- •1. Основи сучасної системи підготовки кваліфікованих танцювальних пар.
- •Принципи підготовки спортсменів.
- •2. Спортивна техніка і технічна підготовленість танцюристів.
- •1. Мета і завдання спортивної підготовки у спортивних танцях.
- •2. Засоби спортивної підготовки.
- •2. Завдання, засоби і методи технічної підготовки у спортивних танцях.
- •2. Завдання та зміст етапу початкової підготовки.
- •2. Відбір і орієнтація на етапі початкової підготовки.
- •1. Завдання та зміст етапу попередньої базової підготовки.
- •1. Мета, завдання та зміст тактичної підготовки спортсменів-танцюристів.
- •Види спортивних змагань.
- •2. Методика розвитку швидкісних здібностей.
- •2. Зміст та завдання етапу спеціалізованої базової підготовки.
- •1. Особливості побудови підготовки на різних етапах багаторічного вдосконалення спортсменів.
- •2. Структура і зміст тренувального заняття.
- •2. Фактори, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів.
- •2. Мета, об’єкт і види контролю
- •2. Контроль технічної підготовленості спортсменів-танцюристів.
- •1. Психічні стани спортсмена перед стартом та способи управління ними.
- •1. Мета, завдання та зміст загальної допоміжної та спеціальної фізичної підготовки.
- •1. Завдання та зміст етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.
- •2. Основи побудови програми занять ювеналів
- •2. Відбір і орієнтація на етапі початкової підготовки.
- •2. Завдання та зміст етапу попередньої базової підготовки.
- •1. Мікроцикли, їх типи, структура й зміст.
- •2. Загальна характеристика витривалості.
- •2. Методика розвитку загальної та спеціальної витривалості.
- •1. Загальна характеристика гнучкості.
- •1. Методика розвитку гнучкості. Контроль досягнутого рівня гнучкості у різних суглобах.
- •1. Регламентація і способи проведення змагань.
- •1. Мезоцикли їх типи, структура і зміст.
- •2. Контроль тренувальних і змагань навантажень.
- •1. Зміст та завдання підготовки до вищих спортивних досягнень.
- •2.Значущість фізичної підготовки та підготовленості у спортивних танцях
- •1. Види координаційних здібностей і чинники, що їх визначають.
- •2. Загальна структура багаторічної підготовки і чинники, що її визначають. Фактори, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів.
- •2. Багаторічна спортивна підготовка може бути підрозділена на етапи:
- •1. Характеристика етапу поступового зниження досягнень та етапу виходу зі спорту.
2. Контроль технічної підготовленості спортсменів-танцюристів.
При цьому застосовуються показники, що відображають величину навантажень (великі, значні, середні, малі) в різних утвореннях структури тренувального процесу (етапи, мікроцикли, заняття і ін.); їх координаційну складність, переважну спрямованість на вдосконалення різних сторін підготовленості, розвиток різних якостей і здібностей. Зокрема, при контролі навантажень, направлених на розвиток фізичних якостей, визначається об'єм роботи (у годиннику і відсотках від загального об'єму), витрачений на розвиток наступних якостей: швидкісних, швидкісний-силових, силових, витривалості при роботі анаеробного, змішаного і аеробного характеру, рухливості в суглобах, координаційних здібностей. Контролюватися навантаження можуть по їх фізіологічній або біохімічній спрямованості, інтенсивності і відношенню до того або іншого виду підготовки аналогічним чином контролюються навантаження, направлені на вдосконалення техніко-тактичної підготовленості.
Враховуючи те, що в спортивній практиці широко застосовуються засоби і методи, сприяючі одночасному вдосконаленню різних сторін підготовленості, тренувальні вправи часто розбивають на групи залежно від методу (наприклад, об'єм дистанційної або інтервальної роботи, направленої на розвиток витривалості); умов їх виконання (робота на рівнині або в среднегорьї; біг в гору, по піску, по перетнутій місцевості, на стадіоні і ін.); додаткових засобів (силові вправи з штангою, опором партнера, використанням різних тренажерів і ін.).
Використовуючи вище перелічені показники, можна контролювати навантаження в різних структурних утвореннях тренувального процесу починаючи від окремих занять і закінчуючи багаторічною підготовкою.
Білет №16
1. Психічні стани спортсмена перед стартом та способи управління ними.
Розрізняють чотири стани змагальної готовності спортсмена:
1) недостатнє збудження;
2) оптимальне збудження;
3) перезбудження;
4) гальмування внаслідок перезбудження.
Стан недостатнього збудження проявляється в деякій млявості, недостатній зосередженості, неможливості спортсмена сконцентрувати увагу на майбутньому двобої. Зовні спортсмен спокійний, навіть байдужний. Доброзичливий до навколишніх, навіть до суперників. Однак він не здатний максимально реалізувати в змаганнях свої функціональні можливості, його дії часто характеризуються несвоєчасністю й неадекватністю.
Такий стан буває у молодих спортсменів, які не ставлять перед собою цілей досягнення найвищого результату. Навіть кваліфіковані й досвідчені спортсмени (при недостатній підготовленості) іноді знижують рівень своїх домагань, що також може привести до недостатнього психічного порушення. При повторенні такого стану виробляється своєрідний рефлекс на обстановку, що згодом дуже важко перебороти.
Стан оптимального збудження. У цьому стані спортсмен відчуває готовність і бажання змагатися, здатний об'єктивно оцінювати свої дії, партнерів по команді, суперника, одержувати задоволення від своїх рухів і дій, упевненість у своїй підготовленості домогтися планованого результату. Звичайно, такий стан - найкраще для досягнення високих спортивних результатів, повної реалізації функціональних можливостей.
Стан перезбудження. Спортсмен зайво збуджений, надмірно активний, дратівливий, найчастіше губить самовладання, запальний, нетерпимий до навколишніх. Спокійний у тренувальних умовах спортсмен у такому передстартовому стані стає впертим, злим, грубим, надмірно причепливим і нерозумно вимогливим до інших. Можливі невротичні реакції.
Передстартова ейфорія та передстартова апатія. Важливою стороною психічної підготовленості спортсмена є його здатність керувати рівнем свого збудження як до змагань, так і під час них. Емоційне передстартове збудження є позитивним фактором, якщо не перевищує оптимальних для даного спортсмена меж. Оптимальне збудження виявляється у впевненості спортсмена у власних силах, позитивній установці на змагальну боротьбу, підвищеній увазі, високому ступені регуляції рухів та ін. Як тільки рівень емоційного збудження перевищує ці межі, виникає стан невпевненості, неспокою, зниження уваги, дискоординації рухової та вегетативних функцій, який веде, до зниження ефективності змагальної діяльності. Стан гальмування внаслідок перезбудження. У цьому випадку має місце механізм, протилежний формуванню стану недостатнього збудження. Однак зовні стан гальмування найчастіше проявляється в тих же реакціях, за винятком доброзичливості до навколишнім. пасивність, що проявляє зовні, - результат переживань, що травмують, неприємних асоціацій, небажання змагатися й ін. Наступає апатія, психічна й фізична млявість, іноді виникають невротичні реакції. Спортсмен розуміє непотрібність нав'язливих думок, остраху не показати планований результат, але не може від них позбутися.
Білет №17