1.Сум як предмет наукового вивчення

Мова-невідємна ознака людського колективу. Вона виникла разом з зародженням людс. Сусп.,живе й розвивається разом з ним, виконуючи при цьому надзвич. важливі сусп. Ф-ції.Саме виявленням закономірностей розвитку мови,часц її виникн,визначенням місця мови як особл явища у сусп. культ . житті людства, займається така наукова дисципліна як мовознавство і зокрема курс СУЛМ. Завдання сучасної мовознавчої науки:1)вивч пит. Про походження СУМ;2)вивч сучасн. Стан мови;3) дослідити процеси,які відбуваються на даному етапі її розвитку;4)розкрити перспективи розвитку мови як нац. мови народу. Основним завд курсу СУМ є системат виклад теоретичних питань з усіх розділів курсую. Практ знач курсу у процесі вивч СУМ полягає в умінні розвив сам ост аналізу мовних фактів,в умінні сприймати красу слова,вчитися культурі висловлювання. До складу СУЛМ входять такі розділи:1.Вступ;2.лексикологія;3.фразеологія; 4.лексикографія;5.фонетика й фонологія; 6.орфоепія;7.графіка й орфографія; 8.морфеміка й словотвір; 9.морфологія; 10.синтаксис; 11.пунктуація.

2.Словниковий склад мови

Усі слова,що вжив в певній мові становлять її лексику,або словниковий склад мови. Розділ мовознавства,в якому вивч словник склад мови назив лексикологією. Слово-одна з основних одиниць мови. Без словник складу жодна мова не може існувати.Тому вивч слова є одним з найважливіших завдань мовознавчої науки. Укр лексика вивч слова з погляду на їх:1.значення(синоніми,антоніми,омоніми); 2. Походження(вл.укр., запозичені); 3.вживання (активна,пасивна лексика); 4.стилістичного використання(науковий,оф-діловий,публіцист, худ,розмови,конфесійн).

3.Багатозначність слів у сум

У мові є слова,зміст яких зводиться до назив якогось 1 поняття,ознаки чи явища дійсності. Слова,що мають лише 1 знач,назив однозначними. Здатність же слова мати к-ка знач,назив багатозначн,або полісемією. Пильніша увага до багатозначн слова дає можливість виявити нерівноцінність його значень: одне-головне,його назив прямим,реш та-переносні. Наприклад: «широкий степ» та «широке щастя».У 1му прикладі слово широкий позначає «такий,що займає великий простір» і сприймається я пряме.А у 2му прикладі слово широкий вжите у переносному знач. Переносне вжив слів особливо поширене у худ та розмовн стилях. Типи переносних значень:метафора, метонімія,синекдоха. Метафора-перенесення ознак,властивостей предметів на істоти,і навпаки: спогади краяли моє серце. Метонімія – перенесення назви з 1го класу предметів або назви 1го преді на ін.,які межують між собою, перебувають в зв’язку:Інститут святкує своє трьохсотріччя. Синекдоха-тип перенесення назви частини на назву цілого,і навпаки:він скрізь руку має,а ми що??

4.Групи слів за значенням.Синоніми.Омоніми. Антоніми

Синоніми(від грецьк. Synonymos однойменний) – це слова,які мають близьке або тотожне значення,але відрізняються звучанням.Н:про живати-мешкати,бажати-хотіти. Синонімія-сукупність синонімів мови. Вона ґрунтується на здатності позначати 1 і той же предмет к-кома словами. Син бувають: 1.лексичні-належать до однієї ч.м.,мають відмін лише у значенні.Н:роз глядати й аналізувати(1слово-загальне знач,2ге належить до наукової термінології(не просто розгляд,а за науковою метою)); 2.стилістичні: говорити і балакати(2 слово доречне в розмовному стилі);3.семантико-стилістичні: архітектор і зодчий(2 слово має відтінок урочистості); 4.абсолютні синоніми:алфавіт і абетка, буква і літера.Контекстуальні Синон-це ті,які лише в певному контексті мають близьке знач. Слова,що мають однакове чи подібне знач утв синонімічний ряд: гарний-красивий- чарівний-чудовий-хороший-вродливий. У син ряді є стрижневе слово,навколо якого групуються усі ін. компоненти ряду. Воно найчіткіше виражає загальне знач син ряду.

Омоніми-слова,які однаково звучать,але мають різні значення.Омоніми принципово відрізн від багатозначн слів,так як між значеннями полісемантичного слова існують зв’язки,а значення омонімів різні. Омоніми зявляються внаслідок: - звікових змін слів у процесі розвитку, - випадкового збігу звучання укр. Та іншомовн слів(ліра(муз інст.)-ліра(грошова один)), - збігу звучання форм різних слів (не з граба-незграба). Омоніми: 1. Абсолютні(повні) бувають в межах 1ї ч.м.Їх звук склад збігається в усіх формах.Н бігун(людина)-бігун(полюс). 2. Неповні-слова,що збігаються звуч не в усіх грам формах.Н: биток(шмат свинцю – Н.в) – биток(котлета у Р.в.). Неповні омоніми: 1. Омофони – слова,що збігаються звук складом, але різні за знач і написанням.Н: сон-це та сонце. 2. Омографи-слова,що пишуться однаково, але різняться за знач,а у вимові-наголосом.Н:гладкий-гладкий(повний).

Антоніми-слова(переважно 1 ч.м.),які мають протилежне знач. В антонімічні відношення мо жуть вступати слова і сс. різних ч.м. Антоніми об’єднуються в пари.Н:день-ніч,там-тут. Обєдна ння проходить на основі спільного загального поняття,але різних виявів якості,властивості, стану предметів і т.д. Антоніми був: 1. Абсолютні 2.градуальні-проміжні знач між крайніми точками антонімів. Також існують антоніми-конгресиви – поняття,які є нерухомі. Н:війна-мир.