43. Політична реклама на телебаченні.

Використання телебачення для політичної реклами було початком тенденції, котра зросла настільки значно, що політична реклама по телебаченню в сучасний час є основною формою спілкування між кандидатами і виборцями в американській виборчій системі. Кожна президентська кампанія з 1952 року має в значній мірі залежить від політичних передач. На виборах 1992 року Біллом Клінтоном, Джорджем Бушем ст., Россом Перро і партіями було витрачено більш як $ 120 млн. доларів для виробництва і трансляції телевізійних роликів. [4] Як відомо, політична свідомість є елементом насамперед політичної культури, яка містить набагато більш усталені, стійкі орієнтації та моделі поведінки, установки. «…воно [політична свідомість] тісно пов'язане з політичною культурою — генетично, політична свідомість є її похідним, вищим рівнем і, одночасно, в розвинених формах політичної культури, її стрижневим компонентом. Політична свідомість тісно пов'язана з політичною поведінкою — політична свідомість виступає як раціональна основа суб'єктивних механізмів такої поведінки. Воно пов’язане з політичною системою — політична свідомість є її суб'єктивним фундаментом, так би мовити, «людською основою» » [12]. Для політичної свідомості характерні емоції, почуття, оцінки, вона є відображенням та осмисленням політичного буття, містить предметне відношення до нього. 

Політична свідомість формується цілеспрямовано, шляхом виховання і освіти. І ось потужним джерелом цього виховання та освіти стало саме телебачення.

Отже, приведу визначення політичної свідомості — «віддзеркалення і осмислення людьми політичного буття, а також предметне відношення до нього. У структуру політичної свідомості включаються політичні норми і цінності, політичні переконання і уявлення, теоретичні і емпіричні знання. Політична свідомість формується в процесі політичної соціалізації.»

У формуванні політичної свідомості молоді беруть участь інституційні і латентні механізми. Представляючи собою організовану систему соціальних зв'язків, соціальних норм і певний набір доцільно орієнтованих стандартів поведінки в конкретних ситуаціях, соціальні інститути формують інституційну основу формалізованої і неформальної взаємодії різних сфер людської діяльності, роблячи безпосередній вплив на свідомість молоді.

44. Політична реклама та її різновиди в сучасних маркетингових технологіях.

Політична реклама різниться від комерційної тільки одним -- товаром, що рекламується, є людина. При цьому, як і у звичайній рекламі, в рекламі політичній на перший план виходять не загальні характеристики об'єкта, а його переваги для конкретних виборців. Політична партія має чітко підкреслювати те, як ідеї її лідера поліпшать життя пересічних громадян. Отже, проблема влади цілком аналогічна проблемі продажу товару.

Перед спеціалістами в галузі політичної реклами стоять такі завдання:

* з'ясувати, чого саме бажає громадськість від лідера та його партії;

* забезпечити бажані позитивні особистісні характеристики лідера з допомогою відбору та посилення тих, які він уже має;

* навчити лідера мистецтву спілкування з аудиторією, із засобами інформації, тобто навчити його азів акторського мистецтва: добрий політик сьогодні той, хто вміє "подати себе" з екрана телевізора, знає, як примусити людей усміхнутись чи зажуритись;

* наблизити лідера до мас, показавши, як багато важить для нього сім'я, як він займається спортом, як ставиться до своєї кішки чи свого собаки, яке в нього хобі тощо.

Реклама, що застосовується політичними діячами, може бути класифікована по різних підставах. У відповідності з каналами сприйняття рекламного повідомлення політична реклама підрозділяється на візуальну, аудіальную та аудіо-візуальну рекламу.

"Візуальна реклама включає в себе публікації в друкованих ЗМІ, буклети, вуличні щити, плакати, листівки, календарі. Як правило, така реклама має обмежену ефективність у силу своєї одномірні з точки зору каналів сприйняття.

