Переконання конкретних цільових груп. Сучасні напрями pr-діяльності

• Робота зі зв'язками з державними установами та громадськими органіСтворення сприятливого образу особистості Побудова відносин із ЗМІ 

• Закріплення кадрів, створення гарних відносин з персоналом 

• Громадська експертиза (

• Взаємини з інвесторами (

• Проведення мобілізаційних (конкурси, чемпіонати, лотереї) і презентаційних заходів

• Управління кризовими ситуа

• Управління процесом адекватного сприйняття аудиторією повід

57.      Можливості засобів масової інформації в конструюванні політичної реальності. Політична та управлінська роль ЗМІ в суспільстві. Засоби масової інформації - це складний інститут, який складається з безлічі органів та елементів, призначених для інформування населення про події в кожній конкретній країні і в усьому світі події та явища.ЗМІ іноді називають «четвертою владою», маючи на увазі під трьома іншими - законодавчу, виконавчу і судову. Їх політична роль обумовлена, перш за все, тим, що вони є досить самостійним підприємством з виробництва політичної інформації, формують громадську думку, впливають на всі політичні процеси, сприяють політичній освіті широких верств населення.

У сучасних умовах на вигляд ЗМІ впливають різні фактори. Важливо, хто є засновником, яке їх соціальне призначення і на яку аудиторію вони розраховані. Специфіка визначається професійною орієнтацією, віковими характеристиками, характером духовних запитів людей. Своєрідність їх положення в політичній системі суспільства зумовлено тим, що вони є органами державних установ, масових громадських організацій, політичних парті.Розвиваючи політичні ідеї стосовно широкого кола життєвих інтересів людей, вони забезпечують послідовність, завершеність процесу соціально-політичного управління, беруть участь у виробленні і прийнятті законодавчих, державно-адміністративних рішень.У різних політичних системах владні структури завжди ретельно відбирали інформацію. Подача рішень органів політичної влади контролюється останньої прямими і непрямими методами, що допомагає зміцнювати легітимність. Тому, інформація «зверху», як правило, містить ряд спотворень. Це викликає необхідність урізноманітнити джерела і канали інформації. Існує і потік інформації «знизу», черезнеформальні канали, який несе дані про думку мас з тих чи інших питань. У ЗМІ інформація «зверху» і «знизу» існує цілісно. Нерідко політичні потреби виражаються у вигляді суспільного настрою або певнихпсихологічних станів. Ця обставина враховується засобами масової інформації, вони посилюють громадську думку або, навпаки, послаблюють його.Влада будь-якими засобами прагне контролювати засоби масової інформації. Той, хто контролює інформацію, може не тільки вирішальним чином впливати на колективну свідомість, але здатний до певної міри направляти поведінку мас. У демократичних системах ЗМІ діють досить автономно, тому важлива інформація широко розповсюджується в суспільстві,

58.  66    Поняття та основні види деструктивних технологій. еструктивні технології відзначаються певною специфічністю. Для них характерними є пріоритетність цінностей над фактами, переважання впливу над просто інформуванням, емоційного над раціональним. Тобто йдеться не про об’єктивне відображення реальності, а про спонукання, про вплив та стимулювання. Застосування цих технологій спрямоване на зменшення впливу демократичних цінностей на виборчий процес, зниження критичності сприйняття громадянами поширюваної інформації, нав’язування громадській думці однозначних оцінок (позитивних чи негативних) щодо тих чи інших політичних подій, дискредитацію відповідних політичних сил. Загалом елемент деструктивності закладений в самих виборах. Вибори – завжди стрес, перевірка стабільності, випробування на міцність будь-якої політичної системи. Вибір відповідних виборчих технологій може значно підвищити деструктивний потенціал виборів.

Їх можна класифікувати наступним чином: 1) За результатами дії на загальну картину політичної дійсності. Виходячи з цього, доцільно виділити технології, які руйнують позитивні уявлення про елементи дійсності та такі, що вносять додаткові перешкоди до адекватного сприйняття дійсності (невизначеність, сумніви, надмірну підозрілість); 2) За характером емоцій, які формуються в свідомості особи: деструктивні технології, що формують позитивні емоції, деструктивні технології, які формують негативні емоції; 3) За інтенсивністю дії (інформаційно-психологічної) на свідомість особи: технології високої інтенсивності, технології помірної інтенсивності, технології низької інтенсивності.

Деструктивні технології є маніпулятивними технологіями за допомогою яких кандидат і його команда здійснюють управління поведінкою електорату. Тому маніпулювання є однією з найважливіших характеристик для визначення деструктивних виборчих технологій.

 

Деструктивні технології можуть обходитися і без маніпулятивних прийомів, наприклад, пряма погроза або шантаж чи підкуп не менш деструктивні, ніж маніпулювання. Електоральна практика свідчить про різноманітні способи впливу деструктивних технологій на свідомість та вибір електорату. Усі ці прийоми умовно можна розділити на дві групи: технології маніпулятивного типу і фальсифікації (або прямі технології). Сьогодні саме маніпулятивні деструктивні технології набувають дедалі більшої актуальності та поширення у виборчій практиці.

