0 Стадія –відсутність рентгенологічних ознак;
І стадія (сумнівна) – незначне звуження суглобової щілини, нерівномірність
суглобової щілини;
ІІ стадія (мінімальна) – звуженя суглобової щілини менше ніж 50%, її
нерівномірність, ділянки субхондрального остеосклерозу, подинокі вогнища
остеопорозу, подинокі остеофіти (крайові кісткові розростання);
ІІІ стадія (середня) – звуження суглобової щілини більше 50%, її виражена
нерівномірність, виражений субхондральний остеосклероз, численні вогнища
остеопорозу, множинні але невеликі остефіти, наявність незначної деформації
епіфізів;
ІVстадія (виражена) –значне звуження суглобової щілиниаж до її зникнення,
великі ділянки остеосклерозу в зонах навантаження, розлитий остеопороз,
наявність кістовидних порожнин, масивні остеофіти та значна деформація
епіфізів
А С Е П Т И Ч Н И Й Н Е К Р О З
Форма дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів при якій первинно
уражається субхондральна кісткова тканина з формуванням вогнища асептичного
некрозу та подальшим втягненням в дегенеративно-дистрофічний процес всіх
елементів суглоба (суглобового хряща, синовіальної оболонки, капсули,
периартикулярних м’язів та ін.)
КЛАСИФІКАЦІЯ.
За етіологією: І. Первинний
-ідіопатичний
ІІ. Вторинний:
-нейроендокринний;
-післятравматичний;
-постартритичний;
-дисметаболічний;
-ін.
Класифікація асептичного некрозу голівки стегнової кісткиза
клінічними проявами:
1 Стадія —стадія початкових явищ. Клінічно характерний не інтенсивний
біль, який виникає при навантаженні. Визначається тільки обмеження внутрішньої
ротації. Рентгенологічно можна спостерігати порушення структури кісткової
тканини голівки у вигляді вогнищ остеопорозу і остеосклерозу.
2 Стадія — стадія імпресійного перелому. Перехід у 2 стадію
супроводжується появою інтенсивного болю внаслідок імпресійного перелому
голівки. У подальшому біль стає менш інтенсивним і посилюється при
навантаженні. При рухах у суглобі різко обмежується зовнішня, внутрішня ротації
і відведення. Рентгенологічні ознаки: розширення суглобової щілини; голівка
стегнової кістки —контури порушені за рахунок імпресії некротичного вогнища у
передньоверхній частині, яка найбільш навантажується, вогнище некрозу
диференцюється виразно за рахунок підвищеної рентгенологічної ущільненості;
навкруги нього розташавана зона остеолізу і реактивного склерозу.
3 Стадія —стадія вторинного остеоартрозу. Біль інтенсивний, постійний,
зменшується у спокої. Рухи обмежені у всіх трьох площинах, з'являються
згинально-привідні контрактури. Рентгенологічно з'являються крайові кісткові
розростання, нерівномірне звуження суглобової щілини, визначаються зміни
контурів голівки. Вогнище некрозу диференцюється виразно, оточене зоною
остеолізу і склерозу.
4 Стадія — стадія виходу. Визначається інтенсивний, постійний біль. Рухи в
суглобі відсутні або різко обмежені, виразна згинально-привідна контрактура.
Рентгенологічна класифікаціяза стадіями:
І.Рентгенологічного висвітлення (секвестрації);
ІІ.Демаркації вогнища асептичного некрозу;
ІІІ. Продавлення некротичної ділянки у зону суглоба з розвитком
вторинного остеоартрозу.
Рентгенологічні ознаки:
вертлюгова западина деформована, визначаються значні крайові кісткові
розростання, різко звужена суглобова щілина, голівка сідлоподібно деформована,
спостерігаються значні крайові кісткові розростання.Вогнище некрозу
фрагментоване, склерозоване, ширина зон остеолізу та остеосклерозу зменшена.
К І С Т О П О Д І Б Н А П Е Р Е Б У Д О В А
Форма дегенеративно-дистрофічного ураження суглобів при якій первинно
уражається субхондральна кісткова тканиназ формуванням у ній множинних
або поодиноких кіст, їх злиттям, проривом у суглобову порожнину та розвитком
вторинного остеоартрозу з втягненням в дегенеративно-дистрофічний процес всіх
елементів суглоба (суглобового хряща, синовіальної оболонки, капсули,
периартикулярних м’язів та ін.).
КЛАСИФІКАЦІЯ.
