10. Договір рст.

Чинний з 31.06.1978 р. Кількість учасників на 01.01.2010 р. становить 142 країни, які утворюють Союз. Відкритий лише для країн-учасниць Паризької конвенції.

Мета: спрощення, підвищення ефективності та економічності процесу отримання охорони винаходів у кількох країнах.

Міжнародна заявка подається однією із встановлених мов: англійською, іспанською, французькою, німецькою, російською, китайською чи японською. Припустимо використовувати голландську, шведську, норвезьку та фінську мови. Один екземпляр зберігається національною установою, куди подана заявка, а другий надсилається для реєстрації у Міжнародне бюро ВОІВ.

За підготовку та подачу міжнародної заявки сплачують мито в одній валюті в установу, куди подано заявку.

Процедура РСТ передбачає 2 фази розгляду заявки.

Міжнародна фаза передбачає:

- проведення формальної експертизи заявки тією установою, яка отримала заявку;

- проведення міжнародного пошуку однією з національних установ, якій надано статус міжнародного пошукового органу (Австрія, Австралія, Іспанія, Китай, Росія, США, Японія, Європейська патентна установа). Кожний пошуковий орган використовує визначений РСТ мінімум документації: патентні документи основних промислових країн з 1920 р. та узгоджений перелік непатентної літератури;

- доведення до відома заявника (через 4-5 місяців) та наступна публікація звіту за результатами пошуку разом із міжнародною заявкою. Заяв- ник має право внести зміни у формулу винаходу (1раз) та оцінити шанси отримати патент в обраних ним країнах. Може попросити здійснити попередню експертизу на умови патентопридатності. Цим займаються ті ж міжнародні органи, що здійснюють пошук). Публікація здійснюється у строк 18 місяців з дати пріоритету або раніше на прохання заявника. - відправлення заявки, звіту про пошук та висновку попередньої міжнародної системи в установи країн, вказаних у заявці, за необхідності надається переклад

11. Договори Мадридської системи.

Мадридська система міжнародної реєстрації товарних знаків регулюється двома міжнародними договорами – Мадридською угодою щодо міжнародної реєстрації знаків та Протоколом до Мадридської угоди щодо міжнародної реєстрації знаків (далі – Протокол до Мадридської угоди) .

Дає можливість власнику товарного знаку отримати охорону свого знаку одночасно у всіх країнах, що підписали вказані угоди шляхом подання однієї заявки однією мовою та уплати одного набору мита в одній валюті (швейцарські франки). Реєстрація підтримується в силі та подовжується за однією процедурою.

Мадридська угода діє з 1891 р. і передбачає можливість громадян до- говірних держав або громадян, які мають постійне місце проживання чи дійсне і не фіктивне промислове або торговельне підприємство на території однієї з договірних держав забезпечити охорону своїх знаків в інших країнах-учасницях. Обов’язкова умова: попередньо здійснюється реєстрація знака у країні походження – національному або регіональному патентному відомстві.

Якщо протягом 5 років знак втрачає національну охорону в країні походження, то міжнародну реєстрацію для отримання охорони в іншій країні використати вже не можна. Мадридський протокол діє з 1996 р. як доповнення до Мадридської угоди і усуває перешкоди для приєднання окремих країн (США, Японія, Великобританія) .

Мадридський протокол ввів певні новації: дозволяє подавати заявку на міжнародну реєстрацію на базі національних заявок, а не національної реєстрації; припускає строк у 18 місяців замість 12 для винесення рішення про відмову в наданні охорони товарному знаку; передбачена можливість подавати заявку не тільки французькою, а й англійською мовою, а з 2004 р. введено як робочу мову іспанську.