- •63. Вимоги до якості блоків з природного облицювального каменя.
- •62.Послідовність операцій при виконанні вертикального пропилу барової каменерізною машиною
- •61. Спосіб відділення монолітів від масиву за допомогою
- •60.Відділення блоку каменя від масиву канатною пилою з алмазними різцями
- •59. Комбіновані способи відділення монолітів від масиву
- •57. Гідравлічний буроклиновий спосіб відселення блоків (монолітів) каменя від масиву.
- •56. Добування блоків каменерізними машинами з кільцевими фрезами.
- •53. Добування блоків канатними пилами
- •50. Елементи комплекту канатопильної машини.
- •52. Особливості експлуатації барових каменерізних машин на мармурових кар'єрах, виявлені переваги і недоліки.
- •49. Виробництво вскришних робіт
- •48. Принцип роботи канатопильної машини.
- •46. Види обробки природного каменя
- •40. Особливості розробки родовищ природного облицювального каменю
- •39. Буровий спосіб відселення блоків (монолітів) каменя від масиву
- •38 Ударно-врубний спосіб відселення блоків каменя від масиву
- •37. Три основних типи кар'єрів по розробці родовищ природного облицювального каменю, їх розподіл по продуктивності. Основні операції технології ведення розробки
- •35. Відділення монолітів від масиву за допомогою невибухових руйнуючих засобів.
62.Послідовність операцій при виконанні вертикального пропилу барової каменерізною машиною
Мал. 7.12. Послідовність операцій при виконанні вертикального пропила барової каменерізною машиною без попередньої проходки траншей:
а — карб бару; б — робоча подача машини з виконанням вертикального пропила; в — закінчення ходу машини; г — розворот бару за годинниковою стрілкою з карбом (напрям руху ріжучого ланцюга міняється): д — робоча подача машини у зворотному напрямі із завершенням виконання вертикального пропила
В технологічному відношенні барові машини переважно, ніж каменерізні машини з кільцевими фрізами, оскільки вони можуть виконувати вертикальні (поперечні і подовжні) пропили без проходки західної і вихідний траншей для введення і висновку барової пили. На мал. 7.12 представлена послідовність виконання вертикального пропила барової машиною.
Випилювання блоків з масиву барової каменерізною машиною проводиться в наступному порядку:
а) Спочатку виконуються поперечні вертикальні пропили по всій довжині фронту робіт уступу, відстані між якими відповідають заданій довжині блоків, з урахуванням наявності тріщин в масиві і порід із змістом кварцу більше 5 % (тріщиноватість порід різко знижує продуктивність машини через заклинювання бару, що пояснюється відсутністю води для охолоджування бару, що подається, і невидаленням відходів пилення з пропила; наявність високоміцних порід підвищує знос різців, тому виїмку цих порід необхідно здійснювати із застосуванням буроклинового механізованого способу або буропідривним способом з вибухом ДШ в шпурах до роботи барових машин);
б) Після поперечних вертикальних пропилів виконують горизонтальний пропив по довжині фронту робіт уступу з установкою розклинюваних прокладок в утворюваний проріз. Глибина заставляння горизонтального пропила повинна бути рівна висоті вирізуваного блоку або висоті уступу, яка визначається можливою глибиною вертикального різа, рівною 1,35— 2,25 м при коефіцієнті використовування довжини бару 90 %. Якщо природні горизонтальні і малонахилені тріщини в масиві сприяють формуванню постійних уступів, по висоті рівних проміжним значенням глибини вертикального різання, то цю можливість слід використовувати, оскільки відпадає необхідність в проведенні горизонтального пропила;
в) Відділення блоків від масиву здійснюється проведенням подовжнього вертикального (затиловочного) пропила. Відстань між затиловочними пропилами рівна можливій глибині горизонтального різа (1,28—2,12 м при коефіцієнті використовування довжини бару 85 %), що відповідає ширині блоку.
