24. Інформаційне забезпечення роботи політичної (виборчої) кампанії.

Виборчі кампанії, а вірніше, виборчі технології, «покликані зробити заплановані результати», як-от забезпечити «обрання» того або іншого кандидата. Ця ціль досягається через створення і корекцію установок, емоцій і поведінку різноманітних груп електорату.

Перший тип спрямований на еволюційне перетворення існуючої системи психологічних настанов, стереотипів і т. ін., другий – на докорінну перебудову цієї системи1. У виборчій кампанії переважно застосовують м’які, але сильнодіючі методи, це пов’язано в першу чергу з короткоплинністю кампанії2. Перш ніж розглянути методи пропаганди і контрпропаганди у виборчій кампанії коротко ознайомимося з основними підходами до вирішення завдання.

Закони сприйняття та обробки інформації людиною досить універсальні. Завдання пропагандистської кампанії - сформувати соціальну установку електорату. Соціальний технолог вивчає доступні характеристики виборця - його соціальне середовище, загальну піддатливість переконанню, установки, що активізуються комунікативним актом тощо, - й залежно від результатів аналізу конструює повідомлення. Ефективність повідомлення визначається вдалим вибором форми, аргументації, каналу передання, врахуванням ситуативних характеристик, підбором комунікатора, що належить до такої групи й виконує таку соціальну роль, яка не конфліктує з установками реципієнта.

Пропагандисти не прагнуть змусити людину свідомо аналізувати інформацію, вони радше апелюють до підсвідомості й намагаються викликати реакцію на тілесному рівні. Р озглянемо основні методи пропаганди і контрпропаганди у виборчій кампанії.

«Використання авторитетів (груп впливу)». Метод полягає у використанні авторитетних, відомих для цільової аудиторії людей або груп. Даний метод є одним із найпоширеніших в практиці виборчих кампаній. Наприклад, у ході виборчої кампанії мера міста Києва в 1999 відома співачка Софія Ротару виступала на підтримку Г. Суркіса, а відомі спортсмени – боксери Володимир і Віталій Клички виступили на підтримку О. Омельченка.

«Стверджувальні заяви». Метод полягає в поширенні різноманітних анітних тверджень у якості самоочевидних, таких що не потребують доказів. Ці твердження можуть бути як достовірними, так і ні. На основі данного методу побудована велика частина пропаганди.

«Станьте на бік переможців». У даному методі експлуатується бажання людей бути на боці переможця, аудиторія переконується в необхідності діяти так, щоб виявитися «на боці переможців», бути «як усі». Вибірковий добір інформації». Суть методу полягає в спеціальному доборі тих фактів, що є більш вигідними для однієї із сторін. Хоча, як

стверджують дослідники, факт - не пропаганда. Пропаганда – це інтерпретація факту3.

Загострення уваги». Цей метод багато в чому подібний із методом «спрощення, проблеми». Складні ідеї, події або дії супротивника зводяться до вразливого для супротивника аспекту. Так, створення «каневської четвірки» опоненти нейтралізували таким аспектом, як несумісністю лівих ідей О. Ткаченка з правоцентриськими поглядами Є. Марчука.

\25. Роль інформації в політичному житті суспільства.

Засоби масової інформації (ЗМІ) - це складова частина політичноїсистеми суспільства. Яке суспільство, така й система масової інформації. Утой же час ЗМІ здійснюють серйозно вплив на суспільство, йогостан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його.

ЗМІ висловлюють інтереси суспільства, різних соціальних груп, окремихособистостей. Їх діяльність має важливі суспільно-політичніслідства, так як характер інформації, що адресується аудиторії, визначає їїставлення до дійсності і напрям соціальних дій. Тому, зазагального визнання політологів, ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини,а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичніпрограми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формуваннягромадської думки, вироблення певних соціальних установок,формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків,діям.

У демократичній, правовій державі кожен громадянин має забезпеченезаконом право знати про все, що відбувається всередині країни і в світі. Яксправедливо підкреслюється в багатьох дослідженнях і випливає зрізноманітної і багатої практики, без гласності немає демократії, бездемократії немає гласності. У свою чергу, гласність і демократія не мислимібез вільної, незалежної преси. ЗМІ в даному випадку є такими жкомпонентами демократичної системи, як парламент, виконавчі органивлади, незалежний суд. У цьому плані ще ЗМІ називають четвертою владою.  Це образне вираження не тільки говорить про них як про владу, але і вказуєна своєрідний, специфічний, не схожий на владу законодавчу,виконавчу і судову характер цієї влади. У чому ця своєрідність? 

Перш за все в тому, що це - влада невидима. Вона не в своєму розпорядженні будь -або законодавчими, виконавчими, правоохоронними та іншимисоціальними органами. ЗМІ не можуть наказувати, зобов'язувати, карати,притягати до відповідальності. Єдина їх зброя - слово, звук,зображення, що несе певну інформацію, тобто повідомлення, судження,оцінки, схвалення або засудження явищ, подій, вчинків, поведінкиокремих осіб, груп людей, партій, громадських організацій, урядуі т.д. Преса надає вільному суспільству неоціненну послугу, будучидзеркалом, дивлячись в яке воно краще пізнає самого себе.

Відсутність такого "дзеркала" веде до переродження і виродження. Історія свідчить про те,що всі лідери тоталітарних режимів, небажаючі вдивлятися в своєправдиве відображення, погано закінчували.