Завдання №15

Внаслідок аварії на підприємстві стався вибух ємності, що містить Q тонн вибухонебезпечної речовини. Визначити ступінь руйнування об’єкта A, який розташований на відстані L метрів від ємності. Розрахувати параметри осередку ураження при пожежі для рослин, столярних виробів та незахищених людей (світловий імпульс q_людини = 100кДж/м²).

Вихідні дані:

• рідина – ацетилен;

• кількість речовини Q = 140 т;

• відстань до об’єкта L = 250 м;

• об’єкт – будівля із збірного залізобетону.

Питання для самостійного вивчення теми

1. Класифікація пожежної небезпеки.

2. Визначення ступенів вогнестійкості приміщень, будинків і споруд.

3. Основні засоби захисту від техногенних вибухів та пожеж.

4. Дії персоналу підприємств та організацій при пожежах.

5. Поняття про оцінку пожежної обстановки.

6. Основні пожежні пристрої пожежегасіння.

Теми рефератів

1. Методи розрахунку характеристик зон ураження (радіусів зон руйнувань) при вибухах конденсованих речовин, газоповітряних, паливноповітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі.

2. Оцінка інженерної та пожежної обстановки в зонах ураження.

3. Загальні розрахунки пожежної безпеки приміщень та їхнього захисту за допомогою пожежних пристроїв пожежегасіння.

Інформаційні джерела: 4, 5, 6, 12.

Тема 5. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження Ключові аспекти вивчення теми

Наслідки радіаційних аварій, в основному, оцінюються масштабом та ступенем радіаційного впливу і радіоактивного забруднення, а також складом радіонуклідів та кількістю радіоактивних речовин у викиді. Радіаційному впливу піддаються люди, сільськогосподарські тварини, рослини і прилади, чутливі до випромінювань.

Радіоактивному забрудненню піддаються споруди, комунікації, техніка, майно, продовольство, сільськогосподарські угіддя і природне середовище.

Небезпека ураження людей вимагає швидкого виявлення та оцінки радіаційної обстановки. Оцінка радіаційної обстановки здійснюється за результатами прогнозування наслідків радіаційної аварії і за даними радіаційної розвідки. Оскільки процес формування радіоактивного середовища триває кілька годин, попередньо проводять оцінку радіаційної обстановки за результатами прогнозування радіоактивного зараження місцевості. Це дозволяє завчасно, тобто до підходу радіоактивної хмари, провести заходи щодо захисту населення. Метод прогнозування дозволяє змоделювати можливі аварійні ситуації на об'єкті і завчасно розробити й реалізувати ефективну систему захисту робітників та службовців, населення, що проживає поблизу об'єкта.

У ході радіаційної аварії, як результат градації її наслідків, утворюються зони, що мають різний ступінь небезпеки для здоров'я людей і характеризуються тією чи іншою можливою дозою випромінювання.

1. Зона радіоактивної небезпеки (Зона М) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 5 до 50 рад на рік. У межах зони необхідно скоротити перебування людей, які не залучаються для ліквідації наслідків радіаційної аварії.

2. Зона помірного радіоактивного забруднення (Зона А) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме від 50 до 500 рад на рік. У межах зони невоєнізовані формування здійснюють РІНР у засобах захисту органів дихання з використанням бронетехніки.

3. Зона сильного радіоактивного забруднення (Зона Б) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 500 до 1500 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР у броньованих об'єктах техніки і розміщуються в захисних спорудженнях.

4. Зона небезпечного радіоактивного забруднення (Зона В ) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості буде становити від 4500 до 5000 рад на рік. Невоєнізовані формування здійснюють РІНР із використанням радіаційно стійкої спеціальної техніки.

5. Зона надзвичайно небезпечного радіоактивного забруднення ( Зона Г ) – ділянка забрудненої місцевості, у межах якої доза випромінювання на відкритій місцевості становитиме понад 5000 рад на рік.

Рисунок 5.1 – Зони радіоактивного зараження

Індексація зон: М – червоного кольору; А – синього кольору; Б – зеленого кольору; В – коричневого кольору; Г – чорного кольору

Не слід допускати навіть короткочасне перебування особового складу формування в зоні.

При визначенні масштабів зараження території СДЯР здійснюють оцінку хімічної обстановки, враховуючи при цьому:

• фізико-хімічні властивості викинутих у навколишнє середовище СДЯР;

• кількість СДЯР, викинутих у навколишнє природне середовище;

• метеорологічні умови на момент викидання і поширення СДЯР;

• оперативність оповіщення персоналу, рятувальних служб і терміни вжиття захисних заходів;

• підготовленість персоналу хімічно небезпечних об’єктів (ХНО) до вжиття захисних заходів і до ліквідації наслідків викидання СДЯР;

• характеристики об’єктів зараження (для місцевості – наявність і характер рослинного покриву, а також наявність місць можливого застою зараженого повітря); для води – площу поверхні, глибини і швидкості течії, наявність ґрунтових вод, характеристики прибережних ґрунтів; для населення – ступінь захищеності від уражаючої дії СДЯР, характер діяльності; для матеріальних засобів – характе- ристики матеріалів, що опинилися під дією СДЯР: їхню пористість, наявність чи відсутність лакофарбового по- криття тощо.

Оцінка хімічної обстановки насамперед полягає у визначенні площі можливого зараження місцевості і площі фактичного зараження місцевості, після чого обидві зони зараження наносяться на план (карту) місцевості.