При кістоподібній перебудовіепіфізарної ділянки кістки виділяють:
1 стадія —виникнення поодиноких субхондральних кіст —просвітлення
округлої форми у епіфізарній зоні кістки;
2 стадія — розширення, генералізації і злиття поодиноких кіст у
вогнища;
3 стадія —прорив кіст у суглобову порожнину, деформація суглобових
поверхонь, розвиток вторинного деформівного остеоартрозу
14)Консервативне та оперативне лікування деформуючого артрозу
Лікування остеоартрозу сьогодні залишається актуальною проблемою
незважаючи на значні успіхи у розкритті численніх аспектів етіології та
патогенезу данного захворювання. Це пов’язано з багатофакторністю розвитку
остеоартрозу з одного боку, а з іншого – з симптоматичною дією більшості
лікарських засобів, що застосовуються для лікування даної патології. Сучасне
лікування остеоартрозу базується на принципах поетапності, безперервності та
наступності. Воно передбачає індивідуальний та комплексний підхід до хворого.
Завданнями лікування остеоартрозу є:
1. Уповільнення прогресування остеоартрозу.
2. Зменшення інтенсивність больового синдрому.
3. Підвищення функціональної активності та якості життя хворих.
З метою виконання вказаних завдань сьогодні існують наступні методи лікування
хворих на остеоартроз:
1. Навчання пацієнта (роз’яснення суті захворювання) та соціальна підтримка.
2. Зменшення надлишкової маси тіла.
3. Ортопедичний режим та допоміжні ортопедичні засоби (устілки, тростинки,
милиці та ін.).
4. Лікувальна фізкультура, масаж та фізична активність.
5. Фізіотерапевтичне лікування.
6. Санаторно-курортна реабілітація.
7. Медикаментозна терапія.
8. Хірургічне лікування.
На підставі аналізу даних доказової медицини у 2003 та 2005 роках
Європейською антиревматічною лігою (EULAR) були розроблені та прийняті
рекомендації по лікуванню остеоартрозу колінних та кульшових суглобів. Вказані
рекомендації передбачають чотири основні групи лікувальних заходів при
остеоартрозі: нефармакологічне лікування, фармакологічне лікування,
інтраартикулярне лікування та хірургічне лікування (табл. 1)
Лікування остеоартрозу сьогодні залишається актуальною проблемою
незважаючи на значні успіхи у розкритті численніх аспектів етіології та
патогенезу данного захворювання. Це пов’язано з багатофакторністю розвитку
остеоартрозу з одного боку, а з іншого – з симптоматичною дією більшості
лікарських засобів, що застосовуються для лікування даної патології. Сучасне
лікування остеоартрозу базується на принципах поетапності, безперервності та
наступності. Воно передбачає індивідуальний та комплексний підхід до хворого.
Завданнями лікування остеоартрозу є:
1. Уповільнення прогресування остеоартрозу.
2. Зменшення інтенсивність больового синдрому.
3. Підвищення функціональної активності та якості життя хворих.
З метою виконання вказаних завдань сьогодні існують наступні методи лікування
хворих на остеоартроз:
1. Навчання пацієнта (роз’яснення суті захворювання) та соціальна підтримка.
2. Зменшення надлишкової маси тіла.
3. Ортопедичний режим та допоміжні ортопедичні засоби (устілки, тростинки,
милиці та ін.).
4. Лікувальна фізкультура, масаж та фізична активність.
5. Фізіотерапевтичне лікування.
6. Санаторно-курортна реабілітація.
7. Медикаментозна терапія.
8. Хірургічне лікування.
На підставі аналізу даних доказової медицини у 2003 та 2005 роках
Європейською антиревматічною лігою (EULAR) були розроблені та прийняті
рекомендації по лікуванню остеоартрозу колінних та кульшових суглобів. Вказані
рекомендації передбачають чотири основні групи лікувальних заходів при
остеоартрозі: нефармакологічне лікування, фармакологічне лікування,
інтраартикулярне
лікування та хірургічне лікування
(табл. 1)
НЕФАРМАКОЛОГІЧНЕЛІКУВАННЯ
Нефармакологічне лікування передбачає такі заходи як: освітні програми
для навчання хворих основним принципам профілактики та лікування
остеоартрозу, зменшення надлишкової маси тіла шляхом корекції харчування та
створення оптимального рухового режиму, індивідуальна розробка комплексу
фізичних вправ, ортопедичний режим, комплекс фізіотерапевтичного лікування,
вітаміно та мінералотерапія, фітотерапія.
ОСВІТА
Навчання є неодмінною ланкою лікування хворих на остеортроз. З цією
метою лікарем проводиться роз’яснювальна робота у науково-популярному стилі,
у якій розповідається про сутність, етіологічні фактори, механізми розвитку
остеоартрозу, методи обстеження, лікування та реабілітації. Крім того, адекватна
освіта хворих передбачає видання спеціальних методичних посібників, журналів,
аудіо матеріалів, відеокурсів та ін.
