3. Еволюційні дослідження Жана Батиста Ламарка, та Карла Ліннея.

Жан Битист Дакмарк – французький вчений натураліст, основоположник першої цілісної еволюційної теорії, яку виклав у своїй книзі «Філософія зоології». Ламарк визнавав, що органічний світ розвивається за природними законами, на основі об'є- ктивних причинних зв'язків і залежностей але будучи деїстом вважав, що Бог є Творцем усього живого та законів за якими існує жива природа.

Найпростіші форми життя виникли та продовжують виникати через самозародження з речовин неживої природи. У розумінні причин історичного розвитку він перебував на матереалісчтичних позиціях. Процес еволюції тваринних та рослинних організмів полягає в ускладненні їхньої організації та пристосування до умов існування він розглядав, як результат впливу двох основних чинників: внутрішнього прагнення до вдосконалення та активного впливу середовища що зумовлює виникнення форм одного рівня. На думку Ламарка під впливом умов навколишнього середовища у людському організмі виникають тільки корисні ознаки.

Пристосувальні зміни рослинних та тваринних організмів виникають під безпосереднім впливом умов навколишнього середовища. У вищих тварин – дані процеси є набагато складнішими. Із зміною середовища виробляються нові звички, що зумовлює вправляння чи не вправляння органів. Вправляння призводить до посилення певної ознаки, а не вправляння до її послаблення, або навіть зникнення певних органів, які для даного живого організму не мають ніякого значення. Еволюційні зміни у живому організми мають пристосувальний характер, оскільки кожен із організмів характеризується певним рівнем доцільності на нашій планеті. Ламарк стверджував що найпростіші тваринні організми були створені Богом та Він заклав у них внутрішнє прагнення до вдосконалення. Наприклад Ламарк стверджував, що давні предки жираф - були коротконогими та мали доволі коротку шию, а їжа міститься на значній висоті у вигляді листків. Тому впродовж багатьох поколінь жирафи були змушені буквально витягуватися на вшпиньки та доволі сильно витягувати шию і таким способом досягати необхідної їжі. Незначні видовження шиї та ніг спостерігалися у кожному наступному поколінні.

Отже в основі еволюції лежить наступний механізм дії на організм та середовище:

1. Під впливом середовища виникають корисні для організму зміни;

2. Ці зміни успадковуються потомством;

3. Вправляння, або не вправляння даних ознак прискорює, або вповільнює дані процеси;

4. У високорганізованих тварин дія середовища опосередковується нервовою системою.

Вивчаючи імовірність перетворення одного виду живих організмів на інші Ламарк стверджував, що всі живі тіла проходять шлях поступового ускладнення організації живого організму. Поступове ускладнення організації органічного світу має назву градації. Явище градації чітко простежується, якщо розмістити усі живі організми від найпростіших одноклітинних та високоорганізованих багатоклітинних тваринних, або рослинних організмів або людини. Така градація спостерігається лише при розгляді великих груп наприклад родин, проте не спостерігається при розгляді на видовому рівні тому про види він казав що у природі вони не існують та є вигаданими рівнями систематики для зручності. Проте згодом було встановлено, що види – реально існують у певний проміжок часу тобто є відносно сталими. Проте теорія Ламарка не дає відповіді на запитання пов'язані із маскуванням, або мімікрією. Проте не зважаючи на даний факт Ламарк зробив своєрідний подвиг, адже саме він розробив першу еволюційну теорію.

К. Лінней створив найдосконалішу штучну систему органічного світу. Вона була штучною тому, що в її основу Лінней поклав ознаки, які часто не відображали спорідненість між організмами (що в той час було і неможливо через неповноту знань про організми). Так, він відніс бузок і запашний колос (рослини зовсім різних класів і родин) в одну групу тому, що обидва ці рослини мають по дві тичинки (запашний колосок відноситься до класу однодольних, сімейство злакових, а бузок – до класу дводольних, сімейство маслинових). Система, запропонована К. Ліннея, була практичною, зручною. У ній застосовувалася бінарна номенклатура, яку ввів Лінней і яка використовується і в даний час через свою раціональності. У даній системі вищим таксоном був клас. Рослини поділялися на 24 класи, а тварини – на шість. Науковим подвигом К. Ліннея було включення людини в царство Тварини, що під час безроздільного панування релігії було далеко не безпечним для вченого. Значення системи К.Линнея для подальшого розвитку біології полягає в наступному: 1) вона створила основи для наукової систематизації, так як в ній було чітко видно, що між організаціями існує взаємозв’язок і родинні взаємини; 2) ця система поставила завдання з’ясування причин подібності між організмами, що стало стимулом для вивчення глибинних чорт й пояснення причин такої подібності. До кінця життя К.Лінней відмовився від ідеї незмінності видів, так як запропонована ним система органічного світу не вкладалася в рамки метафізичних і креаційних уявлень.