі, які викривають у вчиненні кримінального правопорушення своїх рідних тощо);

• коли допитуваний підлягає обстеженню судово-психіатричною експертизою, тому що мова є одним з найважливіших проявів психічної діяльності;

• коли необхідно призначити фоноскопічну експертизу;

• при участі у допиті перекладача, що дозволить надалі перевірити правильність перекладу, при посиланні на його неточність, як підставу для зміни показань;

• для фіксації показань з метою наступного їх пред’явлення особам, які відмовляються від дачі показань або повідомляють неправдиві свідчення. Особливо ефективно коли в показаннях злочинців виникли істотні протиріччя (розбіжності), але очну ставку між ними з тактичних чи інших міркувань проводити недоцільно;

• для фіксації показань, що супроводжуються поясненням яких-небудь складних процесів, а також замальовкою об’єктів чи кресленням планів (схем). У цьому випадку відеозапис містить необхідну для справи інформацію ілюстративного характеру;

• для фіксації ходу допитів та очних ставок, коли особливо важливо передати поведінку допитуваних та емоції, що демонструються ними.

Відеозапис може бути застосований і в інших випадках у залежності від конкретної слідчої ситуації, що склалася на певному етапі розслідування, наприклад для запису показань осіб, які з’явилися з повинною, при допитах осіб, які через малограмотність не можуть самостійно прочитати протокол тощо.