- •1 Факторы розміщення виробництва
- •2. Поясніть механізм бюджетного регулювання.
- •8 Тисяч родовищ
- •3 349 Родовищ освоєно промисловістю
- •4 Вугільна промисловість України
- •5. Які відмінності між екстенсивним та інтенсивним шляхами розвитку економіки?
- •6. Україна в системі міжнародного поділу праці.
- •7. Сучасний адміністративний поділ території України
- •8. Поняття демографічної кризи, чинники та наслідки.
- •9. Чорна металургія України.
- •10. Тваринницький комплекс України
- •11. Рейтинг соціально-економічного розвитку регіонів
- •12. Чисельність населення, природний приріст, смертність, народжуваність
- •13. Депопуляція населення
- •14. Нафтова промисловість України
- •15. Економічний район
- •16. Яким чином здійснюється державна регіональна політика?
- •17. Розміщення та використання нерудних корисних копалин
- •18.Сутність понять "регіональна економіка", "територіальний поділ праці
- •19. Густота розселення населення. Міське, сільське населення
- •20. Загальна характеристика металургійного комплексу України, територіальна структура
- •21. Проблеми землекористування в Україні
- •22. Назвіть головні недоліки сучасної бюджетної системи
- •23. Електроенергетика України
- •24. Поняття „трудові ресурси”, „економічно активне населення", „робоча сила".
- •25. Характеристика і особливості поширення в Україні основних видів горючих корисних копалин
- •26. Експортно-імпортні операції України
- •27. Предмет і об'єкти дослідження регіональної економіки
- •29. Кольорова металургія України
- •30. Рейтинг регіонів України за рівнем розвитку.
- •31. Відмінності соціально-економічного розвитку регіонів України.
- •32. Водні ресурси України: оцінка і аналіз сучасних проблем.
- •33. Газова промисловість України, її структура і регіональний розвиток.
- •34. Поняття територіального поділу праці.
- •35. Національний склад населення України.
- •36. Легка промисловість України.
- •37. Монофункціональні міста
- •38. Агломерації.
- •39. Характеристика лісистості України та її регіональних особливостей
- •40. Регіональна політика щодо реформування міжбюджетних відносин
- •41. Основні види природних ресурсів
- •4. Лісові ресурси
- •5. Рекреаційні ресурси
- •42. Харчова промисловість України
- •43. Назвіть основні варіанти розв’язання проблеми нерівномірності розвитку регіонів
- •44. „Рекреація” і „рекреаційні ресурси”. Туристично-рекреаційний комплекс України.
- •45. Лісовиробничий комплекс України, розміщення і регіональна структура.
- •46. Рослинництво України.
- •47. Проблеми землекористування в Україні
- •48. Машинобудування України
- •49. Роль місцевих органів влади у регіональному розвитку.
- •50. Біологічні ресурси
- •51. Сутнісні характеристики апк
- •52. Назвіть основні варіанти розв’язання проблеми нерівномірності розвитку регіонів.
- •53. Роль, особливості, сировинна база хімічного комплексу України.
- •54. Зовнішньоекономічні зв’язки України.
- •55. Соціально-економічні проблеми регіонів України.
- •56. Будівельний комплекс України
- •57. Особливості структури зовнішньоторгового балансу України
- •58. Загальна характеристика транспортного комплексу України.
- •59. Мультимодальні перевезення
- •60. Депресивні території: сутність, ознаки
53. Роль, особливості, сировинна база хімічного комплексу України.
Хімічна і нафтохімічна промисловість — одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Хімічна промисловість складається з таких головних підгалузей: гірничо-хімічної, основної хімії, хімії полімерів, лакофарбової промисловості.
Головні райони гірничо-хімічної промисловості — Передкарпаття і Донбас. У Передкарпатті добувають сірку (Новий Роздол і Новояворівськ Львівської обл.), калійну сіль (Калуш Івано-Франківської обл., Стебник Львівської обл.), в Донбасі — кухонну (кам'яну) сіль (Слов'янськ, Артемівськ).
