5. Космогонізм, як теорія походження живого. Головні космологічні теорії походження живих організмів на нашій планеті.

Космогонізм – це еволюційна теорія згідно із якою усі живі організми потрапили на нашу планету із Космосу та продовжили розвиватися під впливом умов навколишнього середовища, вона певною мірою є східною із теорією Великого вибуху, головні відмінності полягають власне із потраплянням первинних молекул життя на нашу планету.

Космогонічна теорія походження живого ще має назву панспермії – тобто імовірності переносу життя із одного космічного тіла на інше. Існує декілька космогонічних гіпотез походження живого на нашій планеті:

1. Променева панспермія;

2. Літопанспермія;

3. Електропанспермія;

4. Штучна панспермія.

Літопанспермія – це гіпотеза згідно із якою життя на нашу планету потрапило разом із метеоритами, у вигляді «зародкових», простих молекул органічних речовин та води. На підтвердження даної гіпотези висуваються факти що у метеоритах які сьогодні стикаються із нашою планетою знаходять залишки амінокислот, або інших макромолекул.

Променева панспермія – перенесення організмів зоряним світлом червоних гігантів, пошкодження їх екрануються зоряним пилом, а навіть мертві бактерії можуть виступати джерелом життя.

Штучна (спрямована) панспермія – згідно із даною гіпотезою живі організми потрапили на нашу планету завдяки розумним істотам із інших галактик. Дана гіпотеза має декілька варіацій: на нашу планету потрапили бактерії, як основа життя, високооргназовані організми (плазуни). На підтвердження правдивості даної гіпотези дуже часто використовують древні наскельні малюнки, на яких науковці бачать аналоги сучасних космічних кораблів, та НЛО.

Лекція № 13

Тема: Еволюційна теорія Чарльза Дарвіна.

1. Загальна характеристика еволюції Ч. Дарвіна.

2. Причини та форми мінливості.

Констатуючи факт еволюції, Дарвін визначає спосіб, за допомогою якого можна пояснити її причини. Види еволюціонують у процесі пристосування до середовища. Отже, якщо ми зрозуміємо причини пристосувальної змінюваності видів, то одночасно виявимо і причини еволюції органічних форм. Така постановка проблеми теорії еволюції в Дарвіна.

Намагаючись розв'язати поставлені проблеми, Дарвін спирався на практику тваринництва й рослинництва. Звернувши увагу на аналогію між еволюцією культурних форм та еволюцією диких видів у природі, він виявив, що ці два процеси поєднують такі чинники, як спадкова мінливість і добір.

Мінливість як фактор еволюції

Розглядаючи цю проблему, Дарвін аналізує питання про причини й форми мінливості як головні ознаки цього чинника еволюції.

Причини мінливості. Одна з причин мінливості — схрещування, в основі якого .лежить статеве відтворення. У більшості випадків саме ця причина пояснює той факт, що серед нащадків однієї пари батьків у тварин або в рослин, що виросли з насіння одного плоду, неможливо виявити зовсім однакові особини1. Основною причиною мінливості Дарвін вважав вплив зовнішнього середовища. У той же час він підкреслював, що безпосередньо сам характер зміни, яка виникає під дією середовища, залежить не стільки від зовнішніх чинників, скільки від природи самого організму2.

Форми мінливості. Дарвін розрізняв такі основні форми мінливості: визначену й невизначену.

Визначена мінливість виникає під дією певних чинників середовища, які викликають цілком конкретні зміни у всіх особин даного виду тварин або рослин. Оскільки вона має масовий характер, то її можна також назвати груповою. Наприклад, "тибетські кози при переміщенні з гір у долини втрачають вовну" (Ч. Дарвін).

Невизначена мінливість, як правило, носить індивідуальний, тобто одиничний характер. Такі зміни виникають у результаті індивідуального реагування організмів на Вплив зовнішнього середовища, але не завжди можна виявити причину й визначити результат її дії, тобто вона носить випадковий і нецілеспрямований (невизначений) характер. При цьому в еволюції важливі якраз спадкові невизначені зміни.

За вченням Дарвіна, саме невизначена спадкова мінливість, яка найбільше виражається в невеликих змінах, відіграє основну роль в еволюції органічних форм у культурі людини й у дикій природі. Утім, Дарвін не заперечує, що іноді і великі (яскраво виражені) зміни можуть спричинити утворення нових форм. Однак такі зміни рідко закріплюються в еволюції, оскільки вони порушують корелятивні зв'язки й всю організацію в цілому.