Візуальна реклама може виконувати практично всі функції - привертати увагу, інформувати, переконувати і спонукати. Публікації в друкованих ЗМІ апелюють як до раціональної сфери, так і до емоцій аудиторії. Однак одноденна життя є сильним обмежувачем їх ефективності ". Існують і інші види візуальної політичної реклами: табло "бігуча стрічка", аеростати, буклети, листи, різні значки, майки. Як зазначає К. Джонсон-Карти, "в рекламі, яку використовують політики, велике значення мають різні зорові символи, фотографії і невербальні сигнали. Їм довіряють значно більше, ніж просто словам ".

Аудіальная реклама. Це, перш за все, радіопередачі. Їх перевагою є доступність для аудиторії. Якщо у говорящего приємний голос і переконлива мова, його звернення до аудиторії може бути ефективним навіть при непоказний зовнішності. У випадку радіо є більше можливостей використовувати акторів без загрози пізнання їх в обличчя і втрати довіри до повідомлення.

Аудіо-візуальна реклама. Це телевізійна і кіно реклама. Вона є найефективнішою як по каналах доступу до аудиторії, так і по масовості охоплення. Телебачення є не лише найбільш популярним серед ЗМІ, з його допомогою можна домогтися різного роду психологічних спеціальних ефектів при сприйнятті повідомлення. Дуже важливим є і час передачі. Тому під час виборчих компаній проводиться жеребкування серед кандидатів, аби зберегти принцип рівності. Існує певна залежність рівня довіри до рекламного повідомлення і довіри до каналу. Тому для політиків завжди існує проблема розміщення рекламного ролика на каналі з найбільшою довірою [1]. політичний реклама імідж візуальний аудіальний.

46.      Роль ЗМІ у формуванні іміджу політика. Найпопулярнішою PR-технологією, що використовується при формуванні політичного іміджу є ЗМІ.  У своєму найпростішому вигляді політичний ринок структурується навколо трьох основних елементів:

• виборців;

• політиків;

• різних механізмів, які забезпечують взаємодію виборців і політиків.

У системі цих механізмів, які забезпечують взаємодію виборців і політиків.  Дослідження і вивчення виборчого процесу дозволяє розрізняти використання ЗМІ у виборчій кампанії і їх участь.  ЗМІ можуть виступати переважно як виробник масово-інформаційних послуг, де використання ЗМІ суб'єктами політичних відносин, як правило, означає залучення друкованої та електронної преси в політичний процес.  А також як самостійний інститут демократії, що означає участь ЗМІ у політичному процесі, в кінцевому рахунку, є результатом її використання тими чи іншими суб'єктами політичних відносин.  Робота із засобами масової інформації (ЗМІ) повинна початися задовго до виборчої кампанії. А основними джерелами, через які вона забезпечує взаємодію політиків з виборцями, є:

• Телебачення, як потужний засіб впливу на виборців. Робота з телебаченням вимагає особливого професіоналізму і лише досвід хороших менеджерів, іміджмейкерів, прес-секретарів, режисерів, їх мистецтво володіння "телевізійним оточенням", дозволить кандидатові максимально ефективно використовувати час і затрачені кошти, вкладені у телебачення. На телебаченні важливо все: тема, форма і час виступу, мова та психологічний настрій, зовнішній вигляд, жести, одяг і її колір, інші тонкощі. Не завжди навіть досвідчений телережисер може правильно і ефективно організувати передвиборний виступ.

• Радіо є також ефективним засобом інформаційного впливу на виборців. Особливо гарні радіоматеріали, спрямовані на пенсіонерів і домогосподарок, а також на інших людей, які під час роботи слухають радіо.

• Газети все ще залишаються джерелом інформації для багатьох верств населення. Поява статті кандидата або статті про кандидата в газеті, безсумнівно, є додатковим у боротьбі за голоси виборців. Однак треба не тільки з'явитися в газеті, або видати її, а й вчасно доставити цю газету до кожного виборця. Важливу роль в цьому грають добре налагоджені виборчі технології.