Основна хімія представлена виробництвом мінеральних добрив, кислот, соди. Невеликі підприємства мінеральних добрив були створені ще до Першої світової війни. Зокрема, в Одесі та Вінниці збудовано фосфатні заводи, в Калуші — завод калійних добрив. Виробництво азотних добрив територіально тяжіє до коксохімічних підприємств і заводів переробки природних горючих газів (Горлівка, Сєверодонецьк, Дніпродзержинськ). Заводи азотних добрив, що працюють на основі переробки природного газу, знаходяться у Рівному, Черкасах, Лисичанську. Виробництво фосфатних добрив організовано на базі привізної сировини в Одесі, Вінниці, Сумах і Костянтинівці (Донецька обл.). Передкарпаття (Калуш, Стебник) є центром виробництва калійних добрив. Виробництво цих добрив здійснюється на місцевій сировині.
Україні можна виділити три райони територіальної концентрації хімічної та нафтохімічної промисловості: Донбас, Придніпров'я і Передкарпаття. У Донбасі зосереджено близько третини випуску продукції галузі, причому більше її виробляється на Луганщині. В межах цієї області сформувалися найбільші в Україні вузли хімічної спеціалізації — Лисичансько-Рубіжанський (Сєвєродонецькі виробничі об'єднання "Азот" і "Склопластик", Лисичанський содовий завод, Рубіжанське виробниче об'єднання "Барвник"), а також Горлівсько-Донецький (Горлівське виробниче об'єднання "Стирол", Слов'янське виробниче об'єднання "Хімволокно", Донецький завод хімреактивів).
54. Зовнішньоекономічні зв’язки України.
Зовнішньоекономічна діяльність України визначається багатьма чинниками. Серед них важливу роль відіграють політико- та економіко-географічне положення, природо-ресурсний потенціал, рівень економічного розвитку, галузева структура народногосподарського комплексу, розвинутість транспортної мережі тощо. Основною складовою зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з країнами світу. Зовнішньоторговий обіг після проголошення Україною незалежності помітно знизився. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі України дорівнював у 1999 році 28,1 млрд. доларів США. Позитивним є те, що розмір експорту (15,2 млрд. доларів США) став навіть більшим за обсягом від імпорту (12,9 млрд. доларів США). Близько 60% експорту з України на початку 90-х здійснювалося у пострадянські країни, а решта в інші країни світу. В імпорті товарів ще більша частка припадала на країни колишнього СРСР (понад 70%). Серед інших країн світу за обсягами товарообігу раніше домінували країни Центральної Європи, але зараз питома вага їх менша (20%). За даними 1999 року провідне місце в експортних операціях України продовжує займати Росія (16%), Китай (4,8%) Туреччина (4,4%), а в імпортних — Росія (16%), Німеччина (7,3%) і Туркменистан (3,7%). Серед інших торгових партнерів України помітними імпортерами її продукції є Німеччина, Італія, США, Білорусь, Польща, Болгарія, а експортерами в Україну — США, Білорусь та Італія. Експортує Україна (табл. 10) переважно продукцію чорної металургії (залізну та марганцеву руди, чавун, сталь, прокат), хіміко-індустріального комплексу (самородну сірку, мінеральні добрива), агропромислового комплексу (цукор, олію, масло, м'ясо, овочі, фрукти), а також деякі машини та обладнання (автобуси, тепловози, вагони, судна, літаки, трактори, прокатні стани, турбіни, алмази та алмазні інструменти, металообробні верстати). Серед імпортованої продукції (табл. 10) основними є нафта, газ, концентрати кольорових металів, промислове устаткування, сільськогосподарська техніка, медичне обладнання, товари хімічної, легкої промисловості, бавовна, ліс, папір, цитрусові, кава та ін.
