- •Основні типи взаємодій у природі.
- •1.3. Фізика і науково-технічний прогрес. Роль вітчизняних вчених в розвитку фізики.
- •2.1.1. Простір і час у нерелятивістській фізиці. Системи відліку. Кінематика точки. Перетворення Галілея. Інерціальні системи відліку. Принцип відносності Галілея.
- •2.1.2. Динаміка матеріальної точки. Поняття сили. Закони динаміки матеріальної точки та межі їх застосування.
- •2.1.3. Динаміка системи матеріальних точок. Рівняння руху ситеми матеріальних точок.
- •2.1.4. Рух у полі центральних сил. Закони Кеплера і закон всесвітнього тяжіння. Умови еліптичного, параболічного і гіперболічного рухів.
- •2.1.5. Задача двох тіл.
- •2.1.6. Рух заряджених часток в електромагнітних полях
- •2.1.7. Закони збереження енергії і імпульсу в нерелятивістській механіці та їх зв’язок із властивостями симетрії простору і часу.
- •2.1.8 Неінерціальні системи відліку. Сили інерції. Прояви сил інерції на Землі.
- •2.1.9 Гравітаційне поле. Закон всесвітнього тяжіння. Закон Кеплера. Інертна і гравітаційна маси. Принцип еквівалентності.
- •2.1.10 Механічні коливання. Вільні і вимушені коливання. Резонанс. Коливання при наявності тертя.
- •2.1.11.Механічні хвилі. Рівняння біжучої хвилі. Інтерференція хвиль. Стоячі хвилі.
- •2.1.12. Механіка рідин і газів. Закономірності руху ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернулі.
- •2.1.13. Принцип найменшої дії. Рівняння Лагранжа другого роду. Узагальнена сила, функція Лагранжа.
- •2.1.14. Канонічні рівняння Гамільтона. Функція Гамільтона.
- •2.1.15. Розсіяння частинок у центральному полі. Формула Резерфорда.
- •2.1.16. Динаміка твердого тіла. Система рівнянь руху твердого тіла. Момент сили. Момент інерції. Теорема Гюйгенса-Штейнера.
- •2.1.17. Динаміка матеріальної точки змінної маси. Рівняння Мещерського. Формула ціолковського
- •2.2.1 Експериментальні основи теорії відносності. Постулати Ейнштейна. Перетворення Лоренца. Принцип відносності Ейнштейна.
- •Перетворення швидкостей
- •2.2.2. Релятивістський імпульс і енергія, зв’язок між ними. Енергія спокою. Частинки з нульовою масою. Релятивістська динаміка. Закон збереження енергії- імпульсу.
- •3.1.1 Електричні заряди. Вимір питомого заряду частинки і елементарного заряду. Рівняння неперервності.
- •3.1.2 Електромагнітне поле у вакуумі і його характеристики. Принцип суперпозиції. Сила Лоренца.
- •3.1.3. Експериментальні основи електродинаміки: взаємодія нерухомих зарядів, досліди Кулона; взаємодія струмів, досліди Ампера; електромагнітна індукція, досліди Фарадея.
- •3.2.1 Система рівнянь Максвела у вакуумі. Розглянемо потік через замкнену поверхню - і-р-ня Максвела.
- •3.2.2 Потенціали електро-маг поля, р-ня для потенціалів, градієнтна інваріантність електр поля.
- •3.2.3. Густина енергії і густина потоку енергії елек-маг поля.
- •3.2.4 Закони перетворення полів і потенціалів при переході від однієї інерц сис до іншої. Принцип відповідності в електродинаміці.
- •3.2.5 Система рівнянь Максвела у речовині.
- •3.3.1. Електростатичне поле у вакуумі, його потенціальність. Принцип суперпозиції і теорема Гаусса. Енергія взаємодії системи зарядів і енергія електростатичного поля.
- •3.3.3 Електростатичне поле в діелектриках. Теорема Остроградського-Гаусса для поля в діелектрику.
- •3.3.4. Поляризація діелектриків. Полярні і неполярні діелектрики. Сегнето- і п’єзоелектрики. Антисегнетоелектрики, піроелектрики.
