41. Поняття і сутність політичного маніпулювання.

Мета політичного маніпулювання - отримання, реалізація і збереження влади. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки (якщо не брати до уваги приклади прямої фальсифікації результатів голосування). Відповідно – цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму.  Таким чином, у вузькому розумінні політичне маніпулювання – це теорія і практика передвиборчих технологій і методика проведення виборчих кампаній. Стратегія отримання влади вимагає вирішення таких тактичних завдань, як заохочення та утримання уваги, а також формування позитивного іміджу претендента на владу.  Згідно з В. Амеліним, політичне маніпулювання зводиться до таких операцій: впровадження в суспільну свідомість під виглядом об’єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; „тиск” на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; реалізація декларованих і прихованих намірів, досягнення яких маніпулятор пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції.  Зазначимо, що перший пункт належить до завдань, другий - до методів, третій – до цілей політичного маніпулювання. Для успішного вирішення завдань і досягнення цілей існують засоби політичних маніпуляцій, які називаються політичними технологіями.  Засоби політичного маніпулювання можна класифікувати за різними критеріями. Вони поділяються на регламентовані законом і такі, що виходять за межі правових норм; за способом впливу – на прямі і приховані; за функцією – на PR, агітацію тощо; за формою – на агітаційні, економічні, адміністративні та провокаційні; за змістом – на рекламу та антирекламу; за рівнем впливу – на міжособистісні, групові й масові; за інформаційними носіями – на друковані, електронні, зовнішні тощо.  Всі засоби політичних маніпуляцій базуються на створенні і поглибленні в масовій свідомості спеціальних міфів. Здавалося б, що епоха сліпої віри у міфи давно минула,

42. Використання політичної реклами у боротьбі за владу.

Аналізуючи рекламу, як інструмент політичної конкуренції, треба дати визначення терміну «політика».

Політика тлумачать як:

· Система державних інституцій, куди входять влади: законодавчу, виконавчу, судову; політичних організацій, партії, громадські об'єднання і рух.

· Політика, як динамічний політичний процес, тобто. зміни, яким піддаються державні інститути та виконавці різних функцій.

· Політика, як система правилами гри. Закони, регулюючі політику, може бути писанными (норми, права) і неписанными (традиції, звичаї).

· Політика, як система цінностей, норм, установок громадян.

· Політика, як вид людської діяльності.

Політичні партії– це такі політичні об'єднання, які у концентрованої формі висловлюють політичних інтересів, цілі й ідеали соціальних груп, складаються з найактивніших їхніх представників і керують ними на процесі взаємодії щодо здійснення структурі державної влади у суспільстві.

У основу визначення сучасної політичну партію покладено чотири критерію:

· Долговременность організації.

· Полномасштабность організації, існування як на національному, а й у місцевому рівні.

· Прагнення здійсненню влади.

· Пошук народної підтримки.

Під політичної рекламою зазвичай розуміють рекламну кампанію кандидата на виборну діяльність у системі виконавчої чи законодавчої влади, проведену ході передвиборної боротьби. Головною стратегічною метою рекламної кампанії є перемога під час виборів. визначення політичної реклами– «це будь-яка реклама як система методів психологічного на масові аудиторії з єдиною метою управляти їх політичним поведінкою, націлена зміну чи закріплення тих чи інших політичних убеждений»[1] що, на погляд, відбиває особливості змісту політичної реклами. Адже її завдання не в тому, аби допомогти виборцю ідентифікувати ті чи інші об'єднання чи його представників, а й у формуванні відповідних іміджів. «На відміну від комерційної, вона не має сезонний характер. Проте, якщо у першому разі результату кампанії можна чекати тривалий час, то у другому зворотний спрацьовує миттєво, і підсумок «продажу» іміджу стає ясний відразу після виборчої кампанії».

Імідж створюється спеціально, вона завжди краще оригіналу, повинен бути правдоподібний, йому характерні яскравість і конкретність. Імідж є спрямована зовні «я» людини, зване його публічне «я».

Змістовна сторона політичної реклами мусить бути вибудувана в такий спосіб, щоб виборці відчули в кандидатів властивості, якими самі хотів би мати.

Сферою відображення дійсності для політичної реклами є у вибори і передвиборна боротьба партій і кандидатів у різні влади, що зводиться до в передвиборній агітації.

Вибори– це основний інструмент демократії, дозволяє створити законні органи виконавчої влади через волеизлияние народу. Виборчі кампанії політичних партій, громадських рухів, окремих кандидатів– кульмінаційний той час у їхньої політичної діяльності. Перед партіями і кандидатами постає завдання ще до його виборчої кампанії виділити окремі категорії виборців їхнього посиленою пропагандистської обробки, тобто. в передвиборній агітації через засобу масової комунікації.

У щонайширшому значенні поняття «агітація» зводиться до «поширенню ідей для на свідомість, настрій, громадську активність мас з допомогою усних виступів і ЗМІ». Отже, передвиборна агітація– це або діяльність, спрямовану поширення інформації (ідей) з досягнення успіху політичних виборах, що є сферою дійсності, відображуваної політичної рекламою.