3. Головні екологічні закони та принципи.

Закон мінімуму. В 1840 році Ю. Лібіх встановив, що врожай зерна часто лімітується не тими поживними речовинами, котрі вимагаються у великих кількостях, а тими, котрих потрібно небагато, однак їх мало в ґрунті. Він сформулював закон, за яким "речовиною, що є в мінімумі,регулюється врожай і визначається величина та стійкість його в часі". Дію цього закону обмежують два принципи. Згідно з першим закон Лібіха застосовується лише за умов стаціонарного стану. Його більш точне формулювання: "При стаціонарному стані лімітуючою буде та речовина, доступна кількість котрої найбільш близька до необхідного мінімуму*'. Другий принцип стосується взаємодії факторів. Висока концентрація та доступність певної речовини може змінити споживання мінімальної поживної речовини. Організм тоді заміняє одну, дефіцитну, речовину іншою, що є в надлишку.

Інше тлумачення згаданого закону: стійкість організму визначається найслабшою ланкою в ланцюзі його екологічних потреб.

Якщо кількість та якість екологічних факторів близькі до мінімуму, необхідного для організму, він виживає, якщо менші за цей мінімум, організм гине, екосистема руйнується.

Наступний закон узагальнює закон мінімуму.

Закон толерантності (закон Шелфорда): відсутність або неможливість розвитку екосистеми визначається не лише нестачею, але й надлишком будь-якого з факторів (тепло, світло, вода тощо). Цей закон може бути виражений іншими словами: лімітуючим фактором процвітання організму може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до даного фактора.

Згідно з цим законом будь-який надлишок речовини чи енергії в екосистемі стає її ворогом, забруднювачем. Надто багато хорошого — теж погано. Діапазон між двома величинами складає межі толерантності, в котрих організм нормально функціонує і реагує на вплив середовища.

Закон конкурентного виключення формулюється таким чином: два види, що займають одну екологічну нішу, не можуть співіснувати в одному місці нескінченно довго. Те, який з видів перемагає, залежить від зовнішніх умов. За цих умов перемогти може кожен. Важливою для перемоги обставиною є швидкість зростання популяції. Нездатність виду до біотичної конкуренції призводить до його витіснення та необхідності пристосування до більш складних умов та факторів.

Цей закон може працювати і в людському суспільстві. Особливістю його дії є те, що в наш час цивілізації не можуть розійтися. У біосфері немає місця для розселення та немає надлишку ресурсів, що загострює конкурентну боротьбу. Можна говорити про екологічне суперництво між країнами і навіть про екологічні війни або війни, зумовлені екологічними причинами. Свого часу Гітлер виправдовував агресивну політику нацистської Німеччини боротьбою за життєвий простір. Ресурси нафти, вугілля тощо і тоді були дуже важливими. Ще більшу вагу вони мають в кінці XX сторіччя, коли додалася необхідність території для захоронення радіоактивних та інших відходів. Війни — гарячі та холодні — набувають екологічного характеру. Багато подій, в тому числі розпаду СРСР, сприймаються інакше, якщо на них поглянути з екологічних позицій. Тут переплітаються політичні, соціальні та екологічні проблеми.

Три золоті правила екології:

1. Ніщо не виникає ні звідки і не зникає нікуди;

2. Все пов'язане зі всім;

3. Природа знає краще.

З метою збереження навколишнього середовища, необхідно дотримуватись наступних простих правил поведінки із навколишнім середовищем:

1. На вирубуйте дерев: пам'ятайте про те, що дерево росте довго, а втрата однієї деревної рослини призводить до втрати середовища існування для багатьох тваринних організмів та (птахів, ссавців, колосальної кількісті комах, наприклад у тропіках при вирубці одного виду дерев із нашої планети повністю зникає понад 1000 нових не відових для науки видів рослинних та тваринних організмів, певна річ що у наших широтах кількість таких видів є у рази нижчою проте тотальне винищення деревних рослин призводить до вкрай негативних наслідків);

2. Не зривайте квіти на марно, тому що вони швидко зів'януть і не дадуть ні потомства ні краси;

3. Не розпалюйте вогнищ у лісі, пам'ятайте, що вогонь — ворог усього живого, він не вибирає а просто знищує усе живе на своєму шляху;

4. Бережіть рідкісні рослини та тварин, що занесені до ЧКУ, адже їх і так на нашій планеті залишилося мало;

5. Не створюйте значного шуму у лісі, адже птахи та інші твариниє напрочуд чуйними, вони можуть злякатися та залишити своїх дитинчат без належного захисту, а ті в свою чергу загинуть;

6. Не підбирайте у лісі та не приносьте до дому пташенят та дитинчат інших тварин. Пам'ятайте, що вони просто причаїлися та чекають на своїх батьків, які залишили їх у пошуках їжі;

7. Не залишайте після себе сміття.

8. Не збирайте колекцій пташиних яєць, комах чи рослин заради розваги, тому що таким чином ви скорочуєте чисельність популяцій даних видів. Право на такі дії мають виключно науковці.