59.      Адміністративний ресурс як некоректна технологія влади. Адміністративні виборчі технологій - це технології впливу діючих владних структур на результат виборів з метою збереження своєї влади 

Слід підмітити, що в залежності від підходів, що використовуються для тлумачення адміністративного ресурсу змінюється і  зміст самого поняття. А.Чуклінов вирізняє наступні підходи до визначення адміністративного ресурсу:

•1.   Формально - юридичний підхід визначає адміністративний ресурс як реалізацію особи, що знаходиться на державній, або муніципальній службі, своїх повноважень з метою, на яку дані повноваження не поширюються. Використання адміністративного ресурсу є монополією влади та державних органів і дана категорія може бути кваліфікована як використання службового становища у власних цілях.

•2.   Політологічний підхід визначає адміністративний ресурс як специфічний спосіб державного управління, що є різновидом порушення конституційного принципу рівноправ'я, шляхом надання непередбачених законом переваг для одних суб'єктів і (або) обмежень для інших [3].

Дані підходи до визначення адміністративного ресурсу лише акцентують увагу на ідеологічному трактуванні даного явища, проте його суть не змінюється, а відображає використання службового становища та використання владних важелів управління на виборчий процес, опонентів, і є безпосередньою монополією провладних кандидатів та партій. Можна цілковито впевнено визначити сферу використання адміністративного ресурсу - вибори та політичний процес.

Необхідним для всебічного вивчення адміністративного ресурсу визначитихарактерні риси, або індикатори,  що вказують на використання адміністративного ресурсу владними структурами:

•-         примусове залучення громадян (державних службовців, посадових осіб) до партійних лав, або цих громадян під серйозним приводом (звільнення з роботи) змушують покинути політичні партії опонентів;

•-         тиск на підприємців місцевою владою, змушуючи їх перераховувати кошти до благодійних фондів, котрі використовуються для виборчої кампанії провладних кандидатів, або партій;

•-         відповідальні особи, під будь-яким приводом відмовляють реєструвати потенційно сильних кандидатів; 

•-         залякування опонентів;

•-         відсіювання  сильних опонентів та формування списку кандидатів за принципом «вибори без вибору», тим самим необхідний кандидат виступає одним достойним серед інших;

•-         Використання місцевих засобів масової інформації, котрі прославляють лише «потрібного» кандидата, фактично не згадуючи про існування інших;

•-         відкриття всіх дверей перед одним кандидатом, та не можливість іншому кандидату організовувати зустрічі з  виборцями;

60.      ПР-технології під час виборчих перегонів. Політична реклама - це оплачувані суб'єктом політико-технологічного управління повідомлення і матеріали, що інформують населення або спонукають його здійснювати пропоновані дії.

До політичної реклами відносяться інформаційні засоби впливу на громадян з метою формування у них позитивного ставлення до рекламної продукції. Політична реклама характеризується обов’язковою оплатою ефіру або площі у пресових виданнях для її розміщення, відповідною структурою повідомлення (текстового, або аудіовізуального), професійною режисурою.

Політична реклама різниться від комерційної тільки одним – товаром, що рекламується, є політичні партії (об'єднання), органи державної влади, політичні лідери, державні і громадські організації. Мета політичної реклами полягає в тому, щоб в емоційній і лаконічній формі донести до людини суть політичної платформи партії, образ кандидата чи іншого політичного об'єкту і тим самим не тільки сформувати позитивне ставлення до них з боку як можна більш широкого кола громадян, а й спонукати їх до реальних дій, спрямованих на їх підтримку.Перед політичною рекламою стоїть завдання якнайкраще прорекламувати політика на публіці, щоб він зміг дістати максимум голосів виборців, і отримати бажаний результат. Політична реклама – це справа дуже важлива на політичній арені, і нею займаються професійні іміджмейкери.

Залежно від каналів комунікації є такі форми політичної реклами:

1) публічні заходи;

2) використання друкованих матеріалів на зразок плакатів, листівок, газет;

3) використання друкованих ЗМІ;

4) використання електронних ЗМІ.

61.      Політичний брендинг.  політичний бренд – це організуюча ідея, есенція постулатів, поглядів, відносин і поводжень політика, зібрана в єдину гармонійну систему. Тому політичний брендинг – явище необхідне і природне для демократичного процесу, і в конкурентній боротьбі за владу бренди відшліфовуються згідно вимогам і очікуванням людей.

Політичний бренд – це не тільки зовнішня складова політика, політичної партії, іншого політичного продукту, хоча безумовно важлива. Політичний бренд – це комплекс образів, відносин, поведінкових і уявних конструкцій, емоцій, який формуються в людини по відношенню до політичного продукту.