47.      Характеристика політичної кампанії як виду управлінських відносин. Політична кампанія — система заходів, які здійснюються суб'єктом політичної дії протягом певного проміжку часу задля досягнення певної політичної мети або створення передумов для її досягнення.

Кампанії різняться:

а) характером мети — виборчі, рекламні, зовнішньополітичні, протестні, лобістські;

б) періодом проведення політичної кампанії — коротко-, середньо- і довготермінові;

в) цільовою аудиторією, на яку спрямовані дії організатора політичної кампанії — загальнонаціональні, регіональні, локальні, міжнародні.

Суб'єктом політичної кампанії можуть бути: держава, окремі органи державної влади, органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські та громадсько-політичні об'єднання, міжнародні політичні організації. Об'єктом впливу політичної кампанії можуть бути: громадяни окремої країни або населення кількох країн, окремі професійні, вікові та інші соціальні групи, населення окремих регіонів країни, населених пунктів, окремі посадові особи. Предметом ведення політичної кампанії можуть бути: діяльність ініціатора кампанії, рішення органів влади, інших політичних суб'єктів, проекти законів та інших законодавчих і нормативних актів, політичні гасла, ідеї тощо.

Остаточною метою політичної кампанії є встановлення комунікації суб'єкта політичної дії — ініціатора кампанії — з цільовою аудиторією, яка виступає об'єктом впливу в процесі політичної кампанії, консолідація певних соціальних або політичних груп навколо певної політичної сили. Водночас паралельно з цим може ставитися мета ослаблення авторитету політичного конкурента.

Особливістю політичної кампанії є те, що вона розгортається в певному соціально-політичному просторі. Тому ступінь її успіху визначається:

а) відповідністю поставленої мети актуальним потребам, настроям цільової аудиторії;

б) адекватністю вибраних засобів як особливостям об'єкта впливу, так і меті кампанії;

в) наявністю ресурсів, які ініціатор може задіяти для проведення політичної кампанії.

Для проведення політичної кампанії можуть застосовуватися такі методи: агітація, переговори, мітинги, роз'яснення, реклама тощо.

51.      Місце політичної участі в політичному процесі. Політична участь як наслідок політичної соціалізації. Політична участь – це вплив громадян на функціонування політичної системи, формування політичних інститутів і вироблення політичних рішень.

Суб’єктами політичної участі виступають – індивіди; соціальні групи і верстви; культурно-професійні, етнонаціональні, конфесіональні та політично згуртовані спільності; всі дорослі громадяни державно-організованих суспільств; врешті, міжнародні спільноти (наприклад, під час виборів у Європарламент). Вони безпосередньо чи будь-яким іншим чином залучені до вироблення і реалізації політичного курсу держав, політико-управлінських рішень, до рекрутування політико-посадових осіб та впливу на їх діяльність.

До найбільш значущих чинників можна віднести ідеологічний, нормативний, рольовий.

Ідеологічний чинник означає, що особа бере участь в політичному житті, поділяючи і підтримуючи принципи офіційної ідеології держави.

Нормативний чинник виявляється в тому, що політична поведінка будується за правилами, які диктує політична система і приписує нормативно-правова підсистема. Цей чинник політичної участі не сполучається обов’язково з особистісними цінностями і настановами. Підпорядкування політичній системі розглядається особою як виключно правильна і цінна орієнтація, а політична поведінка (участь) за характером є завжди легітимною та правослухняною.

Рольовий чинник пов’язаний із тією соціальною роллю, яку особа виконує в даній політичній системі, тобто – з її соціальними станом і власною самооцінкою: чим нижче соціальне положення, тим вірогідніше стає радикальний настрій особи проти існуючої влади. Прагнення певної частини людей

53.      Контент-аналіз як метод роботи з друкованими інформаційними джерелами. Контент-аналіз — якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, котрі висловлюються чи навпаки приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об'єкта дослідження.^[1] Популярність контент-аналізу ґрунтується на тому, що цей метод дозволяє вимірятилюдську поведінку (якщо вважати, що вербальна поведінка є її формою). На відміну від опитувань контент-аналіз вимірює не те, що люди говорять, що зробили чи зроблять, а те що вони справді зробили.