- •3.3.6. Магнітне поле електричного струму. Закон Ампера. Індукція і напруженість магнітного поля. Закон Біо – Савара – Лапласа.
- •3.3.7. Постійний струм в металах. Сила і густина струму. Закон Відемана – Франца. Електрорушійна сила. Закони Ома і Джоуля-Ленца. Правила Кірхгофа і їх фізичний зміст.
- •3.4.1 Змінний струм. Опір, ємність, індуктивність у колі змінного струму.
- •3.4.2 Коливальний контур. Вільні і вимушені коливання. Резонанс. Генерація не затухаючих електромагнітних коливань.
- •3.5.1 Хвильове рівняння. Плоска монохроматична хвиля. Швидкість поширення електромагнітних хвиль. Ефект Доплера.
- •3.5.2. Випромінювання електромагнітних хвиль. Дипольне випр. Електромагнітна природа світла. Шкала електромагнітних хвиль.
- •4.1.2 Поняття про когерентність. Інтерференція світла. Методи здійснення інтреференції світла.
- •4.1.3 Принцип Гюйгенса-Френеля. Дифракція світла. Дифракція Френеля і Фраунгофера. Дифракційна решітка. Дисперсія і роздільна здатність решітки.
- •4.1.4 Поляризація світла: лінійна, колова та еліптична поляризації. Еліпсометрія. Подвійне променезаломлення. Поляризаційні призми.
- •4.1.5 Фізичні принципи оптичної голографії. Динамічна голографія.
- •4.2.1. Відбивання і заломлення світла на межі розділу двох діелектриків. Формули Френеля.
- •4.2.2 Дисперсія. Нормальна і аномальна дисперсія. Електронна теорія дисперсії світла. Поглинання світла. Фазова і групова швидкості світла.
- •4.2.3 Розсіювання світла. Види розсіяння світла: закономірності і елементи теорії.
- •4.2.4. Основи нелінійної оптики. Основні нелінійні явища – генерування нових частот, параметричне підсилення світла, самофокусування і самодифракція.
- •4.2.5. Теплове випромінювання і його закони. Формула Планка.
- •4.2.6. Оптика анізотропних середовищ. Штучна анізотропія: фотопружний ефект, ефекти Керра, Поккельса та Коттона-Мутона.
- •4.2.7. Фотоефект. Закони і теорія фотоефекту. Гіпотеза світлових квантів.
- •4.2.8. Ефект Комптона: основні закономірності та теорія ефекту
- •4.3.1 Наближення коротких хвиль. Основні поняття і закони геометричної оптики. Заломлення світла на плоскій і сферичній поферхнях.
- •4.3.2 Дзеркала, призми, лінзи. Оптичні прилади.
2.1.13. Принцип найменшої дії. Рівняння Лагранжа другого роду. Узагальнена сила, функція Лагранжа.
Принцип
найменшої дії ще називають принципом
Остроградського-Гаусса, він полягає в
тому, що з усіх рухів, які переводять
систему з стану А в стан В в дійсності
реалізується той, для якого варіація:
.
- інтеграл дії в
узагальнених координатах.
Рівняння Лагранжа ІІ-го роду має вигляд :
- функція Лагранжа
-
узагальнений потенціал
-
кінетична енергія системи
- узагальнена
швидкість
- узагальнені
координати - відповідає числу ступенів
вільності системи.
2.1.14. Канонічні рівняння Гамільтона. Функція Гамільтона.
Якщо система матеріальних частинок характеризується функцією Лагранжа, то узагальнена енергія цієї системи:
- функція Гамільтона.
.
Якщо функція Лагранжа явно не залежить від часу, то
,
- узагальнена енергія системи зберігає
своє значення.
Функція Гамільтона характеризує механічну систему і в загальному випадку може характеризувати систему з нескінченним числом ступенів вільності. Вона являє собою повну механічну енергію.
Якщо функцію Гамільтона представити через канонічні змінні, то
.
Відомо, що узагальнений імпульс :
.
Знаючи це можна записати :
.
Ці два рівняння називаються канонічними рівняннями Гамільтона і вони мають симетричний вигляд відносно канонічних змінних qk і pk.
2.1.15. Розсіяння частинок у центральному полі. Формула Резерфорда.