Політичний бренд – це подання і ставлення до будь-якого політичного продукту. Таке уявлення, як правило, не формується активно виборцем, тобто шляхом пошуку та збору інформації про продукт, аналізу цієї інформації і порівняння з іншими продуктами. Таке уявлення формується пасивно шляхом маніпулювання, пропаганди, політичної реклами та інших технологій. Фактично виборець засвоює вже готові повідомлення, які при правильній стратегії формують потрібне уявлення і ставлення.

Технології побудови політ бренду не назвеш чесними і демократичними, оскільки участь виборець у цьому приймає мінімальне. Зате зміст програми – якраз проблеми і потреби виборців, які не знаходили відгуку у інших політиків. Найчастіше у виборців вже є модель потрібного політичного бренду, яку тільки потрібно «намацати» політикам і реалізувати. Участь виборців у побудові бренду може бути зведене до нуля, оскільки політичний бренд будується на основі сформованої моделі поглядів, програми і зовнішніх атрибутів політика і партії.

62.      Поняття та види політичного маніпулювання. Компромат. Термін "маніпуляція", чи "маніпулювання" походить від латинського слова «manipulare». Його первинний зміст має вельми позитивне значення "управляти", "управляти зі знанням справи", "надавати допомогу" тощо.Маніпуляція - це вид психологічного впливу, яке веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, які не збігаються з її існуючими бажаннями.

В сучасній літературі частіше вживається термін маніпулювання, що визначається як майстерність управляти поведінкою за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, свідомість та інстинкти людини. Маніпулювання суспільною свідомістю - приховане (латентне) управління свідомістю та поведінкою людей в певних політичних, соціальних та економічних інтересах правлячої еліти.

Способами політичного маніпулювання є: пряма підтасовка фактів, замовчування невигідної інформації, упереджена інтерпретація фактів, надання сфальсифікованої інформації, навішування ярликів для компрометації політиків, використанню групових інтересів та ін.

Основні засоби маніпуляції суспільною свідомістю є:

1. Мовні - використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше.

2. Немовні - блокування чи затримання "невигідної" інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.

3. Активні - насадження стереотипів і цінностей.

4. Пасивні - фрагментарність інформації.

Особливого значення маніпуляція набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик.

Сприйняття повідомлень залежить від номінативного аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів психологічного програмування масової свідомості

Графічні засоби організації тексту сприяють його чіткій візуалізації та розставляють акценти повідомлення, підсилюючи його певні частини. Ці засоби можуть використовуватись окремо або в поєднанні з іконічними засобами, підсилюючи маніпулятивний потенціал вербальної частини повідомлення. Зображення, що супроводжують текст, посилюють вплив вербальної аргументації завдяки добору іконічних елементів, що відповідає загальній маніпулятивній інтенції адресанта. Цьому також сприяють кольорові виокремлення, які привертають увагу до повідомлення та через властивості кольорів певним чином впливати на психіку людини налаштовують її на конкретне емоційне сприйняття інформації.

Так, ЗМІ використовують мову жестів як засіб маніпулювання свідомістю адресата, розміщуючи фотографії, яким притаманне певне оцінне значення невербальної поведінки об'єкта (наприклад, усмішка, відкриті долоні, стиснуті кулаки). Як правило, невербальні елементи підтверджують оцінку, що міститься у вербальній частині повідомлення, роблячи її більш ефективною.

65.      Політична рекламна кампанія як складова частина виборчої кампанії. Реклама — це друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про особу, товари, послуги або суспільний рух, відкрито опубліковане рекламодавцем й оплачене з метою збільшення обсягів збуту, розширення клієнтури, одержання голосів або суспільної підтримки.

У ст. 1 Закону України "Про рекламу" міститься таке визначення:

«Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару»

Рекламна інформація насамперед необхідна споживачеві, бо він — головна рушійна сила процесу продажу і від нього залежить, відбудеться процес купівлі чи ні. Реклама подає покупцеві інформацію про те, що існує товар певної марки, що він має конкретну споживчу характеристику, тим-то відрізняється від подібних товарів, його можна придбати в певному місці і за певну суму.

Основні функції реклами:інформативна - полягає у формуванні знань про товар, фірму, їх основних кількісних і якісних параметрах та особливості;психологічна - передбачає спонукання й розвиток потреб у будь-яких діях (наприклад, купівлі) через вплив на почуття самооцінки, престижу, погляди і уподобання споживачів, їх устремління;

• стимулююча - спонукає до придбання або купівлі товару, встановлення контактів та ін.;

• селективна (вибіркова). Виконуючи цю функцію, реклама часто допомагає споживачеві вибрати той товар, який відповідає його потребам, смакам, звичкам, можливостям і т. д. При цьому можна говорити про вибір з широкого асортименту товарів різних виробників (мимовільна селекція) і про вибір, який ініціюється одним рекламодавцем, наприклад реклама моделей телевізорів, конкретної марки для кухні, вітальні, автомобіля (спрямована селекція). Для реалізації даної функції рекламодавці часто докладають значних зусиль, доводячи до відома споживачів якісні та цінові характеристики різних товарних марок, що особливо ефективно реалізується з допомогою рекламних проспекті