- •10) Вроджена клишоногість. Клініка, консервативне лікування.
- •11)Оперативне лікування клишоногості
- •12)Вроджена м’язова кривошия. Клініка, діагностика, лікування.
- •0Стадія –відсутність рентгенологічних ознак;
- •0 Стадія –відсутність рентгенологічних ознак;
- •1 Стадія —стадія початкових явищ. Клінічно характерний не інтенсивний
- •2 Стадія — стадія імпресійного перелому. Перехід у 2 стадію
- •3 Стадія —стадія вторинного остеоартрозу. Біль інтенсивний, постійний,
- •4 Стадія — стадія виходу. Визначається інтенсивний, постійний біль. Рухи в
- •2005) До фармакологічного лікування хворих на остеоартроз входить:
- •1. Симптоматичні препарати швидкої дії ( до них належать
- •2. Симптоматичні препарати повільної дії sysadoa - symptomatic slow
- •3 Місяці. Артрон флекс – випускається у формі таблеток, що містить 750 мг
- •500 Мг два рази на добу, загальний ефективний курс лікування складає 2-3 місяці.
- •2 Та лейкотрієну в
- •3. Інтраартикулярне лікування
- •4. Хірургічне лікування
- •1993 Році. Подальші розробки артроскопічної техніки та інструментарію
- •15) Остеохондроз. Патогенез, клініка, діагностика, лікування.
- •16)Сколіоз. Класифікація, клініка по ступенях.
- •333 333 Глава 8: Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз
- •17) Консервативне лікування сколіозу.
- •18) Оперативне лікування сколіозу.
16)Сколіоз. Класифікація, клініка по ступенях.
Сколіоз — це фіксована вроджена або
набута фронтально-торсійна деформація
хребта. Виділяють вроджені та набуті ско-
332 332
ліози. До вроджених відносять сколіози,
які виникають на фоні аномалій розвитку
хребців і дисків. До набутих сколіозів на-лежать: нейрогенні, міопатичні, рахітичні,
статичні та ідіопатичні. Причиною вродже-них сколіозів стають різноманітні аномалії
розвитку хребта: зрощення хребців, до-даткові клиноподібні хребці, зрощені реб-ра, відхилення у розвитку дужок, зрощен-ня відростків хребців, які обумовлюють
асиметричний ріст хребта. Особливістю
вродженого сколіозу є те, що його розви-ток і прогресування співпадають з пері-одом росту дитини, деформація виникає
на більш обмеженій ділянці, а противи-кривлення має більш пологу дугу.
Диспластичні сколіози виникають на
фоні недорозвинення попереково-крижо-вого відділу хребта, однобічної сакралізації
чи люмбалізації. Проявляються дисплас-тичні сколіози у дітей після 8–10-річного
віку і швидко прогресують, оскільки спів-падають з наступним поштовхом росту.
Основ на дуга вигину припадає на попере-ковий відділ хребта.
За етіологічним принципом набуті
сколіози поділяють на:
●нейрогенні, які виникають після перенесеного по-ліомієліту, при спастичних церебральних паралічах,
сирингомієлії;
●міопатичні — при міопатіях;
●рахітичний сколіоз. При рахіті страждає кісткова сис-тема, виникають остеопороз, деформації нижніх кін-цівок з біомеханічними порушеннями статики і дина-міки, дисфункція м’язів-антагоністів з їхнім ослаблен-ням, збільшується кіфоз, лордоз хребта з порушенням
росту апофізів тіл хребців внаслідок нефізіологічного
навантаження, вимушеної пози, особливо під час
сидіння. Всі ці несприятливі умови призводять до ви-никнення сколіозу або кіфосколіозу, який проявляєть-ся на 3–4-му році життя;
●статичний сколіоз виникає при захворюванні суглобів
і кісток нижніх кінцівок, коли розвивається перекіс
таза, укорочення кінцівок (вроджені вивихи, підви-вихи стегон, однобічна соха vara, контрактури, непра-вильно зрощені переломи);
●ідіопатичний сколіоз є найбільш поширеним, складає
близько 85 % усіх сколіозів. Існує багато теорій щодо
його виникнення: нервово-м’язова недостатність,
статико-динамічні порушення функції хребта, не-йротрофічні зміни у кістковій та нервово-м’язовій
системах у період росту дитини, надмірні наванта-ження, які обумовлюють порушення енхондрального
кісткоутворення хребців з розвитко м їх деформацій.
В залежності від віку дитини розрізняють наступні
форми ідіопатичних сколіозів: інфантильний (від на-родження до 3 років), ювенільний (від 3 до 10 років),
підлітковий (від 10 до 17 років).
Інфантильний сколіоз складає до 1 %
всіх сколіозів, частіше виникає у хлопчиків
і частіше лівосторонній. 85 % інфантильних
сколіозів регресує самостійно, відповідно
15 % — прогресує, що може призводити до
неврологічних ускладнень.
Ювенільний ідіопатичний сколіоз скла-дає близько 15 % сколіозів, виникає у віці
від 3 до 10 років, частіше у дівчат, найчасті-ше правосторонній грудний.
Підлітковий сколіоз виявляється у віці
більше 10 років. Значна частина хірургічної
активності (80–85 %) пов’язана з ідіопатич-ним підлітковим сколіозом. Хворіють пе-реважно дівчата (співвідношення дівчата/
хлопці 9 : 1).
За даними В. Я. Фіщенка, етіологія і пато-генез сколіотичної хвороби полягає у дис-плазії міжхребцевого диска на вершині
основної кривизни деформації. Порушення
метаболізму сполучної тканини призво-дить до розпушування фіброзного кільця,
що обумовлює ранню міграцію пульпоз-ного ядра вбік. У подальшому пульпозне
ядро стабільно фіксується на випуклому
боці деформації і стає причиною ротацій-ної рухомості хребтового сегмента на рівні
дисплазії диска. Зміщене пульпозне ядро
у процесі росту хребта бере участь у роз-витку структурних змін у кісткових елемен-тах хребців (клиноподібність і торсія).
За таких умов виникають нерівномір-
