Рекомендації батькам щодо взаємодії з дитиною

• Почнемо з того, що підмовимося розглядати дитину як об’єкт виховання. Дитина – це особистість. Вона має право на любов і повагу до себе – такої, якою вона є. Поводитися з нею треба дбайливо, щоб вона розвивалася у згоді з самою собою. Для цього потрібно, передусім, щоб батьки зробили зупинку в своїй життєвій гонитві за манівцями (грошима, кар'єрою, успіхами) і спробували побачити спою дитину і все прекрасне в ній.

• У дитині приховано безліч можливостей і талантів. Для того, щоб виявляти себе, втілювати свої можливості в життя, їй потрібне визнання і підтримка близьких. Віра батьків в обдарування дитини до­помагає їй повірити в себе і виявити здібності. Дитина повинна бути упевнена в батьківській любові незалежно від своїх сьогоднішніх успіхів і досягнень.

• Формула істинного батьківського прийняття – це не „люблю, тому, що ти хороший”, а „люблю, тому, що ти є, люблю такого, який є”.

• Спілкуватись з дитиною необхідно на рівних, не принижуючи її гідність, не підвищуючи голосу, не ставлячи її в залежність від вашого стану чи настрою.

• Виробіть для себе правило не оцінювати негативно особистість дитини, а піддавати критиці тільки неправильно здійснену дію або не­ продуманий вчинок. Наприклад, замість „Ти дуже жадібний хлопчик” можна сказати „Мені шкода, що ти не поділився з сестрою іграшками”.

• У спілкуванні з дитиною бажано використовувати не узагаль­нення : „Ти вічно кидаєш рюкзак де попало”, а ситуативні зауваження: „Сьогодні твій рюкзак лежить не на місці”. Постійна мова формує образ – Я дитини. Краще в постійній формі оцінювати чесноти її особис­тості, а у тимчасовій - негативні вчинки.

• Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Більшість дітей хвороб­ливо ставиться як до негативних порівнянь, так і до схвалення дій інших дітей, сприймаючи це як нелюбов до себе. Краще порівнювати поведін­ку дитини з її поведінкою вчора, акцентуючи увагу на позитивних мо­ментах.

• Намагайтесь частіше ставити дитину в ситуації, коли вона само­стійно робить вибір, довіряйте робити те, що вона може зробити сама. Створюйте сприятливі умови для дитини, щоб вона сама могла домог­тись успіху. Це привчає дитину до самостійності, формує віру в себе.

• Якщо ви використали більшість методів впливу на дитину, а її негативна поведінка повторюється, реагуйте на це нейтрально та неемоційно, уникайте конфлікту з дитиною. Необхідно пам’ятати, що нерідко дитина свідомо припускається поганих вчинків з єдиною метою – до­могтись уваги дорослої людини. У цій ситуації дайте відчути, що більш ефективний спосіб привернути до себе вашу увагу – це добре себе по­водити.

• Зверніть увагу на те, які норми і цінності ви передаєте дитині своєю поведінкою. Який приклад ставлення по людей, до життя ви їй показуєте.

Який спосіб взаємодії з дитиною ви виберете – справа вашого сма­ку, характеру, освіти, але – головне – питайте себе частіше: „Якою я хочу бачити свою дитину в майбутньому? Що я можу зробити для того, щоб вона росла в гармонії з собою?”

Шляхи досягнення мети можуть бути різними, але у кінцевому результаті процесу взаємоспілкування з батьками кожній дитині необхідно отримати самостійність і свободу думки, набути любов до світу і бажання його пізнавати.

Додаток 6