61. Спосіб відділення монолітів від масиву за допомогою
детонуючого шнура
Найважливішим параметром, що впливає на вихід блоків при розробці родовища з використанням буропідривного способу здобичі, є раціональна відстань між шпурами, яка визначає об'єм бурівих робіт і якість площини розколу. При виборі раціональних параметрів буропідривних робіт необхідно дотримувати наступні умови: правильно поєднувати тріщиноватість і анізотропія масиву, що розробляється, які визначають можливу блоковість каменя і його вихід; проводити роботи за наявності трьох голих площин. Глибина шпурів повинна відповідати висоті моноліту, рівній відстані між постільними тріщинами за вирахуванням недобура 0,2—0,3 м до тріщини в його підставі.
Відстань між шпурами в монолітних і малотріщіноватих породах звичайно підбирається досвідченим шляхом, починаючи з 0,3—0,4 м. На здобичі гранітних блоків відстань між шпурами коливається від 0,5 до 1 м, а діаметр шпура змінюється в межах від 30 до 55 мм
Маса заряду пороху для відділення моноліту від масиву визначається (в кг) по виразу:
Q = qV (7.6)
де q — питома витрата ВВ, кг/м3; V— об'єм відколюваного моноліту, м3.
Особливості будови родовищ природного облицювального каменя вельми різноманітні, тому питома витрата чорного пороху повинна визначатися експериментальним шляхом, починаючи з 0,3 — 0,4 кг/м3, і остаточно уточнюватися в процесі робіт. Слід зазначити, що завишена питома витрата пороху приводить до утворення додаткових тріщин і значного зсуву вибухом моноліту від масиву при нормальному зсуві до 0,2—0,5 м. Більш точним контролем впливу питомої витрати пороху на якість відокремлюваного моноліту є безпосереднє розпилювання блоків на плити у виробничих умовах з урахуванням виходу плит (в м2) на 1 м3 блоку.
Звичайно величину заряду пороху в окремих шпурах визначають розподілом маси загального заряду ВВ на число шпурів і уточнюють її досвідченими вибухами. Довжину гатки рекомендується приймати не менше 22—25 діаметрів шпура, а при висоті монолітів до 1,8 м — не менше 1/3 глибини шпура. Вибух порохових зарядів здійснюється за допомогою вогнепровідного, детонуючого шнура або електрозапальника.
Довжина, ширина і висота (об'єм V) первинного моноліту визначається існуючою природною системою тріщин і напрямами полегшеного розколу каменя. Довжина відокремлюваного від масиву моноліту приймається залежно від відстані між вертикальними тріщинами і досягає 15—20 м, ширина звичайно складає 2,5—6 м, а висота — 2—6 м (залежить від відстаней між постільними тріщинами).
Порохові заряди (діаметр свердловин 100—105 мм) свердловин для відділення монолітів від масиву застосовуються у виняткових випадках, оскільки приводять до утворення мікротріщин в породі, зайвого її дроблення і зменшення виходу блоків(в %). Метод зарядів свердловин використовується при обмежених розмірах кар'єрного поля в плані (недостатня довжина фронту робіт для шпурового методу), незначному виході блоків (до 10—15 %) і виробництві виробів для дорожнього будівництва (бортові і брусчатие каміння).
Для буріння вибухових свердловин і для тріщіноутворення при відділенні монолітів використовуються буріві верстати з погружними пневмоударниками БМК-4М, СБМК-5 і СБУ-100Г-35. Верстати БМК-4М і СБМК-5 зняті з виробництва, але продовжують ще експлуатуватися на кар'єрах. Технічна характеристика бурівих верстатів приведена в табл. 7.13.
Спосіб відділення монолітів від масиву за допомогою детонуючого шнура (ДШ) був запропонований Г.А. Бершивили і Р.В. Міхельсоном. Він заснований на вибуху однієї або декількох ниток ДШ, що поміщаються в шпур. Переваги — можливість вживання способу в будь-яких погодних умовах, високий ступінь безпеки робіт. Недолік — не гарантована якість блоків через відсутність обгрунтованих рекомендацій по вибору раціональних параметрів вибухового відділення монолітів в різних гірсько-геологічних умовах.
