Висновки

У результаті дослідження ми дійшли висновку, що Ю. Мушкетик вдається до комплексного використання майже всіх видів художніх деталей: портретних, пейзажних, речових, деталей – вчинків, рідше – кольорових. Зовнішній (пейзаж, побут, портрети тощо) і внутрішній світ персонажів (світогляд, психіка, переживання тощо) постають перед читачами як певна концепція, ідея і позиція, властива для автора твору.

Зазвичай автор використовує описові,  характеротворчі, психологічні портрети, рідше зустрічаємо оцінні, моделюючі. Ю. Мушкетик, малюючи зовнішність, надає перевагу «розірваним» портретам перед монолітними, використовуючи кілька зображальних деталей під час знайомства з персонажем і поступово доповнюючи картину характеротворчими й уточнюючими деталями протягом усієї фабули. У змалюванні епізодичних персонажів автор вдається як до портретного живопису, так і утверджує принципи психологічного портрету, здебільшого акцентуючи увагу на сатирично загострених рисах. Описуючи головних героїв автор здебільшого використовує прийом гіперболізації, тобто надмірного перебільшення певних сторін зовнішності персонажів.

Велику увагу автор приділяє портретній деталі «очі», а також деталям «вуса» та «брови», що слугують як для зображення характеру персонажа, так і для віддзеркалення його стану в момент найбільшого психологічного напруження.

У романі зустрічаємо також і групові психологічні портрети, які автор малює кількома місткими деталями, зазвичай використовуючи певні колористичні співвідношення.

Юрій Мушкетик не байдужий і до речових художніх деталей, здебільшого будуючи відношення річ - герой на принципах так званого психологічного паралелізму, що, на перший погляд, здаються незначними, але, вплітаючись у психологічну ситуацію, набувають глибокого сенсу, отримуючи імплікаційний потенціал і формуючи підтекст. Чільне місце серед них, перетворюючись з пересічних деталей у досить значущі символи, посідають «барометрум» (який у романі уособлює примарне кохання) та стара бандура Іванового діда (що символізує занапащену долю, втрачене минуле).

Одяг у романі Ю. Мушкетика становить зі своїм власником єдине ціле, висловлюючи його смаки, бажання, настрої, вказує на національну і класову приналежність персонажа, стать, вік тощо.

Ю. Мушкетик у своєму романі використовує деталі одягу для простеження еволюції характеру персонажів. Наприклад, застосовуючи метод контрасту, з допомогою яскравої аксесуарної деталі «червона хустка» автор ілюструє зміни, що відбулися з Уляною після протиправного одруження. Таким чином, використовуючи одну й ту ж саму деталь протягом усієї фабули, автор на її фоні простежує зовнішні зміни, що віддзеркалюють внутрішній стан героїні.

У нашій роботі зроблено спробу виокремлення деталей одягу персонажів. Зображення одягу героїв засноване на принципі індивідуалізації й на принципі посилення суб'єктивного авторського начала. Залежно від цього було виокремлено речі, що зображують реалії описаного життя, речі, що розкривають суспільну ієрархію - становище людини в суспільстві, речі, що розкривають характер персонажів.

У романі «Гетьманський скарб» автор переважно використовує назви військового одягу. Це опанча, бурка, жупан, кунтуш, каптан, кирея, у які одягнуті найзаможніші воїни: гетьмани, полковники, старшини. Деталі одягу в художній системі твору, призначення яких безпосередньо пов'язане з авторським задумом, є багатофункціональними й не лише відображають зовнішній вигляд і психологічний стан персонажів, але й, передовсім, створюють особливу атмосферу епохи, виконуючи культурологічну функцію.

Оскільки костюм є елементом суспільно-побутового призначення, частиною матеріальної культури, він тісно пов'язаний з розвитком самого суспільства. На одяг, на появу в ньому тих чи тих особливостей діють численні чинники, як, наприклад, спосіб життя й основні заняття героя, сформовані національні особливості побуту, різні аспекти суспільної ідеології, релігія, морально-етичні норми, мистецтво, естетичні смаки тощо.

Таким чином, описи деталей одягу персонажів мають різне художнє призначення. По-перше, вони досить об'єктивно передають зовнішнє буття людей, по-друге, доносять до читача існуючу суспільну ієрархію, засновану, насамперед, на майновому стані, представляючи уклад життя в цілому; в окремих випадках вони розкривають сутність того чи того персонажа, підкреслюючи його індивідуальність. В останньому значенні фрагменти одягу можна вважати психологічною деталлю, основна функція якої полягає в показі внутрішнього світу героїв, що дає змогу нам виявляти в певній мірі авторське ставлення до них.

Нерідко ті чи ті предмети, деталі одягу персонажів виступають як поліфункціональні, тобто здатні наповнюватися залежно від вмісту фрагмента твору різним смисловим значенням.

Деталі одягу Ю. Мушкетик використовує й під час змалювання еволюції характеру героїв, де разом зі зміною вдачі змінюється й костюм персонажа.

Досліджуючи внутрішній світ художнього твору, ми звернули увагу і на його колористику як важливий функціональний засіб «генерування естетичної енергії». Використовуючи експресивну кольорову деталь письменникові вдається відтворити реальний перебіг психічних процесів, в їх дійсній складності.

Кольорова деталь функціонує як своєрідний компонент пейзажу і портрету, разом з іншими художніми засобами досліджуючи характери, розкриваючи внутрішній світ персонажів, докладно відтворює емоції та бажання, створює відповідну своєрідність змальованого життя. Таким чином, безсумнівно, вивчення художньо-образної функції кольору має важливе значення для проникнення в естетичну своєрідність роману.

Пейзаж, як образ природного оточення персонажів та їх дій, опис картин природи у творі, має велике значення в його загальній змістовій організації. Залежно від задуму автора, пейзажний опис може позначати місце дії, створювати певну атмосферу , розкривати характер героя або віддзеркалювати психологічний стан. Неповторний український колорит передається в тексті за допомогою  такого художнього засобу, як сільський пейзаж, адже кожна його деталь відображає національний колорит, асоціюється з неповторною українською природою. Автор ілюструє картину досить реалістичну, створюючи ефект присутності. Такого результату Ю. Мушкетик досягає завдяки використанню не лише зорових художніх деталей, а й звукових та запахових. Ю. Мушкетик досягає особливої виразності послуговуючись пластичним пейзажем, у якому бачимо посилену концентрацію формотворчих засобів образотворчого мистецтва (передні та дальні плани, світлотіньові та колористичні співвідношення), трансльовану у вербальну форму. Автор надає чіткий візуальний образ, допомагаючи реципієнту виобразити яскраву повну картину. У романі Ю. Мушкетик використовує й деталі-вчинки, які є засобами психологізації і характеротворення.