- •Аналіз хорового твору - кантати «Дніпро реве»
- •Літературно-художній та стилістичний аналіз
- •1.2. Історія написання хорового твору. Співвідношення між літературним першоджерелом і використаних композитором текстом.
- •Музично-теоретичний аналіз
- •2.1. Форма твору:
- •Вступ а в са1
- •2.2. Ладо – тональний план та гармонічний аналіз:
- •Метро – ритм:
- •Мелодика:
- •Фактура:
- •3. Напрями вокально-хорової роботи
- •3.1. Типи та види хору, їх специфічні художньо – виражальні можливості.
- •Діапазон хорових партій, їх мелодичний амбітус.
- •Діапазон соліста Загальний діапазон хору:
- •Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях.
- •Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі.
- •Виконавський аналіз
- •Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.
- •Фразування. Виділення місцевих та загальних кульмінацій.
- •Динамічний план твору.
- •Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.
- •Проблеми виконавсько-диригентської роботи.
- •Використана література:
Мелодика:
будова, основний спосіб розгортання;
Мелодія – найважливіший засіб музичної виразності.
Мелодика є визначальною в ієрархії музично – виражальних засобів. Як явище безумовно синтетичне, виступає в тісній, нерозривній взаємодії усіх музично – виражальних засобів.
Мелодика твору – чи не найбільш яскравий показник композиторського стилю. В ній важливу роль відіграє не тільки висотне співвідношення звуків, але й ритм, динаміка, тембр та спосіб виконання. Мелодику твору можуть складати одна, або декілька мелодій, в яких виражається певна думка.
Мелодична лінія утворюється від сполучення плавного, поступеневого руху із висхідними та низхідними ходами, підйомами і спадами.
Рух мелодичної лінії надзвичайно тісно пов’язаний з текстом, яскраво передає настрій та характер хорового твору.
За основу для мелодії композитор бере тонічний тризвук і на його основі будує мелодію.
Перший епізод побудований на контрасті вступу і звучання хору, має
схвильований характер, який створюється уривчастими фразами із стогоном
малосекундових спадань з оспівуванням ввідного звука гармонічного ладу.
Мелодика твору поєднує різні типи: тут і кантилена і речитатив, які покликані для втілення змісту літературного джерела.
Розлогі інтонації чергуються з гамоподібними і стрибкоподібними секундовими «стогнучими» інтонаціями в основній темі.
Плавно «погойдується» мелодія другої частини, розлягаючись дрібними хвилями як неспокійні води Дніпра, які не можуть вирватись у бурхливий потік.
В другому епізоді, баритоновому соло, сумний і жалісний настрій
поглиблюється монологом однієї людини, з її гарячими почуттями і
тривогами. Ця індивідуалізація емоцій втілена засобами романсу – широким
розспівом мелодії на фоні плавного супроводу.
Третій та четвертий епізоди найбільш розгорнуті. Третій епізод — andante
grave стриманим ритмом, плавно, спокійною мелодією, акапельним звучанням.
Заключний (четвертій) епізод — кульмінація кантати. Як і в попередніх
епізодах: тут виражена туга за минулим. В основу його композитор поклав першу тему кантати. Це обрамовує твір і надає йому цілісності, завершеності. Проте тема не повторюється повністю, зберігається лише загальний характер її
інтонацій, що свідчить про вміння композитора розвивати матеріал.
Суворий рисунок мелодії рівним ритмом надає цій частині величавості і драматичної насиченості.
Речитативні, закличні і одночасно хроматичні низхідні інтонації третьої частини відтворюють журливий та розпачливий стан ліричного героя.
Домінуючий мелодичний рух у творі є мішаний: прямий, хвилеподібний, стрибкоподібний:
Прямий – це поступеневий рух,
який створює враження
безперервності та плавності.
Хвилеподібний – цей тип
створює враження моногонії.
Стрибкоподібний – це широкі
ходи мелодії які звучать більш
напружено, іноді досить різко
виділяючись у мелодичному
потоці.
використана типова інтерваліка:
У творі «Дніпро реве» між партіями зберігається вузька інтерваліка, а між партіями чоловічих голосів переважає широка інтерваліка.
Оскільки у творі зустрічається як плавний, так і стрибкоподібний рух, то плавний рух потрібно поєднувати з певною конкретністю і "гостротою". А стрибкоподібний рух, який своїми широкими ходами дещо порушує єдину вокальну позицію, створює досить несприятливі умови для кантиленного співу. Зв'язного і плавного звучання в широких мелодичних ходах треба досягти за допомогою legato, як при гамоподібному русі. Для виховання єдиної вокальної позиції та створення широкого звучання, необхідно вокалізувати текст мелодії дуже "заокруглено". Також слід звернути увагу на ансамблеве інтонування співзвуч на врівноваження тембрів, динамічної рівноваги.
