- •1. Основи сучасної системи підготовки кваліфікованих танцювальних пар.
- •Принципи підготовки спортсменів.
- •2. Спортивна техніка і технічна підготовленість танцюристів.
- •1. Мета і завдання спортивної підготовки у спортивних танцях.
- •2. Засоби спортивної підготовки.
- •2. Завдання, засоби і методи технічної підготовки у спортивних танцях.
- •2. Завдання та зміст етапу початкової підготовки.
- •2. Відбір і орієнтація на етапі початкової підготовки.
- •1. Завдання та зміст етапу попередньої базової підготовки.
- •1. Мета, завдання та зміст тактичної підготовки спортсменів-танцюристів.
- •Види спортивних змагань.
- •2. Методика розвитку швидкісних здібностей.
- •2. Зміст та завдання етапу спеціалізованої базової підготовки.
- •1. Особливості побудови підготовки на різних етапах багаторічного вдосконалення спортсменів.
- •2. Структура і зміст тренувального заняття.
- •2. Фактори, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів.
- •2. Мета, об’єкт і види контролю
- •2. Контроль технічної підготовленості спортсменів-танцюристів.
- •1. Психічні стани спортсмена перед стартом та способи управління ними.
- •1. Мета, завдання та зміст загальної допоміжної та спеціальної фізичної підготовки.
- •1. Завдання та зміст етапу максимальної реалізації індивідуальних можливостей спортсменів.
- •2. Основи побудови програми занять ювеналів
- •2. Відбір і орієнтація на етапі початкової підготовки.
- •2. Завдання та зміст етапу попередньої базової підготовки.
- •1. Мікроцикли, їх типи, структура й зміст.
- •2. Загальна характеристика витривалості.
- •2. Методика розвитку загальної та спеціальної витривалості.
- •1. Загальна характеристика гнучкості.
- •1. Методика розвитку гнучкості. Контроль досягнутого рівня гнучкості у різних суглобах.
- •1. Регламентація і способи проведення змагань.
- •1. Мезоцикли їх типи, структура і зміст.
- •2. Контроль тренувальних і змагань навантажень.
- •1. Зміст та завдання підготовки до вищих спортивних досягнень.
- •2.Значущість фізичної підготовки та підготовленості у спортивних танцях
- •1. Види координаційних здібностей і чинники, що їх визначають.
- •2. Загальна структура багаторічної підготовки і чинники, що її визначають. Фактори, що визначають структуру багаторічної підготовки спортсменів.
- •2. Багаторічна спортивна підготовка може бути підрозділена на етапи:
- •1. Характеристика етапу поступового зниження досягнень та етапу виходу зі спорту.
2. Методика розвитку загальної та спеціальної витривалості.
Розвиток загальної витривалості включає два основні завдання: створення передумов для переходу до підвищених тренувальних навантажень і перенесення витривалості на вибрані форми спортивних вправ. Це передбачає істотні відмінності в засобах і методах розвитку загальної витривалості залежно від вимог, диктованих специфікою різних видів спорту. Для досягнення високого рівня спеціальної витривалості спортсменові необхідно добитися комплексного прояву окремих властивостей і здібностей, що її визначають, в умовах, характерних для конкретної діяльності змагання. Для розвитку витривалості використовують загально підготовчі, допоміжні та спеціально-підготовчі та змагальні вправи. Основною вимогою є достатня тривалість роботи, відносно повна мобілізація можливостей, а також досягнення у процесі роботи вираженого стомлення.
Білет №22
1. Загальна характеристика гнучкості.
Під гнучкістю розуміються морфо-функціональні властивості апарату руху і опори, що визначають амплітуду рухів спортсмена. Термін «гнучкість» більш прийнятний для оцінки сумарної рухливості в суглобах всього тіла. Коли ж йдеться про окремі суглоби, правильніше говорити про їх рухливість (рухливість в гомілковостопних суглобах, в плечових суглобах і ін.).
Гнучкість багато в чому визначає рівень спортивної майстерності в різних видах спорту. При недостатній гнучкості ускладнюється і сповільнюється процес освоєння рухових навиків, обмежується рівень прояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, погіршується внутрішньом'язова і міжм'язова координація, знижується економічність роботи, зростає вірогідність пошкодження м'язів, сухожиль, зв'язок і суглобів.
Недостатній рівень гнучкості є також причиною зниження результативності тренування, направленого на розвиток інших рухових якостей. Різні види спорту пред'являють специфічні вимоги до гнучкості, що обумовлене перш за все біомеханічною структурою вправи змагання. Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Активна гнучкість - це здатність виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок активності груп м'язів, що оточують відповідний суглоб. Пасивна гнучкість - здібність до досягнення найвищої амплітуди рухів в результаті дії зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної гнучкості. Різниця між ними визначається резервом гнучкості.
При достатньому рівні розвитку гнучкості спортсмена доступна йому амплітуда рухів в різних суглобах перевищує необхідну для ефективного виконання вправ змагань. Ця різниця визначається як запас гнучкості.
1. Методика розвитку гнучкості. Контроль досягнутого рівня гнучкості у різних суглобах.
Засоби, вживані при розвитку гнучкості, розділяються також на вправи, що розвивають пасивну або активну гнучкість. Розвитку пасивної гнучкості сприяють різні пасивні рухи, що виконуються за допомогою партнера і різних обтяжень (гантелі, амортизатори, еспандери і ін.), з використанням власної сили (наприклад, притягання тулуба до ніг, ніг до грудей, згинання грона однієї руки інший і ін.) або власної маси тіла; статичні вправи - утримання кінцівки в положенні, що вимагає граничного прояву гнучкості.
Активну гнучкість розвивають вправи, що виконуються як без тих, що обтяжили, так і з тими, що обтяжили. Це різного роду махові і пружинисті рухи, ривки і нахили. Застосування тих, що обтяжили (гантелі, набивні м'ячі, гриф штанги, амортизатори, різні силові тренажери і т.п.) підвищує ефективність вправ унаслідок збільшення амплітуди рухів за рахунок використання інерції.
Білет №23