Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вот.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
251 Кб
Скачать
☆

3.2. Аналіз зобов'язань підприємства та їх ефективності

3.3 Удосконалення методики економічного аналізу поточних зобов'язань підприємств і підвищення його ролі в управлінні підприємством

Аналіз на підприємстві проводиться лише у спрощеній формі, тому не може дати повну і достовірну оцінку поточним зобов’язанням. В цьому випадку необхідно аналіз проводити регулярно і доводити до відома керівника висновки про результати діяльності підприємства.

Підчас узагальнення теоретичних питань щодо визначення сутності ми з'ясували, що підприємство образом веде організацію обліку поточних зобов'язань, економічно обґрунтовано проводить розрахунки з постачальниками і підрядниками у процесі промисловості, правильно веде облік розрахунків за короткостроковими позиками, правильно ведеться нарахування та сплата податків до бюджету.

Результати обліку та аналізу поточних зобов'язань обов'язково доводиться до відома заінтересованих служб та підрозділів, а також при необхідності - керівництву підприємства для прийняття управлінських рішень спрямованих на усунення негативних причин, які сприяють погіршенню фінансового стану.

Вагоме місце в системі розрахункових операцій мають розрахунки з постачальниками. Прибутковість підприємства в основному залежить від швидкості обороту капіталу. Для дотримання діючих правил розрахунків слід запобігати їх простроченню, сприяти зменшенню кредиторської і дебіторської заборгованостей. Чим швидше здійснюється процес розрахунків, тим ефективніше працює підприємство.

Облікові показники заборгованості за розрахунками впливають на ліквідність та платоспроможність, характеризують фінансовий стан кожного окремого підприємства і держави взагалі, впливають на рівень їхньої інвестиційної привабливості, кредитоспроможності та загальної рентабельності. Заборгованість перед постачальниками виникає через розрив у часі від моменту переходу права власності на придбані товари, виконані роботи чи надані послуги до моменту їхньої оплати.

Власюк Г.В. пропонує вдосконалити аналіз розрахунків з постачальниками шляхом створення таблиці, де буде видно заборгованість кожного постачальника за договорами, термінами погашення заборгованості за графіком та фактично. Це дасть змогу визначити за кожною операцією, дотримання термінів постачання товарно-матеріальних цінностей і своєчасність розрахунків [35]. Господарські операції повинні відображаються тільки на підставі своєчасно та правильно оформлених документів із заповненням усіх реквізитів підприємства.

Тесленко Т.І. запропоновано методику аналізу поточних зобов’язань, яка полягає у вивченні структури поточних зобов’язань, їх оборотності, визначенні ступеня платоспроможності та ліквідності підприємства, які розраховують на основі даних фінансової звітності, а також у здійсненні розрахунку граничної суми поточних зобов’язань під впливом таких чинників як доходи, витрати діяльності, оборотні активи підприємства. Це буде здійснено з метою встановлення платоспроможності підприємства та запобігання його банкрутству [32, с. 13].

Як процес удосконалення І.Я. Омецінською здійснено класифікацію боргів підприємства: з терміном погашення до трьох місяців; від трьох до шести місяців; більше шести місяців [3, с. 12].

На підприємствах України для удосконалення обліку розрахунків з постачальниками потрібно удосконалити не тільки теоретичні розробки в системи обліку поточних зобов’язань а й практичні впровадження. Розробити схему документування розрахунків між постачальниками та покупцями залежно від терміну та форм оплати, схему документообігу розрахунків з постачальниками на підприємстві. Це дозволить повністю розкрити облікову інформацію для ефективного управління господарською діяльністю підприємств.

Удосконалення існуючої в Україні системи обліку поточних зобов’язань можливе лише за умови її уніфікації, з міжнародною, але при одночасному урахуванні національних особливостей. Це дозволить повністю розкрити облікову інформацію для ефективного управління господарською діяльністю підприємств.

У процесі формування ринкових відносин в Україні набуває особливого значення фінансовий менеджмент – "управління фінансовою стійкістю підприємства, спрямоване на досягнення його стратегічних і тактичних цілей". Взаємозв'язок фінансового менеджменту і акціонерних відносин власності виявляється в управлінні власниками і уповноваженими особами фінансовою стратегією розвитку акціонерного товариства, що забезпечує насамперед фінансову стійкість акціонерного товариства, ефективне використання фінансових ресурсів, формування фондів грошових ресурсів у встановлених розмірах, контроль за використанням і збереженням майна тощо. Фінансовий менеджмент на підприємствах виявляє резерви фінансування, що забезпечують зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, зменшення витрат, отримання прибутку, збалансування матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення фінансової стійкості [31, с. 84]. Для розробки адекватної стратегії особливого значення набуває ефективно проведений фінансовий аналіз діяльності підприємства, результати якого використовуються для прийняття управлінських рішень щодо попередження збитковості і забезпечення розвитку підприємства.

До погіршення фінансової стійкості призводять наднормові запаси товарно-матеріальних цінностей, суми дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, незаплановані витрати тощо. Вважаємо, що фінансова стійкість підприємства може бути забезпечена шляхом визначення оптимального розміру обігового капіталу і структури пасивів. З цією метою треба проводити роботу щодо підвищення мобільності виробничих запасів та надходження достатніх коштів. Збільшення розміру робочого капіталу призводить до скорочення фінансового розриву, тобто різниці між необхідними і наявними капіталами, що забезпечує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Поповнювати джерела власних коштів підприємства треба за рахунок підвищення загальної рентабельності виробництва, рентабельності реалізованої продукції й рентабельності ресурсів, балансового прибутку та його частини, що спрямовується на відрахування у резервний фонд, фонди економічного стимулювання. Отже, для забезпечення фінансової стійкості підприємства необхідне досягнення високих фінансових результатів за найменших витрат, забезпечення безперервної роботи підприємства і своєчасний та оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, а також спрямування коштів на економічний розвиток підприємства [11, с. 401].

З метою підвищення фінансової стійкості пропонуємо проводити роботу щодо підвищення мобільності виробничих запасів та надходження достатніх коштів, збільшення розміру робочого капіталу, що призведе до скорочення фінансового розриву, тобто різниці між необхідними і наявними капіталами, що забезпечує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Поповнювати джерела власних коштів підприємства треба за рахунок підвищення загальної рентабельності виробництва, рентабельності реалізованої продукції й рентабельності ресурсів, балансового прибутку та його частини, що спрямовується на відрахування у резервний фонд, фонди економічного стимулювання. Отже, для забезпечення фінансової стійкості підприємства необхідне досягнення високих фінансових результатів за найменших витрат, забезпечення безперервної роботи підприємства і своєчасний та оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів, які є в його розпорядженні, а також спрямування коштів на економічний розвиток підприємства.

Не менш важливим аспектом є підтримання належного рівня платоспроможності та ліквідності підприємства досягається шляхом відповідної організації руху грошових потоків. Сукупність методів та форм, що використовується підприємством для організації руху грошових коштів у часі та просторі відповідно до визначених критеріїв та цілей називаємо моделлю управління грошовими потоками підприємства. Організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням сукупності певних принципів, основними з яких є наступні:

- інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне представлення фінансової інформації, структурованої відповідно до потреб моделі;

- збалансованість – обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв та методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків підприємства;

- ефективність – визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання визначеного рівня ліквідності);

- інші принципи, які визначаються специфікою умов господарювання

підприємства.