ЗМЕНШЕННЯ НАДЛИШКОВОЇ МАСИ ТІЛА
Даний метод лікування має на меті нормалізацію маси тіла. Маса тіла в
більшості хворих збільшена і нормалізація її значно знижує навантаження на
суглоби, а отже, уповільнює прогресування деструктивних змін у хрящі. Для
нормалізації маси тіла використовуються гіпокалорійна дієта, розвантажувальні
дні, загальний масаж, лікувальна фізкультура, плавання.
Про ступінь надлишку маси судять по індексу Кетле, що розраховується за
формулою: Індекс = маса тіла (кг) / зріст (м) в квадраті. При нормальній масі тіла
індекс Кетле дорівнює 20-25. При ожирінні І-ІІст. індекс Кетле більше 25, але
менше 30. При ожирінні ІІІ-ІVст. індекс Кетле більше 30.
ОРТОПЕДИЧНИЙ РЕЖИМ
Має на меті розвантаження уражених суглобів. Зниження навантаження на
змінений дегенеративним процесом суглоб гальмує подальше прогресування
захворювання. Хворому забороняється тривала ходьба, тривале стояння на ногах
(статичне навантаження переноситься значно гірше ніж динамічне), не
рекомендуються часті підйоми та спуски по сходах та пересіченій місцевості
(варто користуватися ліфтами). Хода повинна чергуватися з 5-10 хвилинним
відпочинком. Хворому слід користуватися ортопедичною тростиною, милицями.
В деяких випадках доцільно вирішувати питання про зміну професії, якщо вона
пов′ язана з тривалоюходою, стоянням на ногах, будь-якими іншими негативними
впливами на суглобовий хрящ(значне фізичне навантаження, переохолодження і
таке інше). Хворим обов’язково призначаються індивідуальні ортопедичні устілки
для корекції навантаження на опрно-руховий апарат, або індивідуальне
ортопедичне взуття. З метою стабілізації суглобів, при нестабільності капсульно-звязкового апарату, призначаються бандажі, наколінники, фіксуючі тутората інші
ортопедичні засоби.
ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ
Лікувальна фізкультура (ЛФК) є одним з найважливіших методів
реабілітації і поліпшення функції суглобів у хворих на остеоартроз.
Лікувальна фізкультура при остеоартрозі сприяє:
попередженню або усуненню атрофії периартикулярних м’язів;
попередженню або усуненню нестабільності суглобів;
зменшенню артралгій, покращенню функції уражених суглобів;
гальмуванню подальшого прогресування остеоартрозу;
зменшенню маси тіла.
ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Цей вид лікування здатний поліпшити метаболізм хряща, уповільнити його
деструкцію, позитивно впливати на мікроциркуляцію в субхондральних відділах
кісток, синовіальній оболонці суглоба, навколосуглобових тканинах. Крім того,
фізіотерапевтичне лікування зменшує больовий синдром та прояви синовіїту. Для
досягнення вищевказаних ефектів сьогодні використовують вплив
електромагнітних полів високих та надвисоких частот, ультразвукову терапію та
ультрафонофорез протизапальних та інших препаратів, короткохвильову
діатермію за умови відсутності синовіїту, мікрохвильову терапію, електрофорез,
лазерну терапію, бальнеотерапію (радонові, сірко-водневі, хлоридно-натрієві,
скіпідарні, йодобромні ванни), гідротерапію (численні водні процедури).
ІІ. ФАРМАКОЛОГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ
Основною спрямованістю фармакологічного (медикаментозного) лікування
остеоартрозу є корекція інтраартикулярних порушень, зменшення больового
синдрому, покращення внутрішньокісткового та регіонарного кровообігу,
стимуляція метаболічних процесів в організмі вцілому та у суглобовому хрящі
зокрема, лікування супутніх захворювань. Корекція інтраартикулярних порушень
полягає передусім у протекторній дії на суглобовий хрящ, нормалізації
біосинтетичних процесів у хондроцитах, пригніченні катаболічних процесів у
хрящовій та кістковій тканинах, нормалізації секреції синовіальної рідини у
синовіоцитах та пригніченні сонивіїту. Завдання зменшення больового синдрому
спрямоване на подолання запального процесу в суглобі та нормалізацію тонуса
навколосуглобових м’язів. Стимуляція метаболічних процесів в організмі полягає
корекції обміну речовин, системній ензимотерапії, дезинтоксикації, покращенні
якості кісткової тканини, вітамінотерапія та корекція мінерального обміну,
психотропній терапії.
Згідно зрекомендаціями Європейської антиревматичної ліги (EULAR,