Р
озглянемо
закономірність розсіювання α – ч-к у
пучку. Із пучка α – ч-к виділимо
циліндричний шар радіусом b
і товщиною db.
Нехай цей пучок падає на розсіюючий
центр.
Після розсіювання α – ч-ки, які були у виділеному шарі будуть знаходитися в межах тілесного кута dω який обмежений двома конічними поверхнями з кутами при вершинах 2θ і 2(θ+dθ).
N- густина потоку α – ч-к (к-ть α – ч., що проходять в напр. розсіюв. через од. площі зо од. часу).
(5)
dN↔θ
dN=2πbdb (6)
(7)
(8)
Остаточно знайдемо кількість частинок, що припадають на одиницю тілесного кута , в якому рухаються α – ч-ки після розсіювання :
(9) -
ф-ла Резерфорда
2.1.16. Динаміка твердого тіла. Система рівнянь руху твердого тіла. Момент сили. Момент інерції. Теорема Гюйгенса-Штейнера.
Тверде
тіло
–
це система матеріальних точок, відстані
між якими незмінні.
Поступальним
рухом твердого тіла називається
такий
його рух, при якому довільна пряма
проведена у тілі
рухається
паралельно до свого початкового
положення.
При
поступальному русі тіла усі його точки
описують однакові траєкторії (при
накладанні збігаються) і в будь-який
момент часу швидкості і прискорення
усіх точок тіла рівні між собою.Кінематика
поступального руху твердого тіла
зводиться до
кінематики точки. Тому
поступальний рух твердого тіла задається
так само як точки.
Зазвичай,
поступальний рух твердого тіла задається
рухом
його центра ваги координатним способом,
тобто
Це кінематичні
рівняння поступального руху
твердого
тіла.
Тіло,
яке рухається поступально, має три
ступені вільності.
Кінематичними
характеристиками тіла при його
поступальному
русі є швидкість тіла v
і прискорення тіла a.
,
Обертальним рухом називають такий рух, при якому траєкторії всіх точок є концентричні кола, центри яких лежать на одній прямій, що називається віссю обертання.
Момент
інерції
тіла відносно осі дорівнює сумі добутків
елементарних мас тіла на квадрати їх
віддалей від осі обертання.
.
Зауважимо, що момент інерції існує
незалежно від того, обертається тіло
навколо деякої осі, чи перебуває відносно
цієї осі у стані спокою. Момент
інерції
величина скалярна, вимірюється в кгм2.
.
Якщо густина тіла
величина стала, то:
.
Моментом
сили
відносно нерухомого центра О
називається векторна величина, що
дорівнює векторному добутку радіуса
вектора
,
проведеного з точки О
до точки прикладання сили, на вектор
сили
.
.
Вектор
напрямлений перпендикулярно до площини,
у якій лежать вектори
і
,
таким чином, що з його кінця найкоротший
поворот від вектора
до вектора
видно проти напряму руху годинникової
стрілки.
Модуль моменту сили можна подати у
вигляді:
М = rFsin
= Fl,
де
l
= rsin
плече
сили відносно т. О
Момент імпульсу
матеріальної
точки відносно нерухомого
центру О
визначається
як:
,
де
радіус-вектор,
проведений з центру О до матеріальної
точки.
імпульс
матеріальної
точки.
Якщо
тверде тіло здійснює обертальний рух
навколо нерухомої осі OZ, то вводиться
поняття моменту імпульсу відносно
нерухомої осі.
-швидкість
зміни моменту імпульсу тіла дорівнює
моменту сили,що діє на тіло.
При
обертанні тіла навколо нерухомої осі:
,основний закон динаміки обертального
руху твердого тіла відносно нерухомої
осі:
.
де
кутове
прискорення тіла.
Момент сили відносно осі обертання дорівнює добутку моменту інерції тіла відносно цієї осі на набуте тілом кутове прискорення.
Теорема
Гюйгенса-Штейнера. Момент
інерції тіла Jz
відносно довільної осі дорівнює сумі
моменту інерції JС
відносно осі, паралельної даній, що
проходить через центр мас тіла і добутку
маси тіла
m
на квадрат відстані між осями d.
.