Може використовуватися як основний метод дослідження (наприклад, контент-аналіз тексту при дослідженні політичної спрямованості газети), в поєднанні з іншими методами (наприклад, в дослідженні ефективності функціонування засобів масової інформації), допоміжний або контрольний (наприклад, при класифікації відповідей на відкриті запитання анкет).

Виділяють два основних типи контент-аналізу: кількісний і якісний. Якщо кількісний аналіз націлений на виявлення частоти окремих тем, слів або символів, що містяться у тексті, то якісний аналіз пов'язаний з фіксуванням нетривіальних висловлювань, мовних інтонацій з розумінням цінності змісту повідомлення.

54.      Структурно-функціональний, конфліктний та біхевіористський підходи до розуміння і опису політичного процесу. Біхевіористський («поведінковий») метод припускає вивчення політики за допомогою конкретних досліджень політичної поведінки в різних громадських і професійних групах, його типізації та моделювання [3]. Біхевіоризм виник під впливом позитивізму і швидко поширився на всі суспільні науки. Застосування біхевіористського методу в політології грунтується на переконанні, що політика як суспільне явище має, перш за все, індивідуальний вимір, і тому всі групові форми діяльності вона прагне вивести саме з аналізу поведінки індивідів, поєднаних груповими зв'язками.. Суть біхевіористської методології полягає у вивченні політики за допомогою конкретного дослідження різноманітної поведінки окремих осіб і групп (але не інститутів). Структурно - функціональний аналіз передбачає розгляд політики як певної цілісності, системи, включає в себе складну структуру та структурні елементи, кожен елемент якої має певне призначення, які підпорядковуються певним закономірностям розвитку і функціонування та виконує специфічні функції (ролі), спрямовані на задоволення відповідних потреб системи. у. У структурно - функціональному аналізі за одиницю дослідження приймається «дія», а суспільство подається як сукупність складних соціальних систем дії (концепція Т. Парсонса, Р. Мертона). Кожен індивід у своїй поведінці орієнтований на загальноприйняті зразки поведінки. Норми, об'єднані в інститути, що мають структуру і володіють функціями, спрямованими на досягнення стабільності суспільства. Мета структурно - функціонального аналізу полягає у кількісній оцінці тих змін, до яких дана система може пристосуватися не на шкоду своїм основним функціональним обов'язкам. Цей метод доцільний для аналізу способів збереження і регулювання системи, максимальний же його ефект проявляється у порівняльному дослідженні політичних систем. Структурно - функціональний аналіз включає вивчення функціональних залежностей елементів політичної системи: єдності інститутів влади, відповідності їх дії (функціонування) потребам політичних суб'єктів; виявлення того, як реалізується потреба в пристосуванні системи до змінного середовища і т.д. Конфліктний підхід розглядає політику як сферу боротьби, в якій перемагає найсильніший, як панування одних над іншими. Політика трактується як поле зіткнення інтересів соціальних груп і інститутів з приводу влади, з приводу контролю над механізмом розподілення суспільних благ.

56.      Зв’язки з громадськістю: поняття, підходи, реалії. Зв'язки з громадськістю (англ. public relations, PR) — діяльність, спрямована на досягнення взаємопорозуміння та згоди між людьми, соціальними групами, класами, націями, державами на основі цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.

У вузькому розумінні — це систематична діяльність компанії, що спрямована на зміну переконань, ставлення, думок (опіній) та поведінки різних груп людей (цільових груп) стосовно компанії, її продуктів, послуг, а також конкретних проблем, ідей та дій. PR водночас може бути достатньо оперативним інструментом комунікаційної стратегії компанії, реалізуючи довгострокові задачі зі:

• створення та підтримки корпоративної репутації компанії,

• налагодження необхідних контактів,