- •1.Підручник з історії. Навчальні посібники, робочі зошити (проаналізувати один з підручників історії)
- •Бесіда, інші види. Підготовка і проведення бесіди
- •3 Види, функції і методика роботи з історичними картами
- •Відомі Українські методисти хх ст. Та можливість застосування їхніх методик у ххі ст
- •5. Дайте оцінку способам мотивації учіння
- •6.Поняття гуманізації. Значення гуманізації в процесі навчання історії.
- •7.Джерела історичних знань, критерії їхньої класифікації
- •8.Екскурсії як форма навчально-виховної роботи з історії. Типи екскурсій, методика їх проведення.
- •9.Інтерактивні технології навчання на уроках історії
- •10.Вимоги до сучасного кабінету історії та робочого місця учителя
- •11.Класифікація методів навчання з історії.
- •12.Класифікація традиційних та нестандартних типів уроку.
- •13.Класифікація усних методів. Функції та значення усного повідомлення історичного матеріалу.
- •14.Критерії відбору засобів навчання історії. Ілюстративні засоби.
- •15.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних понять.
- •16.Методи і методичні прийоми засвоєння історичних фактів, явищ, подій, процесів
- •17.Методика використання хронологічних, синхронічних таблиць та логічних схем на уроках історії
- •18.Методика навчання за самостійною пізнавальною діяльністю учнів
- •19.Методика роботи з історичними документами на уроці історії, значення використання історичних документів
- •20. Методичні особливості вивчення життя і діяльності історичних осіб
- •21. Методичні умови формування умінь і навичок на уроках історії
- •22. Принципи та правила навчання
- •24. Охарактеризувати основні завдання вивчення історії в школі. Сучасні концепції історичної освіти.
- •25. Нормативно-правова база сучасної історичної середньої освіти
- •26. Особливості, характерні ознаки та види групової форми роботи на уроках історії, правознавства та ін. Суспільних дисциплін
- •27. Охарактеризувати види наочного навчання. Функції наочного навчання.
- •28. Охарактеризувати загальні закономірності розвитку дитини.
- •29. Охарактеризуйте загальну методику уроку історії. Основні процедури аналізу уроку.
- •30. Пам’ятки як засіб формування навчально-пізнавальних умінь, типи пам’яток з історії
- •31.Перелічити етапи формування умінь, дати їм розгорнуту характеристику
- •32.Елементи вищої освіти в середній школі (ман та ін.)
- •33.Перелічити компоненти структури історичних знань
- •34.Підготовка учителя до уроку, план-конспект уроку та його аналіз.
- •35. Характеристика основних типів уроку
- •38.Програмоване навчання історії. Дистанційна освіта та малокомплесні школи.
- •39.Розвиток методики навчання історії в Радянському Союзі і зх. Країнах другої половини хх ст.
- •40.Роль та значення проблемного навчання історії для розумового та інтелектуального розвитку учнів
- •41.Складові елементи уроку історії. Інтерактивні технології на уроках історії
- •2. Інтерактивні технології навчання
- •42Сучасні програми з історії для загальноосвітньої школи. Їх характеристики та вимоги до уроку історії
- •43.Умови й етапи формування історичних понять у класичний спосіб (перелічити процедури). Які існують способи формування історичних понять?
- •45.Характеристика методичної літератури з історичних дисциплін середньої школи.
- •46.Характеристика методів навчання за джерелами пізнання історичної дійсності. Форми інтерактивного навчання.
- •47.Цілі і форми діяльності Ради Європи у галузі викладання історії
- •49.Шкільна історична освіта в Україні в хх-ххі ст.
- •50.Шкільна програма суспільствознавчих курсів та методика їхнього викладання.
- •52. Сучасні вітчизняні та зарубіжні вчителі-новатори їхні методики викладаня історії в новітніх геополітичних трансформаціях.
9.Інтерактивні технології навчання на уроках історії
Такими методами є: груповий, (взаємодія між учасниками процесу навчання реалізується черей співпрацю у малих групах); колективний (багатостороння взаємодія І полілогом, в якому бере участь кожен учень класу); колективно-групо¬вий (коли робота малих груп поєднується з роботою всього класу). Ці методи є частиною інтерактивних технологій навчання і разом з ціля¬ми, відповідно структурованим змістом та засобами навчання склада-ють інтерактивну модель. Кожен з методів виступає у навчанні історії як сукупність прийомів і засобів, адекватних змісту навчального істо¬ричного матеріалу.
Розглянемо докладніше інтерактивні методи як основу для розбу¬дови інтерактивних технологій навчання.
Колективний (фронтальний) метод передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За та¬кої організації навчальної діяльності кількість слухаючих завжди більша від тих, хто говорить. Усі учні, в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.
Груповий (кооперативний) метод передбачає навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативний метод відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізу¬вати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє до¬сягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань та фор¬мування вмінь. Він легко і ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних ета¬пах навчання.
Почуття групової приналежності дає учням змогу подолати труд¬нощі, які постають на їх шляху. Коли діти навчаються разом з інши¬ми, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і умінь.
Ключовою ознакою інтерактивного групового методу є коопе-рація учнів. Групову роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не завжди можна вважати кооперативною, перш за все тому, що при такій роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ста¬вить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цьо¬го в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язко¬вого. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової - викликає конкуренцію, змагання.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдан¬ня, поставлене вчителем може виконати кожен учень самостійно, навіть працюючи в групі, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна людина до¬сягти її не в змозі.
Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кож¬ного учня в навчанні всіх.
Співробітництво (кооперація) - це спільна діяльність для досягнен¬ня загальних цілей. У межах спільної діяльності індивідууми праг¬нуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним навчанням називається такий спосіб його організації, при якому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане за¬вдання - доти, доки всі члени групи не зрозуміють і не виконають йо¬го успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.
Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, інші - конкуренцію, треті - тільки зусил¬ля окремої особистості. На відміну від ситуації кооперативного на¬вчання, ситуація конкуренції виникає, коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що насправді досяжна тільки для одного чи декількох учнів. У конкуренції присутня негативна взаємозалежність між цілями, що досягаються. Учні розуміють, що вони досягають своїх цілей тільки за умови, що інші учні класу зазнають невдачі. Здійснюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку -учні або ретельно працюють, щоб перемогти інших однокласників, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що в них є шанс на перемогу. В індивідуалістській навчальній ситуації учні працюють поодинці, щоб досягти цілей, що ніяк не співвідносяться з цілями однокласників. Цілі, до яких прагнуть учні, незалежні одна від одної. Учні розуміють, що їхні успіхи не залежать від діяльності това¬ришів. Як результат, вони зосереджуються винятково на власних інте¬ресах і персональному успіху, а успіхи і невдачі інших ігнорують як те, що не має ніякого значення.
Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить груповий кооперативний метод одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.
Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.
