9 .Види і жанри образотворчого мистецтва. Скульптура . Загальна відомості та види.

Образотворче мистецтво. Відтворює об'єм, речовий вигляд предмету, предметну просторовість і колір, світло-повітряне середовище — тобто властивості реального світу. Дійсність передається у наочних, зримих накресленнях. Може відображуватися розвиток подій у часі. Образ створюється людиною-творцем за допомогою своєї фантазії (уяви).Види образотворчого мистецтва. До них належать обидва площинні різновиди — малярство (живопис), графіка та один об'ємний — скульптура. Окрім трьох названих, є ще четвертий різновид — фотомистецтво. Його теж вважають належним до даної групи, але наразі розглядаються лишень творіння художників — малярів, рисувальників й скульпторів.

Скульпту́ра (лат. sculptura, від лат. sculpo — вирізаю, висікаю) — ліпка, пластика, вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються із твердих чи пластичних матеріалів. Скульптура зображує головним чином людину, рідше тварин, її головні жанри — портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичний жанр. Художньо-виразні засоби скульптури — побудова об'ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, у деяких випадках також кольору.

За своєю формою розділяють два види скульптури: рельєф та круглу скульптуру. Остання в залежності від призначення ділиться на монументальну (великі архітектурні ансамблі,пам'ятники), монументально-декоративну (прикрашає будинки та парки) та станкову (зазвичай представлена в музеях, на виставках або є частиною інтер'єру)

10. Основи образотворчої грамоти . Малювання з натури предметів без передачі перспективного скорочення ( плоских та умовно- плоских)

. Композиція (від лат. сотрозШоп — «створення», «зібрання*, «розташуванням) е формою художнього вираження автором свого задуму. Композиція — це творча організація картини, скульптури тощо; це процес створення гармонійного твору.

Існують певні основні закони композиції, виконанняяких доз­воляє досягнути гармонійності і повноти виявлення задуму.

Закон цілісності: єдність цілого і частин, у вивершеній компо­зиції нічого не можна змінити без руйнування цілого. Колір, лінії форми, світлотінь, всі деталі повинні бути врівноваженими та єди­ними, нічого не можна ні додати, ні вилучити. '

Закон пропорційності і ритму: усі частини і деталі повинні бути пропорційними,ритмічними та гармонійними.

закон підлеглості всіх засобів задуму: всі художні засоби ви­користовуються цілеспрямовано, підкорені єдиній цілі розкриття задуму.

Закон новини: кожний художній твір має розповісти щось нове.

Крім цих законів, кожний вид образотворчого мистецтва має свої більш конкретні закони і правила.

Кожний художній твір має свій сюжетно-композиційний центр. В кожному творі ми сприймаємо симетрію чи асиметрію його час­тин, динаміку (рух) або статику (покій).

Нас заспокоюють плавні горизонтальні лінії і викликають по­чуття піднесеності, величі вертикальні лінії і т.д. Все це — область дії композиції.

2. Перспектива — зображення простору і предметів на площині таким чином, щоб створити уявність глибини і об'єму. Цей термін походить від латинського «реузрісеге» — правильно, гарно бачити. Особливість будови вашого органу зору так», що предмети при віддаленні зменшуються (кришталик ока е зменшувальною лінзою).

Деякі правила Перспективи були відомі ще 2000 років тому, ними користувалися майстри фресок Помпеї. Але науковий розви­ток перспектива отримала лише в епоху Відродження.

Основні закономірності лінійно! перспективи: предмети з віддален­ням зменшуються і на лінії обрію перетворюються на крапку; пара­лельні лінії, що віддаляються в глибину, здаються, наближеними.

Вибір точки зору, рівня обрію визначається композицією кар­тини, творчою задачею автора.

Існує два види побудови перспективи — фронтальна і кутова. При фронтальній перспективі паралельні лінії, що віддаляються в глибину, спрямовані в точку сходу,-що лежить на обрії проти ока глядача. Така точка — головна точка сходу. Лінії, що паралельні площині картини, залишаються паралельними (вертикальні лінії дверей, горизонтальні лінії карнизів, шпали рельсів).

Кутова побудова перспективи легко зрозуміла при зображенні коробки, що повернута під кутом до глядача. .

Ми маємо дві точки сходу справа та зліва від головної. Коло в перспективі має форму еліпса.

8. Кольорознавство. Колір є найспецифічнішою для живопису виражальною можливістю. Його експресія, особливість викликати різноманітні відчуття, асоціації посилює емоційність відображен­ня, зумовлюючи відображально-виражальний і декоративні можливості живопису. В творах живопису колір створює цілісну систему (колорит). Звичайно, використовуються взаємопов'язані кольори та їх відтінки (кольорова гама), хоча існує також живопис із відтінками одного кольору (монохромний живопис). Кольорова композиція забезпечує колористичну єдність твору, впливаючи на його сприймання глядачем.

Для малювання з натури з урахуванням правил перспективи, має велике значення картинна площина. Картинною площиною називається вертикальна площина, яка знаходиться між нашим зором і предметом, який ми малюємо. Щоб краще було спостерігати за предметами, роль картинної площини може виконувати виготовлений видошукач - вирізане у картоні віконце невеликого розміру. Через нього ми бачимо предмети так, як будемо малювати. Для кращого розміщення малюнка на форматі слід, притримуючи видошукач фронтально перед очима, пересуваючи його вправо, чи вліво, вгору, вниз, відшукати в ньому найкраще розміщення предметів, які будемо малювати.  У оволодінні образотворчою грамотою головним ускладненням для учнів є малювання з натури. Важкість викликана тим, що на плоскому листі паперу потрібно зобразити подібність якого-небудь предмету, що знаходиться перед очима, об'ємного формою, яку слід передати правдиво і виразно — олівцями або фарбами. Передати на плоскому листі паперу об'ємну (тривимірну) форму того або іншого предмету — значить вирішити певну задачу в малюванні. Здібність до рішення подібних задач виробляється в копіткій праці по практичному вивченню закономірностей